Постанова № 3039152, 11.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.09 р. Справа № 26/348а

місто Донецьк; 11.02.2009р.; 14 год. 20хв.; справа № 26/348а

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М.

при секретарі судового засідання: Пасічник О.В..

розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Укренерговугілля” м. Вишгород

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2003р. № 0004102340/0 від 15.12.2003р. № 0004102340/3 та від 15.12.2003р. № 0000532650/3/140.

за участю представників сторін:

від позивача: Балакай А.А. - довіреність

від відповідача: Маковецька Н.В. –довіреність

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство - підприємство селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, далі за текстом "ДШ", про визнання недійсним акту перевірки № 250-23-112/2397662 від 24.06.2003 р. та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004102340/3 від 15.12.2003 р. та № 0000532650 від 15.12.2003 р.

Ухвалою суду від 03.02.2004 р. було здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Державне підприємство - підприємство селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля" у зв'язку з його реорганізацією на Державне підприємство "Украенерговугілля" в особі Донецької філії (м. Донецьк).

Ухвалою суду від 05.03.2008 р. було здійснено заміну Державного підприємства “Укренерговугілля” його правонаступником - Відкритим акціонерним товариством “Укренерговугілля”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність вказаних повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2005р. по справі № 26/348а рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2004р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2004р. було скасовано і справу передано господарському суду Донецької області на новий розгляд.

У постанові Вищого господарського суду України зазначено, що місцевим та апеляційним судами при розгляді спору щодо правомірності віднесення на валові витрати сум дебіторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, не були досліджені доводи податкової інспекції щодо часткового погашення дебіторами позивача наявної заборгованості, зокрема, не були досліджені періоди, в яких така заборгованість погашалась, та яким чином це вплинуло на достовірність даних податкового обліку платника податку.

Додатковою заявою від 15.08.2006р. позивач змінив свої позовні вимоги та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25.06.2003р. № 0004102340/0, від 15.12.2003р. № 0004102340/3 та від 15.12.2003р. № 0000532650/3/140. вподальшому представник позивача дані остаточні вимоги підтвердив – справа розглянута судом в межах цих вимог.

Ухвалою від 21.06.2006р. у справі № 26/348а було відкрите адміністративне провадження у справі. Справа розглянута в порядку вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі – «КАС України»).

Ухвалою суду від 04.05.2005р. було призначено судову бухгалтерську експертизу, за результатами якої судовим експертом був складений висновок від 29.05.2006р. № 102/24.

Ухвалою суду від 29.09.2006 р. по справі було призначено додаткову судово -бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково –дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 04.12.2007р. по справі було призначено додаткову судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково –дослідному інституту судових експертиз.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.05.2008 р. справа № 26/348а було передано на розгляд судді Татенко В.М. у зв’язку із переведенням судді Гаврищук Т.Г. до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою від 19.05.08р. за клопотанням позивача у справі була призначена додаткова судово - бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково –дослідному інституту судових експертиз.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ДШ здійснила позапланову перевірку фінансово - господарської діяльності Державного підприємства - підприємства селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля", далі за текстом "Підприємство", за наслідками якої складено акт від 24.06.2003 р. № 250-23-112/23976962 "Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства - підприємства селищних електричних мереж ВО "Донецьквугілля" (ЄДРПОУ 23976962) за період з 01.04.02 р. до 31.12.02р.

На підставі даного акту перевірки ДШ прийняті податкові повідомлення -рішення від 25.06.2003 р. № 0004102340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4186069 грн. 21 коп. та застосовано фінансові санкції у сумі 3049037 грн. 57 коп., на загальну суму 7235106 грн. 78 коп. з посиланням на п.п. 1.3.11.32 ст. 1, п.п 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.8 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та № 0000532650/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1061573 грн. 90 коп. та застосовано фінансові санкції у сумі 1061573 грн. 90 коп. з посиланням на п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач оскаржував зазначені рішення до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, ДПА в Донецькій області. Рішеннями від

18.07.03 р. № 29117/10/23-107-1, від 11.08.03 р. № 11721/10/25-013-5 зазначені рішення залишені без змін.

