Постанова № 30397218, 29.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. справа № 2а-10224/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського"

на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2010р.

у справі № 2а-10224/09/0470

за позовом: Публічного акціонерного товариства " Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського"

до: Дніпропетровської митниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми Р від 14.05.2009 року №22 та №23, якими підприємству визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари,що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 16 127, 87 грн., з яких 15 359, 88 грн. -сума основного зобов'язання, 767, 99 грн. -сума штрафних санкцій по податковому повідомленню від 14.05.2009 року №22, та за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі - 3 225, 57 грн., з яких 3 071, 97 грн. -сума основного зобов'язання, 153, 60 грн. -сума штрафних санкцій по податковому повідомленню від 14.05.2009 року №23.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є незаконними, оскільки митне оформлення вантажу із наданням необхідних документів та сплатою всіх податків і зборів було здійснено у 2007 році. Будь-які зауваження щодо наданих документів та коду товару, визначеного підприємством, у митного органу були відсутні.

Позивач також зазначає, що висновки служби з експертного забезпечення митних органів від 30.12.2008р. № 18-2107 стосовно товару - суміш вогнетривкова на основі магнезиту (89, 07%) та із домішками оксидів кальцію (13,9 %), марганцю (0,1%), стронцію (0,04%), заліза (1,8 %) виробництва «Donggang City Metals and Minerals Co.Ltd» не можуть поширюватись на поставки 2007 року, оскільки у грудні 2007 року поставка здійснювалась від іншого виробника та іншого товару, а саме виробник «Anshan Yuchen Mining Co.Ltd» та товару - вогнетривкова маса (торкрет маса) на основі оксиду магнію (вміст 88, 9 %), марки МР -90, для торкретировання конвертора печі, вага - 60, 00 тн.

Постановою Дніпропетровський окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми статей 41, 69 Митного кодексу України, згідно яких митний контроль може здійснюватись незалежно від закінчення операцій з митного оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів на митну територію України. Суд також зазначив, що у 2007 році декларантом була допущена методологічна помилка, яка виявилась у ході камеральної перевірки, отже, застосування коду за товарною підкатегорією 3816000000 та застосування ставки ввізного мита в розмірі 5% та ПДВ є правомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровський окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року скасувати, позов задовольнити .

Позивач вважає, що судом порушено норми ч.2 ст.71 КАС, оскільки відповідач не довів тотожність товарів, що декларувались у 2007 та 2008 роках. Отже, висновки служби з експертного забезпечення митних органів від 30.12.2008р. № 18-2107 не можуть поширюватись на товар, стосовно оформлення якого проводилась камеральна перевірка. Позивач також вказує, що норми ст.ст.45, 81,86 МК передбачають можливість додаткового митного контролю, якщо є достатні підстави вважати, що з боку декларанта мають місце порушення законодавства України. Однак, митне оформлення вантажу було здійснено підприємством із наданням необхідних документів та сплатою всіх податків і зборів.

Під час апеляційного розгляду представником позивача було заявлено клопотання про зміну назви підприємства у зв'язку з відповідним рішенням зборів акціонерів та внесенням змін щодо назви до Державного реєстру. Клопотання задоволено судом. Виходячи з викладеного, позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

У судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Дніпропетровської митниці проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити на постанову Дніпропетровський окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року без змін.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпропетровською митницею 16.04.2009 року за результатами перевірки складено акт № К011/9/110000001/05393056 камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, згідно якого на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 15.04.2009 року № 162 проведено камеральну перевірку дотримання вимог - законодавства України ВАТ ДМЗ ім. Петровського при митному оформленні вогнетривкої маси (торкрет-маса) марки МР-90 для торкетировання конвертора печі, виробництво - Китай, за ВМД від 25.12.2007 року № 110000001/7/165628, від 25.12.2007 року № 110000001/7/165631, від 26.12.2007 року № 110000001/7/166028.

Перевіркою було встановлено, що ВАТ ДМЗ ім. Петровського у грудні 2007 року здійснювало в зоні діяльності Дніпропетровської митниці митне оформлення вогнетривкої маси (торкрет - маса) марки МР-90 для торкетировання конвертора печі, виробництво - Китай. Зазначений товар був заявлений ВАТ ДМЗ ім. Петровського до митного оформлення за товарною підкатегорією 2519909000, згідно УКТЗЕД, із застосуванням 2% ставки ввізного мита.

