Рішення № 30391019, 19.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" березня 2013 р. Справа № 906/194/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Менчинська К.П. - довіреність в справі;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

до Упраавління праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації (смт. Любар, Житомирська область)

про стягнення 80430,36 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 71660,26 грн. - заборгованості по відшкодуванню пільг, 3170,78 грн. - 3% річних, 5599,32 грн. - пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, подала суду довідку про стан заборгованості в сумі 27720,26 грн., довідку про зарахування судового збору до Державного бюджету, копію листа-претензії за вих. №51 від 01.02.12р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить копія реєстру Ф103 на відправку простої кореспонденції за 26.02.13р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач) є постачальником природного газу до помешкань пільгової категорії населення - інвалідів по зору.

Турбота про інвалідів передбачена такими нормативно-правовими актами, як Закон України «Про державний бюджет», Закон України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо поліпшення становища осіб з вадами зору».

Також відповідно до Розпорядження Любарської районної державної адміністрації №24 від 25.01.08р. з метою реалізації соціальної політики України, удосконалення системи соціального захисту населення, підвищення якості соціальних послуг, посилення цільової спрямованості соціальних програм затверджено районну програму "Турбота" по поліпшенню соціального захисту ветеранів війни та праці, інвалідів, малозабезпечених громадян та одиноких непрацездатних громадян похилого віку на період 2008-2011 років. Витрати, пов'язані із наданням пільг інвалдам по зору. здійснювати за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених для цієї мети районною програмою "Турбота" у відповідності із "Порядком надання пільг інвалдам по зору".

На виконання вищезгаданих номативно-правових актів та укладених договорів про газопостачання, позивачем в період з 01.01.2010 р. по 01.01.2012р. включно, поставило споживачам природний газ з пільгою в сумі його оплати по категорії "інваліди по зору", оскільки вони мають пільги в оплаті за спожитий природній газ.

Порядок відшкодування суми витрат, які виникли внаслідок постачання природного газу пільговим категоріям споживачів, визначено у Бюджетному кодексі України, Положенні про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 (далі - Положення) та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (далі - Порядок).

Так, відповідно до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456-VI під субвенціями розуміють міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції (п. 48 ч. 1 ст. 2) у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам: у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам: 1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти; 2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; 3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; 4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою; 5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів); 6) інші додаткові дотації та субвенції (ч. 1 ст. 97 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р.).

Згідно п.п. "б" п. 4 ч. 1 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, тобто на державні програми соціального захисту, а саме на пільги інвалідам.

Частиною 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. передбачено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Даним Порядком визначено відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету (п. 1 Порядку).

У відповідності до пункту 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

В силу пункту 2 вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" та здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Після пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено суму боргу в розмірі 43940,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №247 від 07.03.13р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 27720,26 грн., що підтверджується довідкою по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" за вих. №3190 від 18.03.13р.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5599,32грн. та 3170,78 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки між позивачем та відповідачем не існує жодних взаємних зобов'язань щодо надання послуг по газопостачанню та отриманню коштів в рахунок компенсації різиці тарифів на поставлений газ, суд приходить до висновку, що положення ст. 549-551 та 625 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані, а тому суд відмовляє в задоволенні цих витмог.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 27720,26 грн. - заборгованості заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 43940,00грн. боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Леніна, 55, ід. код 32282161)

- на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенко-Чопівського, 35, ід. код 03344071) 27720,26 грн. заборгованості по відшкодуванню пільг, а також 1532,90 грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 43940,00 грн. заборгованості по відшкодуванню пільг.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.03.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

2 - відповідачу (рек. з повід.)