Рішенням ДПА України від 10.12.2003 р. № 10152/6/25-1215 податкове повідомлення-рішення № 0004102340/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000532650/0 скасовано в частині застосування фінансових санкцій на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

15.12.2003 р. ДПІ направила Державному підприємству - підприємству селищних електричних мереж ВО "Донецьквугілля" податкові повідомлення № 0004102340/3, якими ДПІ повідомила про наявність та необхідність сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4186069 грн. 21 коп. та застосованих фінансових санкцій у сумі 3049037 грн. 57 коп., на загальну суму 7235106 грн. 78 коп. та № 000532650/3/140, яким ДПІ повідомила про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1061573 грн. 90 коп. та фінансових санкцій у сумі 530786 грн. 95 коп.

Під час перевірки встановлено заниження Підприємством валових доходів на суму 3376929 грн. 48 коп. у зв'язку із порушенням п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Перевіркою було встановлено, що дані бухгалтерського обліку (дані головної книги) не відповідають даним податкового обліку (відомості валових витрат) Порушення встановлені при перевірці головної книги по рахункам 70 "доходи від реалізації'", 71 "інший операційний доход", 73 "інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи", відомості податкового обліку, згідно бухгалтерських запасів, дебет рахунків 70, 71, 73, 74, кредит рахунків 79 "фінансові результати".

Також, на думку ДПІ, Підприємство занизило валові витрати у порушення п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на суму авансових внесків від покупці товарів (робіт, послуг) у сумі 985052 грн. Порушення встановлені при перевірці кредитових залишків рахунку 361 "Оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" та кредиту рахунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними згідно з головною книгою.

Відповідно до п.п. б) п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 р. N 429, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311, із змінами внесеними згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 26.08.2003 р. N 403 передбачає наступне.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (п. 1.6. розділу 1).

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (п.1.7. розділу 1)

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки (п. 2 розділу 2).

Стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, статтею 9 даного закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

П.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що до валових доходів включаються доходи по першій з подій, що відбулася раніше.

Таким чином порядок формування доходів у бухгалтерському та податковому обліку не співпадає.

ДПІ посилається на те, що Підприємством порушений п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", цим пунктом передбачено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 3 наведеного закону встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 даного закону визначено, які доходи відносяться до складу валових витрат, а у п. 4.2 визначено які доходи не відносяться до складу валових доходів, також ст. 5 визначений порядок формування валових витрат.

У чому саме полягає порушення Підприємством цього пункту ДПІ не визначила.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ чітко не визначила доходи від яких господарських операцій не були включені Підприємством до складу валових доходів, тобто не відображені у податковому обліку.

ДПІ також послалося на порушення позивачем п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на суму авансових внесків від покупці товарів (робіт, послуг) у сумі 985052 грн.

Наведеним підпунктом встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

ДШ також всупереч наведеним вимогам чітко не визначила доходи по яким саме господарськім операціям не включені Підприємством до складу валових доходів по перший з подій

Виходячи з висновків додаткової судово - бухгалтерської експертизи від 19.09.2008р. (т 15 а.с. 93-110):

- документально обґрунтувати висновки акту перевірки № 250-23-112/23976962 від 24.06.03р. щодо заниження позивачем у період 01.04 – 31.12.2002р. валових доходів на суму 3’376’929,48 грн.;

- документально обґрунтувати висновки акту перевірки № 250-23-112/23976962 від 24.06.03р. щодо заниження позивачем валових доходів на суму 985’052,00 грн.;

- визначити обґрунтованість відображення валового доходу позивача у деклараціях по податку на прибуток за період 2 – 4 квартали 2002р.;

є неможливим у зв’язку із відсутністю під час проведення експертизи журналів ордерів №№ 3, 6, які на думку експерта були необхідними для встановлення правильності висновків згаданого акту.

