Ухвала суду № 30395891, 28.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 94974/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ "Міліуса" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. по справі № 2а/0370/665/12 за позовом ТзОВ "Міліуса" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міліуса" звернулося у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702301 від 27.01.2012 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТзОВ "Міліуса" оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовільнити його позовні вимоги. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ТзОВ "Міліуса" зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 17.11.1999 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №390862 та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 30.11.2010 року, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Волинській області АА № 035924/1491 від 30.11.2010 року.

Луцькою ОДПІ 29.09.2011 року було проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ "Міліуса" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Бінов-Центр" за серпень 2010 року, за результатами якої 30.09.2011 року складено акт №7970/23-2/30659143 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Міліуса" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Бінов-Центр" за серпень 2010 року", яким встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпунктів 2, 5, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 40001 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 40001 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2011 року №0003082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60001 грн., в тому числі за основним платежем - 40001 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20000,50 грн.

ТзОВ "Міліуса" не погодившись з таким рішенням податкового органу оскаржило його в адміністративному порядку. За результати розгляду первинної скарги, рішенням ДПА України у Волинській області №4847/10/25-006 від 07.11.2011 року податкове повідомлення-рішення від 11.10.2011 року №0003082301 - залишене без змін, а скарга без задоволення та за результатами розгляду повторної скарги рішенням ДПС України №1243/6/10-2115 від 19.01.2012 року вказане податкове повідомлення-рішення в частині застосованої 10000 грн. штрафної санкції скасоване, а в іншій частині залишене без змін.

Луцькою ОДПІ на зменшену суму штрафної санкції винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000702301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50001,50 грн., в тому числі за основним платежем - 40001 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10000,50 грн.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової служби у Волинській області скарга ТзОВ "Міліуса" залишена без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та зібраних доказів суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того , що господарські взаємовідносини між ТзОВ "Міліуса" та ТОВ "Бінов-Центр" здійснювались на підставі договору на виконання комплексу допоміжних робіт при влаштуванні збірних залізобетонних паль "нульового циклу" на об'єкті "Торгівельний центр будівельних матеріалів в с. Липини, вул. Окружна, Луцького району у м. Луцьку" №02/08-10 від 02.08.2010 року.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору та відповідно до акту приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року ТОВ "Бінов-Центр" надало комплекс допоміжних робіт при влаштуванні збірних залізобетонних паль "нульового циклу" на загальну суму 240003,18 грн., в тому числі ПДВ - 40000,53 грн.

За проведену господарську операцію ТОВ "Бінов-Центр" виписано податкову накладну №997 від 31.08.2010 року на загальну суму 240003,18 грн., в тому числі ПДВ - 40000,53 грн., в якій зазначено, що форма проведення розрахунків - оплата з розрахункового рахунку.

ТзОВ "Міліуса" включило до податкового кредиту в серпні 2010 року податок на додану вартість з вартості наданих допоміжних робіт при влаштуванні збірних залізобетонних паль "нульового циклу" на суму 40000,53 грн.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 15.06.2011 року №131-23-7-334292902 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Бінов-Центр" з питань підтвердження отриманих від платника податків з ТзОВ "Міліуса" відомостей за період: вересень 2009 року - серпень 2010 року" свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Бінов-Центр" №100225284 від 07.05.2009 року анульоване 27.08.2010 року.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товарів (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,що позивачем не дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з надання комплексу допоміжних робіт при влаштуванні збірних залізобетонних паль "нульового циклу" згідно виписаної ТОВ "Бінов-Центр" податкової накладної №997 від 31.08.2010 року, свідоцтво платника ПДВ якого анульоване 27.08.2010 року, з огляду на таке.

Підпунктом 7.2.1, пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної;б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (далі -ДПА України) від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Тому, ТОВ "Бінов-Центр", свідоцтво платника ПДВ якого анульоване не мало права виписувати ТзОВ "Міліуса" податкову накладну та відповідно у ТзОВ "Міліуса" не було правових підстав для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сформованої на підставі податкової накладної, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.

А тому на підставі вище викладеного колегія суддів зазначає, що податковим органом правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ "Міліуса" податкового кредиту за серпень 2010 року на суму 40001 грн. згідно виписаної ТОВ "Бінов-Центр" податкової накладної №997 від 31.08.2010 року, свідоцтво платника ПДВ якого анульоване 27.08.2010 року.

Разом з тим, інформація щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Бінов-Центр" міститься у базі даних ПДС ДПА України, доступ до якої не обмежений, тому позивач не був позбавлений можливості перевірити наявність/дійсність у контрагента свідоцтва платника ПДВ.

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ним не взято до уваги доводи позивача про те, що Луцькою ОДПІ неправомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування та з порушенням процесуальних строків, оскільки пунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Застосування штрафної (фінансової) санкції не зводиться до наявності вини, а застосовується по факту порушення, яке позивачем не заперечується.

Отже, застосування штрафної (фінансової) санкції суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому повноважень, в розмірах та у строки визначені чинним законодавством України до ТзОВ "Міліуса" на підставі податкового повідомлення - рішення №0000702301 від 27.01.2012 року в розмірі 10000,50 грн. є правомірним.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції в описовій частині постанови вказав , що позов підлягає до задоволення. Однак колегія суддів вважає, що суд допустився технічної помилки та мав на увазі , що позов не підлягає до задоволення, оскільки це вбачається з мотивів викладених у постанові суду та резолютивної частини постанови, а тому дана описка не вплинула на правильність рішення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТзОВ "Міліуса" залишити без задоволення , а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року у справі № 2а/0370/665/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко