Постанова № 30397523, 26.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року (16 год. 05 хв.)Справа № 808/1601/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лазаренка М.С.

при секретарі Кретові К.С.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Волжиної Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за адміністративним позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до: Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення - рішення № 0000051702 від 23.01.2013 року та податкового повідомлення - рішення №0000041702 від 23.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3(далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби ( долі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000041702 від 23.01.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26889,43 грн., в тому числі 23869,22 грн. за основним платежем, 3020,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0000051702 від 23.01.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23022,08 грн., в тому числі 18417,66 грн. за основним платежем, 4604,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що податкові повідомлення-рішення, які є предметом позову, винесені відповідачем на підставі помилкових висновків та з порушенням норм податкового і цивільного законодавства, і є незаконними в частині, що оскаржується. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказав, що перевіркою не підтверджено наявності поставок товару від контрагента постачальника ТОВ «Тісаво» за травень та вересень 2011р. до позивача.

На письмовий запит ДПІ від 21.12.2012р. №3318/14/172 щодо надання документів, а саме: товарно-транспортних накладних, договорів, додаткових угод, специфікацій на поставку продуктів харчування, сертифікатів якості на придбані у контрагентів-постачальників продукти харчування, які були використані при виготовленні напівфабрикатів за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. з контрагентами-постачальниками, у тому числі з ТОВ «Тісаво», позивачем документи надані не були.

У зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують придбання позивачем продукції, відповідач вважає, що його дії щодо винесення податкових повідомлень-рішень такими що відповідають приписам діючого законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного тв. Іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт №1/17-214/НОМЕР_2 від 08.01.2013.

На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 № 0000051702, яким ФОП ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 23292,08 грн., в тому числі 18633,66 гри за основним платежем і 4658,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0000041702, яким ФОП ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31577,53 грн., в тому числі 27927,31 грн. за основним платежем і 3650,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження, в частині донарахування за операціями з ТОВ «Тісаво» є незаконними та необґрунтованими в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В акті перевірки, зазначено, що співробітниками ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя складено акти від 15.08.2011 р. № 970/23/35764076 про результати документальної невиїзної товариства з обмеженою відповідальністю «Тісаво» з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих в податковій декларації з ПДВ за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р.; від 21.11.2011 р. № 2057/23-023/35764076 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСАВО» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів: ПП «Сегмент- Індустрія», ТОВ «Корал, ГМБХ», ТОВ «ТБ «Коксохім», ТОВ «СМ Транс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011 р.

Також зазначено, що згідно податкової звітності, яку підприємство подавало за попередні податкові періоди у ТОВ «Тісаво» та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З цього зроблений висновок про те, що «звіркою ТОВ «Тісаво» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Тісаво».

На думку суду, зазначені висновки внесені до акту в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1003, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.2.2 цього Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що потверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що потверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Отже, формування висновків акту на підставі припущень і домислів не допускається.

Неможливість проведення звірки з постачальником ніяким чином не може свідчити про нереальність господарських відносин, як і ненадання ним документів на перевірку, тим більше що обставини проведення перевірки ТОВ «Тісаво» невідомі. Також ці обставини не визначаються законом як підстава для відмови платнику податків у праві на витрати та податковий кредит.

Зауваження відповідача про те, що згідно податкової звітності, яку подавало ТОВ «Тісаво», встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не може бути прийнято до уваги у зв'язку з тим, що законодавством не передбачено декларування платником податку виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, які він використовує у господарській діяльності; для операцій з продажу товарів, а саме такі операції відбувались між позивачем і ТОВ «Тісаво», ніяких особливих трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень і тому подібне не потрібно.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську :ю та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, доказами реальності господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти їх здійснення.

Операції з придбання товарів (продуктів харчування) у ТОВ «Тісаво» оформлені належним чином складеними первинними документами, претензій до оформлення яких під час перевірки не висувалось. Жодного доказу того, що відомості, внесені до цих первинних документів, не відповідають дійсності, відповідачем в акті не зазначено.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розділом III ПКУ.

Відповідно до пп.138.1.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.6 ст.138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на поставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не затверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Постачальником виписані на адресу позивача податкові накладні № 10 від .05.2011 р. на суму 13933,92 грн. (ПДВ - 2322,32 грн.), № 11 від 23.05.2011 р. на суму 21880,88 грн. (ПДВ - 3813,48 грн.), № 12 від 25.05.2011 р. на суму 10616,86 грн. (ПДВ - 1769,48 грн.), № 13 від 25.05.2011 р. на суму 16998,37 грн. (ПДВ - 2833,06 грн.), № 14 від 30.05.2011 р. на суму 6300,18 грн. (ПДВ - 1050,03 грн.), № 1 від 01.09.2011 р. на суму 14235 грн. (ПДВ - 2372,50 грн.), № 14 від 06.09.2011 р. на суму 22897,96 грн. (ПДВ - 3816,32 грн.), № 32 від 12.09.2011 р. на суму 15431,15 грн. (ПДВ - 2571,86 грн.), № 49 від 20.09.2011 р. на суму 19921,04 грн. (ПДВ - 3320,17 грн.).

Передання товару оформлено видатковими накладними № РН-000010 від 21 05.2011 р. на суму 13933,92 грн., № РН-000011 від 23.05.2011 р. на суму 22880,88 грн., № РН-000012 від 25.05.2011 р. на суму 10616,86 грн., № РН-000013 від 25.05.2011 р. на у 16998,37 грн., № РН-000014 від 30.05.2011 р. на суму 6300,18 грн., № РН-1 від 01.09.2011 р. на суму 14235 грн., № РН-14 від 06.09.2011 р. на суму 22897,96 грн., № РН-32 від 12.09.2011 р. на суму 15431,15 грн., № РН-49 від 20.09.2011 р. на суму 19921,04 грн.

Придбані продукти харчування використані для виготовлення напівфабрикатів, які реалізовані покупцям.

Таким чином, позивачем вимоги Податкового кодексу України щодо визначення витрат і податкового кредиту не порушені.

Щодо посилань відповідача на визнання актом перевірки ДПІ у Заводському районі правочинів, вчинених ТОВ «Тісаво», нікчемними, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Нікчемність операцій, здійснених «без мети настання реальних наслідків» (зазначено в акті перевірки), законом не передбачена.

Наслідки вчинення фіктивних правочинів встановлені ст.234 ЦК України. Згідно з цією нормою фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач про існування судових рішень, якими правочини, вчинені між ТОВ «Тісаво» і позивачем, визнані фіктивними, не зазначає.

Ті факти, які відповідач наводить в акті, також не свідчать про вчинення ТОВ «Тісаво» фіктивних правочинів.

В судовому засіданні судом дослідженні надані позивачем документи які були надані ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя при проведенні документальної планової виїзної перевірки а саме договір поставки, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, видаткові накладні, квитанції .

Отже твердження представника відповідача, щодо ненадання позивачем документів не найшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, податкові повідомлення-рішення, які є предметом позову, винесені відповідачем з порушенням норм податкового і цивільного законодавства, і є незаконними в частині, що оскаржується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000051702 від 23.01.2013 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23022,08 грн., в тому числі 18417,66 грн. основного платежу та 4604,42 грн. штрафних санкцій; та податкове повідомлення - рішення №0000041702 від 23.01.2013 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 26889,43 грн., в тому числі 23869,22 грн. основного платежу та 3020,21 грн. штрафних санкцій, що прийняті Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 04 квітня 2013 року.

Суддя М.С. Лазаренко