ДПІ під час розгляду справи належних доказів того, що згадані журнали ордери під час проведення перевірки досліджувались не надала.

За висновками зазначеної експертизи встановлено заниження позивачем валових витрат за 2-4 квартали 2002р. на суму 1’465’036,70 грн. Відтак – сума податку на прибуток за цей період була внесена позивачем на цб суму більше ніж вимагається діючим законодавством.

В іншій частині за результатами експертизи висновки акту перевірки № 250-23-112/23976962 від 24.06.03р. не підтверджені, тобто, є такими, що не відповідають діючому законодавству.

Сторонами не наведений жодний доказ на спростування згаданих висновків експертизи, що унеможливлює не прийняття судом цієї експертизи як належного доказу у розумінні вимог КАС України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, наведені факти порушень Підприємством податкового законодавства не можуть вважатися доведеними, відповідно визначення ДПІ Підприємству податкових зобов'язань по цим порушенням не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає закону.

За ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, ДПІ не надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Також ДПІ встановлено завищення Підприємством валових витрат на суму 5’307’870,02 грн.. понаднормативних втрат електроенергії. В акті перевірки зазначено, що вартість отриманої електроенергії в повному обсязі включена до складу валових витрат. Нормативні технологічні витрати електроенергії розраховуються відповідно до встановлених правил. Понаднормативні втрати це різниця між корисним відпуском електроенергії, фактичною кількістю відпущеної електроенергії покупцям, споживання електроенергії на власні виробничі потреби та сплаченої електроенергії внаслідок необлікованого споживання. Відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Підприємство має відповідні документи на придбання електроенергії, але відсутні будь-які документи , які підтверджують використання електроенергії у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 3.1. ст. З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3. ст..4 цього закону на суму валових витрат, визначених ст.5 даного закону та суму амортизаційних відрахувань, визначену згідно зі ст. 8, 9 закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.1.1 п.5.1 ст.5 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених П.5.3.-5.8. цієї статті.

Підпунктами 5.3-5.8 ст. 5 даного закону визначено вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат.

Пунктом 5.10 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що визначені у даному законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У наведеному пункті мова йдеться про необхідність підтвердження відповідними первинними документами самого факту здійснення витрат платником податків в якості компенсації за придбаний товар, а не надання документів, які б доводили використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Як зазначено в акті перевірки, Підприємство має відповідні документи на придбання електричної енергії, тобто витрати на придбання електричної енергії підтверджені документально, що також підтверджується матеріалами справи (акти купівлі продажу електроенергії, тощо). Зазначені витрати не відносяться до витрат, які не включаються до складу валових витрат у розумінні п.п.5.3-5.8 даного закону.

ДПІ посилається на те, що згідно з п. 14 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. N 786, понаднормативні втрати електроенергії це систематичне, без виробничої потреби використання енергоресурсів.

Однак наведеним пунктом встановлено лише наступне.

Висновки Державної інспекції з енергозбереження про фактичний стан обліку і неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є однією з підстав для перегляду норм та нормативів їх питомих витрат.

До неефективних (марнотратних) відносяться витрати паливно-енергетичних ресурсів, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, режимних та технологічних карт, затвердженої проектної документації на енерго- та теплопостачання, а також на споруди в частині погіршення їх теплоізолюючих властивостей в опалюваний сезон, паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби, використання палива, недовантаження або використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого паливо- та енерговикористовуючого обладнання і машин, не обумовлене вимогами надійності або безпеки.

ДШ під час перевірки не встановила, що понаднормативні втрати електроенергії виникли внаслідок наведених обставин.

Крім цього, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначено, що встановлення нормативів питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів впливає на оподаткування.

