Ухвала суду № 30395658, 02.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 квітня 2013 року Справа № 15/069-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянувши матеріали касаційної скаргиПАТ "АЕС Київобленерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013у справі №15/069-12за позовомПАТ "АЕС Київобленерго"до1.фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2.фізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення збитків встановив:

Подана позивачем касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Як роз'яснено в п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Таким чином, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до положень ч.2 ст.1115 та ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.

При цьому, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Всупереч вимог п.4 ч.1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга містить лише загальні посилання на норми матеріального та процесуального права без чіткого зазначення того, в чому саме полягає їх порушення або неправильне застосування судами, а також вказується на доведеність належними та допустимими доказами вини відповідача-1 у самовільному підключенні до мережі ПАТ "АЕС Київобленерого" за відсутності договору про постачання електроенергії.

Таким чином, зміст касаційної скарги зводиться передусім до аналізу та переоцінки наявних у справі доказів (акт про виявлення порушення Правил користування електричною енергією К004545 від 19.08.2009, договір оренди з правом викупу частини магазину, копія свідоцтва про право власності), що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації, передбачені ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України.

Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню для належного дооформлення. Разом з тим, згідно з ч.3 ст.1113 ГПК України заявник, усунувши допущені процесуальні недоліки, не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України (в редакції від 01.11.2011р.) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Випадки повернення касаційної скарги врегульовано в ч.1 ст.1113 ГПК України. Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.44,86,1113 ГПК України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "АЕС Київобленерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі №15/069-12 повернути скаржнику, а зазначену справу - до господарського суду Київської області.

Повернути на користь ПАТ "АЕС Київобленерго" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019) 860,25 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №2003782128 від 26.02.2013.

Судді: В.Овечкін Є.Чернов В.Цвігун