Рішення № 30395509, 25.03.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 0101/3795/2012Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф.№ провадження: 22-ц/190/484/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

"25" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Чистякової Т.І. Суддів:Курської А.Г. Синельщікової О.В. При секретарі:Рижих М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Споживчий гаражно-човновий кооператив рибалок-любителів «Дельфін», про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2010 року АКБ СР «Укрсоцбанк» (після перейменування ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Споживчий гаражно-човновий кооператив рибалок-любителів «Дельфін», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2012 року до участі у справі був залучений ОСОБА_7 у якості співвідповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.10.2005 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1/98-5, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 236 250 грн. зі сплатою 18% річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язання 25.10.2005 р. між сторонами був укладений договір іпотеки № 98, за яким ОСОБА_6 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме - елінг № 10 у блоці № 6, загальною площею 41,7 кв.м., що складається з приміщень № 1,2,3, лоджії та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Внаслідок порушень ОСОБА_6 умов кредитного договору і припинення виконання зобов'язань зі сплати кредиту та відсотків станом на 02.04.2010 року утворилася заборгованість у загальній сумі 694 433,79 грн. У зв'язку із цим позивач, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про іпотеку», просив задовольнити позовні вимоги за договором кредиту та звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до встановленої процедури, передбаченої Законом України «Про іпотеку», надати ПАТ «Укрсоцбанк» до моменту продажу предмету іпотеки право на його господарське управління, у тому числі з правом укладання договорів оренди з фізичними і юридичними особами, а також права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями. Також позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_7 понесені судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_7 позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_7 не є стороною іпотечного договору, договір купівлі-продажу спірного елінгу між ним та ОСОБА_6 розірваний рішенням Апеляційного суду АР Крим 03.08.2010 року і на теперішній час він є власником майна, яке є предметом іпотеки, тому Банк не має права звертати стягнення на його власність.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 30 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «Укрсоцбанк» подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд дійшов невірного висновку щодо обставин справи, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру іпотек № 34266466 від 16.12.2011 р. іпотека на елінг № 10 в блоці № 6 є дійсною, а тому особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та представника ОСОБА_7 , обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час розгляду справи ОСОБА_7 відновлено право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, тому на нього не може бути звернуто стягнення у зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.10.2005 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1/98-5, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 236 250 грн. зі сплатою 18% річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язання 25.10.2005 р. між сторонами був укладений договір іпотеки № 98, за яким ОСОБА_6 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме - елінг № 10 у блоці № 6, загальною площею 41,7 кв.м., що складається з приміщень № 1,2,3, лоджії та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Внаслідок порушень ОСОБА_6 умов кредитного договору і припинення виконання зобов'язань зі сплати кредиту та відсотків станом на 02.04.2010 року утворилася заборгованість у загальній сумі 694 433,79 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Іпотекодержатель акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» 26 жовтня 2005 р. зареєстрував у встановленому законом порядку об'єкт обтяження - елінг № 10 в блоці № 6 на території споживчого гаражно-човнового кооперативу рибалок-любителів «Дельфін», який складається з приміщення № 1, приміщення № 2 приміщення № 3, приміщення 4, лоджії; що знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується витягом № 34266585 з Державного реєстру іпотек (а.с. 221). Таким чином, відповідно до вимог закону позивач має право на пріоритет іпотеки.

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2010року розірвано договір купівлі - продажу елінгу №10 у блоці №6 Споживчого гаражно- човнового кооперативу рибалок - любителів «Дельфін» на 4-му км Судацького шосе м. Алушта АР Крим, укладений 20.10.2005року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2766. Цим же рішенням ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки вищевказаного елінгу, укладеного 25.10.2005року між ОСОБА_6 та АКБ СР «Укрсоцбанк» ( а.с.187-188) За даними з Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки повторно за ОСОБА_7 було зареєстровано 11 жовтня 2010року ( а.с.82)

Частинами 1,2 статті 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 33, ст. 34 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Після прийняття рішення про звернення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.37 своєї постанови № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в загальній сумі 694 433,79 грн. , яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 225 002 грн.; простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 182 331,32 грн., пені у сумі 236 420,47 грн., штрафу у розмірі 47250 грн.

З урахуванням вимог закону про пріоритет іпотеки, колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки засновані на законі і підлягають задоволенню, оскільки загальна сума заборгованості за кредитом в розмірі 694 433,79 грн. співмірна вартості предмету іпотеки, яка за домовленістю сторін складає 315000 грн.

Позивач також просив надати йому до моменту продажу елінгу право на господарське управління ним, в тому числі з правом укладення у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, направленням отриманих від управління коштів на погашення заборгованості за кредитним договором; надати право обладнання елінгу новими охоронними пристроями. Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність полягає у залученні у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Управління іпотечним майном, укладення будь-яких договорів та отримання доходів від управління іпотечним майном не відповідає поняттю «банківська діяльність», цілям і направленням діяльності банків.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.42 своєї постанови № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням про справі нового рішення про часткове задоволення вимог банку.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Споживчий гаражно-човновий кооператив рибалок-любителів «Дельфін», задовольнити частково. Для погашення заборгованості за кредитним договором №1/98-5 від 25.10.2005 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_6 у розмірі 694 433,79 грн. грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 225 002 грн.; простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 182 331,32 грн., пені у сумі 236 420,47 грн., штрафу у розмірі 47250 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 98 від 25 жовтня 2005 р., а саме - на елінг № 10 у блоці № 6, який складається з приміщення № 1, приміщення № 2, приміщення №3, приміщення №4, лоджії, загальною площею 41,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якого з 11 жовтня 2010 року зареєстрований ОСОБА_7. Реалізацію предмета іпотеки - зазначеного елінгу - здійснити шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»: судові витрати по 1555 (тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 75 коп. з кожного, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 (шістдесят) грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.