Постанова № 30396306, 03.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1044/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Римаря І. А.,

сторін:

представник позивача - Вольська Т.В. (по довіреності)

представник відповідача - Ідрісова Е.А. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0012942301 та № 0012932301 від 15.01.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0012942301 та № 0012932301 від 15.01.2013року.

В судовому засіданні 29.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0012942301 та № 0012932301 від 15.01.2013 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0012942301 та №0012932301 від 15.01.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позові та додатках до нього.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Також зазначив, що перевірка проведена та порушення встановлені відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Екстер'єр Дизайн» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 26.02.2004 року та взяте на податковий облік у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеській області ДПС від 09.03.2004 року за № 3694.

Судом встановлено що, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2012 року за результатами якої складено Акт № 273/22-213/32894665/3560 від 29.12.2012 року (а.с.13-38 т.І).

В акті перевірки зроблено висновок про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» порушено:

1.п.п. 138.1.1, п. 138.1, п.138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу

України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого податок на прибуток занижений на 375562 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на 375562 грн.

2.п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого податок на додану вартість занижений на 17190 грн., в т.ч. за грудень 2009 року на 13376 грн., за червень 2010 року на 3814 грн.

3. п.3.1 ст. 3, п.п. 4.3.25 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями), ст. 163, абз. Г п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 2478,08 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № 0012942301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 785 грн. (а.с. 11 т.І), та податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № 0012932301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 375 562 грн. (а.с. 12 т.І).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх часткову правомірність та часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Екстер'єр Дизайн» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки складений акт №273/22-213/32894665/3560 від 29.12.2012 року, але з вказаним актом перевірки позивач був не згодний, про що свідчить відсутність підпису посадових осіб товариства (а.с.38 т.1). Таким чином, обставини, зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

Висновки акту ґрунтуються на тому, що підприємством завищено суму податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту суму ПДВ без податкових накладних в грудні 2009 року на 13 376 грн., в червні 2010 року на 3 814 грн. Також перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року ТОВ «Компанія Екстер'єр Дизайн» задекларовано податок на прибуток в сумі 27 920 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року встановлено його заниження на 375 562 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на 375 562 грн.

Таким чином, відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС ТОВ «Компанія Екстер'єр Дизайн» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 375 662 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 17190 грн. та застосовано штрафні санкції 8395 грн., всього 25 785 грн.

За твердженням представника позивача, у ході перевірки Товариством були надані первинні документи: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо, що підтверджено Актом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси. Всупереч цьому висновки викладені в акті перевірки, ґрунтуються на не підтверджених фактах. Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Представником відповідача та в акті перевірки зазначено, що за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року не підтверджено витрати ТОВ «Компанія «Екстер'єр Дизайн» на придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ «Інвесттехнагляд» у 4 кв. 2011 року на суму 522 295 грн., у ТОВ «Тетра-будсервіс» у 3 кв. 2011 року в сумі 595 835 грн., у 4 кв. 2011 року в сумі 162 250 грн. та на придбання матеріалів на суму 352 500 грн. у 3 кв. 2011 року. При цьому, як на підставу своїх висновків ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вказує на встановлення ДПІ у Печерському районі м. Києва порушень ТОВ «Інвесттехнагляд» та ТОВ «Тетрабудсервіс» ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які зафіксовані в актах перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва за №100/22-9/37401981 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвесттехнагляд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків» та №107/22-2/37508271 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року. З вказаним суд не погоджується виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Компанія «Екстер'єр Дизайн» та його контрагентами ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Тетрабудсервіс» були укладені відповідні договори (а.с.45-56, 129, 133-137 т.І). Договори виконані сторонами у повному обсязі.

Договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Також судом встановлено, що у ТОВ «Компанія «Екстер'єр Дизайн» в наявності та належним чином оформлені всі документи, які підтверджують факт здійснення правочинів між ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Тетра-будсервіс» і їх спрямованість на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі,.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, фактичне виконання умов Договів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення з ТОВ «Компанія «Екстер'єр Дизайн» господарських операцій з ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Тетрабудсервіс», вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані як платники податку на додану вартість в податкових органах.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки актів перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва за №100/22-9/37401981 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвесттехнагляд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків» та №107/22-2/37508271 від 07.03.2012 року «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року, якими встановлені порушення саме підприємствами-контрагентами та, які хоча пов'язані взаємовідносинами з ТОВ «Компанія «Екстер'єр Дизайн», але не може бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства, саме ТОВ «Компанія «Екстер'єр Дизайн, оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Відповідно до п. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З огляду на наявні в справі докази, суд вважає висновки податкового органу в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 138.1.1, п. 138.1, п.138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого податок на прибуток занижений на 375562 грн. - не обгрунтованими, які не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах доказами, а тому податкове повідомлення-рішення № 0012932301 від 15 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» суми грошового зобов'язання у розмірі 375 562 грн. визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд частково погоджується з порушенням п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановленим в акті перевірки ТОВ «Компанія «Компанія «Екстер'єр Дизайн» щодо завищення суми податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ без податкових накладних на суму 4441 грн., виходячи з наступного.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.09.2012 року встановлено його завищення на суму 17190 грн., в т.ч. за грудень 2009 року на 13376 грн., за червень 2010 року на 3814 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні були виписані ТОВ «Авторанс Груп Південь» 15.12.2009 року за №1366 на суму ПДВ 8935 грн. та 01.06.2010 року за №1363 на суму ПДВ 3814 грн. (а.с.167-168 т.І).

Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання за договором підряду (а.с.164-165 т.І), про що свідчать вищевказані податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що ТОВ «Автотранс Груп Південь» має стан 16 «припинено, ліквідоване» свідоцтва платника ПДВ анульоване 23.11.2010 року, оскільки надання послуг відбулося раніше та податкові накладні були виписані під час здійснення господарської діяльності підприємства ТОВ «Автотранс Груп Південь».

Разом з цим, представник позивача до перевірки та у судовому засіданні не надав належних доказів та пояснень щодо різниці ПДВ за грудень 2009 року у розмірі 4441 грн. (13376 грн. - 8935 грн.), а тому в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0012942301 від 15 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» суми грошового зобов'язання у розмірі 19 125 гр., за основним платежем - 12 750 грн., та штрафними санкціями - 6 375 грн. визнається протиправним та підлягає скасуванню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС частково доведено правомірність та обґрунтованість зробленого висновку, викладеного в акті перевірки № 273/22-213/32894665/3560 від 29.12.2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Компанія «Екстер'єр Дизайн» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012932301 від 15 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» суми грошового зобов'язання у розмірі 375 562 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012942301 від 15 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Екстер'єр Дизайн» суми грошового зобов'язання у розмірі 19 125 гр., за основним платежем - 12 750 грн., та штрафними санкціями - 6 375 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 03 квітня 2013 року.

Суддя Бутенко А.В.