Основним видом господарської діяльності Підприємства є постачання електроенергії споживачам. Така господарська діяльність відповідає визначенню терміна "господарська діяльність", який наведено у п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Електроенергія - це товар, особливі технологічні характеристики якого виключають можливість його складування, тобто наявність залишків на початок та кінець звітного періоду.

Слід узяти до уваги те, що різниця між кількістю придбаної у постачальників та реалізованої і використаної на власні господарські потреби та нормативними втратами електроенергії, вартість якої, на думку ДПІ, не повинна включатися до складу валових витрат, є однією з ознак неперервного технологічного процесу передачі і постачання електроенергії споживачам.

Враховуючи особливі технічні характеристики електроенергії, висновок ДПІ щодо не використання понаднормативних втрат електроенергії у власній господарській діяльності Підприємства не може вважатися доведеним та обгрунтованимНа думку ДПІ, Підприємство у порушення п. 5.1 ст. 5 завищило валові витрати на суму 4483029 грн. 50 коп.. Перевіркою встановлено , що дані бухгалтерського обліку (дані головної книги) не відповідають даним бухгалтерського обліку. У 4 кварталі 2002 року Підприємством включена до складу валових витрат зазначена сума за транспортування газу, договір був укладений з ВАТ "Донецькобленерго". За результатами зустрічної перевірки встановлено, що станом на 01.12.2002 р. заборгованості по розрахунках між Підприємством та ВАТ "Донецькобленерго" немає. На виконання умов договору ВАТ "Донецькобленерго" передає електроенергію згідно податкової накладної № 212/013 від 27.12.2002 р. на суму 5986398 грн. 36 коп. Також додається розрахунок № 1 коригування кількісних та вартісних показників до зазначеної податкової накладної від 29.12.2002 р.. Суми ПДВ не включені до податкових зобов'язань, у книги обліку продаж здійснено коригування зазначеної суми. ВАТ "Донецькобленерго" здійснило коригування

31.12.2002 р. згідно повідомлення від 04.01.2003 р. Документи, які підтверджують передачу електроенергії, відсутні (акти прийому-передачі виконаних робіт).

Матеріалами справи встановлюється наступне.

Договір на передачу електроенергії укладений між позивачем та ВАТ "Донецькобленерго" 16.03.1999 р.

Згідно даного договору розрахунки між підприємствами повинні здійснюватися за приборами обліку, а у випадку їх відсутності або неможливості встановлення, по взаємоузгодженим обсягам електроенергії.

ВАТ "Донецькобленерго" виставило позивачеві рахунок № 87 від 27.12.2002 р. на суму 5986398 грн. 36 коп. плати за транспортування електроенергії.

Між наведеними підприємствами підписані акти узгодження сальдо перетоків обсягів надходження електричної енергії поміж ВАТ "Донецькобленерго" та ДП ПСЕМ ВО "Донецьквугілля" по Донецькій обл. від 04.11.2002 р., від 04.12.2002 р. та від 04.01.2003 р., тобто здійснення господарської операції підтверджено відповідними документами.

Посилання ДШ на відсутність актів виконаних робіт не приймається судом до уваги, оскільки договором між позивачем та ВАТ "Донецькобленерго" не передбачено укладання таких документів у підтвердження виконаних робіт.

Згідно копії розрахунку № 1 від 29.12.2003 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.12.2002 р. № 212/013 за договором від 16.03.99 № 17, який надано позивачем, даний розрахунок отримано позивачем 13.01.2003 р., тобто у І кварталі 2003 р.

На підставі цього, Підприємством було здійснено коригування податкового кредиту та валових витрат. Податковий кредит був зменшений на 997733 грн.

Позивачем до ДПІ була надана 10.06.2003 р. уточнена податкова декларація з ПДВ за січень 2003 р. до якої додано розрахунок коригування сум ПДВ, згідно якого позивачем здійснено коригування ПДВ у податковій декларації за січень 2003 р. -коригування податкового кредиту по наведеному розрахунку.

