Рішення № 3039655, 24.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.09 р. Справа № 16/261

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь, Донецької області

до відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк

про стягнення 1371238,00 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Шевелев В.Г. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

В С Т А Н О В И В: у судовому засіданні 17.02.2009р. було оголошено перерву до 24.02.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.12.08р. порушено провадження по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь, Донецької області до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення 1371238,00 грн., у тому числі заборгованості в розмірі 1000000,00грн., суму індексу інфляції в розмірі 330320,00грн., суму 3% річних в розмірі 40981,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 22.01.2009р. – 10год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 5298 від 17.07.2006р., додаток № 1 до договору, лист шахти „Жовтневий рудник” № 86/7 від 14.07.06р., платіжне доручення № 49708 від 18.07.2006р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані штрафні санкції.

Відповідач надав до матеріалів справи заперечення за № 09/213 від 17.02.2009р. та просить відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись на невиконання у повному обсязі позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором, а тому вважає підстав для нарахування штрафних санкцій у позивача немає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

17.07.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Комбінат) та Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” Відособленим підрозділом Шахтою „Жовтневий рудник” (Підприємство) був укладений договір фінансової допомоги за № 5298 (далі за текстом – договір), згідно п.1 якого Комбінат надає фінансову допомогу в сумі 3000000грн. на підставі повернення, а Підприємство використовує грошові кошти на здійснення господарської діяльності та поточних розрахунків з кредиторами.

Надання фінансової допомоги здійснюється Комбінатом шляхом перерахування частинами грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства (п.2.1. договір).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За своєю правовою природою укладений між сторонам договір є договір позики та регулюється главою 71 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем була перерахована сума 1000000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 49708 від 18.07.2006р.

Підприємство забезпечує повернення отриманих грошових коштів (з урахуванням ставки рефінансування) в строки, зазначені у Додатку № 1 до договору (графік погашення), шляхом переводу грошових коштів на поточний рахунок Комбінату або іншим способом, який не суперечить діючому законодавству України (п.3.1. договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору між сторонами був узгоджений графік погашення фінансової допомоги:

жовтень 2006р. – сума 100000грн.,

листопад 2006р. – сума 100000грн.,

грудень 2006р. – сума 100000грн.,

з січня 2007р. по березень 2009р. щомісячно по 100000грн.

Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Однак, у визначені строки відповідач не повернув надані у якості фінансової допомоги позивачем грошові кошти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що сума неповернутої фінансової допомоги становить 1000000,00грн. за період з жовтня 2006р. по липень 2007р. включно.

На момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів повернення наданих позивачем грошових коштів.

За вказаних обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 1000000,00грн. підлягають задоволенню.

Стаття 1050 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, розмір індексу інфляції становить 330320,00грн. Крім того, позивач нарахував 3% річних у розмірі 40981,00 грн

Тому стягненню підлягає індекс інфляції у розмірі 330320,00грн., 3% річних у розмірі 40981,00 грн.

У своїх запереченнях на позовні вимоги відповідач вказує на вимоги ч.2 ст.207 Господарського кодексу України та вважає, що укладений з позивачем договір має бути визнаний судом недійсним.

Зазначена стаття Господарського кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, відповідач не скористався правом на захист своїх прав та інтересів та не надав доказів звернення з вимогою про визнання договору недійсним, оскільки ці вимоги є самостійними позовними вимогами та підлягають оформленню відповідно до статті 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 615, 625, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь, Донецької області до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення 1371238,00 грн., у тому числі заборгованості в розмірі 1000000,00грн., суму індексу інфляції в розмірі 330320,00грн., суму 3% річних в розмірі 40981,00грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк (вул.Артема, 63, м.Донецьк, 83000; ЄДРПОУ 33161769) на користь Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь, Донецької області (вул.Левченка, 1, м.Маріуполь, Донецька область, 87504; ЄДРПОУ 00191129) заборгованість в розмірі 1000000,00грн., суму індексу інфляції в розмірі 330320,00грн., суму 3% річних в розмірі 40981,00грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 13712,38грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 24.02.2009р.

Суддя