Постанова № 30396377, 02.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1786/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Прутян М. Ю. (по довіреності)

представник відповідача - Грунь С. О. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001141505 від 10.09.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 475 594 грн.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкого повідомлення-рішення №0001141505 від 10.09.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 475 594 грн.

В судовому засіданні 27.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001141505 від 10.09.2012 року в частині зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржене в частині податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкове повідомлення - рішення №0001141505 від 10.09.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 475 594 грн., підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві та додатках.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що оскаржене в частині податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Також зазначив, що перевірка проведена та порушення встановлені відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 23.02.2010 року та взяте на податковий облік у ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеській області ДПС від 24.02.2010 року за № 96870.

Судом встановлено що, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Іст Грейнс», бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за травень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 5229/15-525/37007918 від 31.08.2012 року.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» порушено:

п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , ТОВ «Іст Грейнс» в частині залишку від'ємного значення фактично сплаченого у розмірі 3582607 грн. самостійно відмовилось від суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень 2012 року в розмірі 3582607, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Іст Грейнс» завищено залишок від'ємного попередніх податкових періодів , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду 4416993 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.09.2012 року № 0001141505, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Іст Грейнс» на суму 4 418 799,00 грн.

На зазначене податкове повідомлення-рішення ТОВ «Іст Грейнс» було подано первинну скаргу №420 від 02.10.2012 року до Державної податкової служби, однак рішенням №32456/10/10-2007 від 29.11.2012 року про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення №0001141505 від 10.09.2012 року залишено без змін, а скарга - без задоволення.

ТОВ «Іст Грейнс» також подало скаргу №604 від 11.12.2012 року до Державної податкової служби України, проте Рішенням №2005/6/10-2115 від 11.02.2013 року про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення №0001141505 від 10.09.2012 року - залишено без змін, а повторна скарга ТОВ «Іст Грейнс» - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану на додану вартість на суму 475 594 грн, ТОВ «Іст Грейнс» оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене в частині рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідачем за результатами перевірки складений Акт №5229/15-525/37007918 від 31.08.2012 року, але з висновками вказаного акту, на підставі яких прийнято оскаржене в частині податкове повідомлення-рішення, позивач був не згодний та подав скарги до податкових органів. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

Висновки акту ґрунтуються на тому, що на думку відповідача, в ході проведення перевірки виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами. Перевіркою зафіксовано, що ТОВ «Іст Грейнс» до складу податкового кредиту та до операцій з придбання, які не надають право формування податкового кредиту, віднесено суми ПДВ з постачальниками ячменю ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Парус Юг», що проведені на підставі нікчемних правочинів, внаслідок чого підприємством завищено суму податкового кредиту на суму 475 594,00 грн. наступних періодах: у вересні 2010 року - 1560 грн., у жовтні 2010 року - 435 642 грн., у листопаді 2010 року - 38 392 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2010 року - 1 560 грн., жовтень 2010 року - 435 642 грн., листопад 2010 року - 38 392 грн., з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що доводи відповідача про відсутність реальності вчинення ТОВ «Іст Грейнс» господарських операцій між ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Парус Юг» обґрунтовані виключно посиланнями на акти перевірок цих суб'єктів господарювання, складені податковими органами за місцем їх знаходження. При цьому, посилання на будь-які первинні або інші документи, що підтверджують факт відсутності реальності господарських операцій, в Акті перевірки не наводиться.

Всупереч цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Іст Грейнс та ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Парус Юг» були укладені відповідні договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. Договори виконані сторонами у повному обсязі.

Договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Також судом встановлено, що у ТОВ «Іст Грейнс» в наявності та належним чином оформлені всі документи, які підтверджують факт здійснення правочинів між ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Парус Юг» і їх спрямованість на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, банківські виписки, податкові накладні, а також складські квитанції на зерно, видані елеваторами, які приймали зерно на відповідальне зберігання, відповідно до законодавства щодо операцій з зерном. Товар, придбаний у вказаних постачальників був використаний у межах господарської діяльності позивача та реалізований по експортним контрактам в травні 2011 року.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення ТОВ «Іст Грейнс» господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Парус Юг», вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані як платники податку на додану вартість в податкових органах, їм присвоєно індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Щодо твердження в Акті перевірки про те, що товари були придбані у контрагентів, угоди яких визнано нікчемними по ланцюгу «вигодонабувача», суд зазначає, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року вказано, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 475594 грн., сформованого за рахунок операцій з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Парус Юг».

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.3. ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Документи укладені до та під час здійснення правочинів з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Парус Юг» належним чином складені, викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За таких обставин ТОВ «Іст Грейнс» правомірно на підставі виданих постачальниками податкових накладних віднесло до складу свого податкового кредиту суми ПДВ по цих накладних, що підтверджується документально.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість зробленого висновку, викладеного в акті перевірки № 5229/15-525/37007918 від 31.08.2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Іст Грейнс» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001141505 від 10.09. 2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 475 594 грн., яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001141505 від 10.09. 2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 475 594 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 02 квітня 2013 року

Суддя Бутенко А.В.

.