22.12.2008 року ВАТ ДМЗ ім. Петровського заявило у ВМО № 1 Дніпропетровської митниці до митного оформлення товар - вогнетривка маса (торкрет - маса) марки МР-90 для торкетировання конвертора печі, виробництво - Китай.

З метою перевірки правильності класифікації заявленого до митного оформлення товару, його зразки були направлені до Дніпропетровської служби з експертного забезпечення митних органів (ДСЕЗМО).

На підставі листа ДСЕЗМО від 30.12.2008 року № 29/18-2495 та висновку від 30.12.2008 року №18-2107 митного органу відділом НКТ товар - вогнетривка маса (торкрет - маса)

марки МР-90 для торкетировання конвертора печі, виробництво - Китай, був

класифікований, згідно рішення про визначення коду товару від 12.01.2009 №

КТ-110-0012-09, за товарною підкатегорією 3816000000, згідно УКТЗЕД, із застосуванням 5% ставки ввізного мита.

Згідно висновку за результатами перевірки платником податків була допущена методологічна помилка, яка полягала у неправильному застосуванні 2% ставки ввізного мита при митному оформлені товару - вогнетривка маса (торкрет - маса) марки МР-90 для торкетировання конвертора печі, виробництво - Китай, за ВМД від 25.12.2007 року № 110000001/7/165628, від 25.12.2007 року № 110000001/7/165631, від 26.12.2007 року № 110000001/7/166028, що є порушенням вимог Закону України Про митний тариф Українивід 05.04.20 року № 2371-III. Відшкодуванню до бюджету підлягають недобрані митні платежі (мито та ПДВ) у розмірі 18 431, 85 грн.

На підставі акту камеральної перевірки 14.05.2009 року Дніпропетровська митниця винесла податкові повідомлення форми Р:

- №22 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари в розмірі 16 127, 87 грн., у тому числі за основним платежем 15 359, 88 грн., за штрафними санкціями 767, 99 грн.;

- №23 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 3 225, 57 грн., у тому числі за основним платежем 3 071, 97 грн., за штрафними санкціями 153,60 грн.

Названі податкові повідомлення не можна визнати законними та обґрунтованими, виходячи з такого.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК).

Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України декларантом було допущено порушення законодавства України. Однак, таких обставин у цій справі не встановлено.

Крім того,слід зазначити наступне, за приписами пункту 10.3 статті 10 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам, згідно п.10.1 ст.10 названого Закону.

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, тобто з декларантів. Зі змісту статті 17 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" вбачається, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, оскільки митний орган є відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та мита, визначене ним та не оскаржене платником податкове зобов'язання є узгодженим відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III і платник податків зобов'язаний його погасити.

Як свідчать матеріали справи, правовою підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень зазначено підпункт "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, однак його дія не поширюється на митні органи. Про те, що у підпунктах "а", "б" та "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, де згадується податкова декларація, це поняття застосовується в буквальному розумінні, а не в родовому значенні, свідчить як їх зміст, так і зміст всієї статті 4 згаданого Закону. Положення цієї норми розкривають особливості подання саме податкової декларації, порядок її прийняття податковим органом, наслідки безпідставної відмови в такому прийнятті тощо. Системний аналіз вказаної норми та приписів статті 17 Закону № 2181-III дає підстави стверджувати, що контролюючим органом у зазначених пунктах є податковий орган. Так, у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III як підставу для визначення податкового зобов'язання контролюючим органом зазначено неподання податкової декларації, яка за змістом положень цього Закону подається лише податковому органу (неподання вантажної митної декларації митному органу не тягне правових наслідків, передбачених, зокрема, підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III.

Закон № 2181-III встановлює лише один випадок (визначений підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4), коли митний орган може нараховувати податкові зобов'язання. Однак він не дає підстав для донарахування податкового зобов'язання, сума якого вже була визначена самим контролюючим органом.

Враховуючи наведене, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 -III, Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"та 1 Закон України від 5 лютого 1992 року № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень та неналежним чином застосував норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з зазначеного, а також приймаючи до уваги норми ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2010р. скасувати. Позов задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» №22 від 14.05.2009 р. та №23 від 14.05.2009 р., винесені Дніпропетровською митницею стосовно Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз- Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2010р. скасувати.

Позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення форми «Р» №22 від 14.05.2009 р. та №23 від 14.05.2009 р., винесені Дніпропетровською митницею стосовно Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник