Постанова № 30395655, 01.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Справа № 5017/2692/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. (доповідач у справі) Саранюка В.І. Хрипуна О.О.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. у справі № 5017/2692/2012 господарського суду Одеської областіза позовомСлужби автомобільних доріг у Херсонській області доПриватного акціонерного товариства "Металопром"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Буд-Південь"простягнення 43 346,00 грн.за участю представників:

прокуратури: Кулик К.Г.

позивача: Гаврищук І.В.

відповідача: Панасенко Р.О.

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Служба автомобільних доріг у Херсонській області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства (надалі - "ПрАТ") "Металопром" про стягнення 43 346,00 грн. збитків, завданих пошкодженням металевої огорожі бар'єрного типу на 190 км автодороги М-14 Одеса-Мелітополь внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. 14 Закону України "Про страхування".

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2012 р. (суддя Оборотова О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведеність складу цивільного правопорушення, зокрема розміру збитків та реальності їх понесення, що унеможливлює стягнення збитків з відповідача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. (судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.08.2009 р. на 190-му кілометрі автодороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Вольво VNL 670" (державний реєстраційний номер АН 1675 ОС) з напівпричепом, що перебував під керуванням гр. Циганського Сергія Володимировича (надалі - Циганський С.В.). Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено металеву огорожу бар'єрного типу на металевих стовпах.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 11.11.2009 р. Циганського С.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що автомобільна дорога М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з усіма її штучними спорудами та облаштуваннями є власністю держави, закріплена за Службою автомобільних доріг у Херсонській області на праві оперативного управління та обліковується на її балансі.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що автомобіль "Вольво VNL 670" (державний реєстраційний номер АН 1675 ОС) з напівпричепом - контейнеровозом "Kilberg" (державний реєстраційний номер АН 4842 ХТ) знаходиться в орендному користуванні відповідача на підставі договору оренди транспортних засобів № 9 від 07.07.2008 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-Буд-Південь", строк дії якого було продовжено до 31.05.2010 р.

Циганський С.В. перебуває у трудових відносинах з ПрАТ "Металопром".

Наведене стало підставою для звернення Служби автомобільних доріг у Херсонській області з позовом про стягнення з ПрАТ "Металопром" як особи, якій на час дорожньо-транспортної пригоди належав на праві оренди автомобіль, завданих позивачу збитків в порядку статей 1166, 1172, 1187 ЦК України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення. При цьому, витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно не прийнято до уваги в якості належного та допустимого доказу наданий позивачем акт від 13.08.2009 р., з огляду на те, що він не має реєстраційного номеру, складений без участі відповідача або іншої незацікавленої організації, фото не додано, з акту не вбачається, що він складений на місці пригоди, акт містить лише загальні відомості про пошкодження.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків саме в розмірі 43 346,00 грн., оскільки з наданого ним платіжного доручення № 456 від 29.09.2009 р. не вбачається, що грошові кошти були перераховані саме за демонтаж та монтаж бар'єрної огорожі на 190 км автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ згідно з актом за серпень 2009 року.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів оцінює як правомірний висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема розміру збитків та реальності їх понесення.

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. у справі № 5017/2692/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіВ. Саранюк О. Хрипун