Наведене підтверджується поясненнями позивача від 30.03.2004 р., розрахунками коригування кількісних і вартісних показників, уточненою податковою декларацією за січень 2003 р. та розрахунком коригування до неї.

За таких обставин, факт порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не може вважатися доведеним, відповідно нарахування позивачеві податку на прибуток по даній операції не може вважатися обґрунтованим.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 2365031 грн. 92 коп. у 4 кварталі 2002 р. на суму списаної безнадійної заборгованості. Підприємство, на думку ДПІ порушило п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включивши до складу валових витрат суму заборгованості, яка, відповідно до актів зустрічних перевірок ДП шахти "Центральна", ДП шахти ім. О.Г. Стаханова, та ДП шахта Родинська, погашається, тобто не є безнадійною.

Згідно п.п. 5.2.8. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до суми валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

П. 1.25. ст. 1 даного закону визначено, що безнадійна заборгованість це -заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Таким чином, закон пов'язує списання безнадійної заборгованості з настанням визначених подій, у тому числі з закінченням строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, договори на постачання електроенергії з наведеними підприємствами укладені ще у 1999 році. Згідно акту № 2 від 31.12.2002 р. позивачем списана дебіторська заборгованість по шахтам "Центральна", ім. Стаханова та "Родинська", яка виникла у 1999 році, тобто по стягненню якої минув строк позовної давності, який був передбачений ст. 71 ЦК Української РСР.

Відповідно до наведених норм, дана заборгованість є безнадійною.

П. 12.4. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені додаткові положення врегулювання безнадійної заборгованості, зокрема п.п. 12.4.1. встановлено, що у разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини, тобто передбачений порядок оподаткування у разі погашення дебіторської заборгованості по який минув строк позовної давності. Цивільним законодавством не заборонено боржнику здійснювати погашення заборгованості по який минув строк позовної давності.

За таких умов, виключення зі складу валових витрат суми списаної безнадійної заборгованості не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Також, згідно акту перевірки Підприємство порушило 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - неправильне здійснення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів. Зазначене порушення призвело до завищення валових витрат лише у 4 кварталі 2002 р., однак згідно наведених у акті перевірки розрахунків, дане порушення не призвело до донарахування податку на прибуток.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.06.2003 р. № 0004102340/0, яким Державному підприємству - підприємству селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4186069 грн. 21 коп. та штрафні санкції у сумі 3049037 грн. 57 коп. на загальну суму 7235106 грн. 78 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2003 р. № 0000532650/0 позивачеві визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1061573 грн. 90 коп. та застосовані фінансові санкції у сумі 1061573 грн. 90 коп.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з ПДВ стало, відповідно до акту перевірки, те, що Підприємство порушило п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - підприємство не здійснювало коригування податкового кредиту на суму електроенергії, яка не була використана у власній господарській діяльності (понаднормативні витрати електроенергії).

Оскільки судом встановлено, що Підприємство правомірно включило зазначені витрати з придбання електроенергії до складу валових витрат, відповідно ПДВ по цим операціям був правомірно включений до складу податкового кредиту.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 25.06.2003р. № 0004102340/0, від 15.12.2003р. № 0004102340/3 та від 15.12.2003р. № 0000532650/3/140 підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 161 – 163, п. 7 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” КАС Україні, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25.06.2003р. № 0004102340/0, від 15.12.2003р. № 0004102340/3 та від 15.12.2003р. № 0000532650/3/140.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (м. Донецьк, вул. Артема, 74, код ЄДРПОУ 21958635) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" (07300, Київська область, м. Вишгород, ЄДРПОУ 32402870) в особі Донецької філії (м. Донецьк, вул. Щорса, 87, Код ЄДРПОУ 26390719) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького адміністративного апеляційного суду через господарський суд Донецької області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не буде подана у зазначений строк – постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Татенко В.М.

(повний текст постанови оформлений та підписаний 16.02.2009р.)