Постанова № 30392444, 19.03.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/12277/13- а

Провадження по справі 2-а/122/78/13

"19" березня 2013 р.

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Масалигіної Н.С.

за участю секретаря Курського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим адміністративний позов ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Сімферопольської міської ради АР Крим про оскарження бездіяльності, яка порушує право на отримання інформації.

Адміністративний позов, мотивований тим, що 28.09.2012 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Сімферопольської міської ради АР Крим із заявою від 17.09.2012 року, щодо надання інформації стосовно статусу земельної ділянки площе, площею 0,06 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Дагджи, 47, стосовно наявності ухвалених рішень Сімферопольською міською радою, його виконавчого комітету про передачу у власність, оренду тощо. Просив письмово надати відповідь. Станом на 01.11.2012 року в порушення вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації», будь-якої відповіді позивач на отримував, про результати розгляду його заяви позивачу не повідомлялося. 02.11.2012 року позивач звернувся із заявою від 01.11.2012 року з вимогами повідомити про наслідки розгляду його заяви від 17.09.2012 року. Відповідь на запит не було надано до 14 грудня 2012 року, що свідчить про порушення Сімферопольською міською радою ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». У звязку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати таку бездіяльність Сімферопольської міської ради протиправною і зобовязати їх надати належну обґрунтовану відповідь на запит відповідно до вимог закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2013 року проти позову заперечувала, посилаючись на те, що відповідь на вказане звернення була надана позивачу у встановлені законом строки листом від 04.10.2012 року, на підтвердження чого надала завірену відповідь, витяг з журналу реєстрації звернення громадян №36/01-11 (а.с.21-24). Потім надала суду клопотання про закінчення розгляду позову в її відсутність (а.с.26-29).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наданні докази в їх сукупності, враховуючи заперечення представника відповідача та надані документи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог ст. 104 КАС України особа, яка вважає, що порушено її право, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно до статті 3 цього Закону визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За правилами статті 4 Закону доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 вказаного Закону, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону України № 2939-VI).

Строк розгляду запитів на інформацію врегульований статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з частиною першою якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до частини другої статті 23 України «Про доступ до публічної інформації»запитувач має право оскаржити, зокрема, надання недостовірної або неповної інформації, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Під час розгляду позову, у судовому засіданні 11.03.2013 року представником Сімферопольської міської ради була вручена представнику позивача відповідь за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.09.2012 року, що зафіксовано на звукозапису судового процесу і як зазначив представник позивача цю відповідь він отримав вперше, ніяких листів на адресу позивача, яка була вказана в його зверненні від 17.09.2012 року безпосередньо для листування, на його адресу не надходила (а.с.21-24).

Отже, згідно листа начальника Управління Земельних ресурсів Сімферопольської міської ради від 04.10.2012 року за № К-689, рішенням 27-ої сесії Сімферопольської міської ради четвертого скликання від 17.11.2011 року №277, земельна ділянка по вул. Дагджи, 47 у м. Сімферополі передана в оренду гр. ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку (а.с.21).

Тож, вимога позивача в частині надання відповіді на заяву від 17.09.2012 року була задоволена під час судового засідання 11.03.2013 року (а.с.23-24).

Разом з цим, дії відповідача під час надання цієї відповіді позивачеві не можна визнати цілком такими, що відповідають вищенаведеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, заявник, звертаючись із заявою від 17.09.2012 року до відповідача щодо надання певної інформації, зазначив адресу свого тимчасового мешкання та окремо вказав адресу для листування (а.с.4).

Але, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідачем не представлено суду переконливих доказів надіслання позивачу необхідної відповіді за адресою, яка визначеним ним для листування.

Замість цього, надана відповідь, адресована ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, яка була вказана як тимчасове проживання заявника (а.с.21).

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При таких обставинах, з урахуванням задоволення частини вимог позивача під час судового розгляду справи, позовні вимоги ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Сімферопольської міської ради АР Крим, яка полягала у неналежному наданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 17 вересня 2012 року.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача були задоволені частково, з Державного бюджету на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16,10 грн.

Керуючись статтею 19, 34, 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про доступ до публічної інформації», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сімферопольської міської ради АР Крим, яка полягала у неналежному наданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 17 вересня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі АРК, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 банк ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕЕ744011 виданий Сімферопольським РВ ГУ МВС України в Криму 30.08.2002 року (ІНН НОМЕР_1) судовий сбір в сумі 16 (шістнадцяти) грн. 10 коп., сплачений по платіжному дорученню № 22177.386.5 від 21.12.2012 року на рахунок № 31215206700003, призначення платежу 22030001, код отримувача 38040558, код банку отримувача 824026.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Залізничний районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Суддя