Вирок № 30390631, 03.04.2013, Карлівський районний суд Полтавської області

Справа №531/44/13-к р.

Провадження №1-кп/531/5/13 р.

В И Р О К

Іменем України

03 квітня 2013 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря - Шаршонь Т.М.,

прокурора - Бурбак О.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Карлівка, Полтавської області, українки, громадянки України, заміжньої, маючої на утримання двох малолітніх дітей, освіта середня, працюючої в ресторані «Алея гранд» м. Полтава, не судимої, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 20 листопада 2012 року, близько 10 години, керуючи автомобілем ВАЗ-210934-20, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, по вул. Леніна в напрямку вул. Фрунзе м. Карлівка Полтавської області, перед перехрестям вул. Леніна та вул. Гористої, виконуючи маневр «поворот ліворуч» для заїзду до будівлі «Нової пошти» по вул. Леніна №30 в м. Карлівка, допустила зіткнення з велосипедистом ОСОБА_3, який рухався на велосипеді жіночого типу «Україна» зеленого кольору по лівому узбіччі в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертельного перелому правого стегна та саден в лобно-скроневій ділянці голови праворуч, які, відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №262 від 26.11.2012 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнала повністю та не визнала цивільний позов, та пояснила, що дійсно 20 листопада 2012 року, близько 10 годин, керуючи автомобілем ВАЗ-210934-20, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, по вул. Леніна в напрямку вул. Фрунзе м. Карлівка Полтавської області, перед перехрестям вул. Леніна та вул. Гористої, виконуючи маневр «поворот ліворуч» для заїзду до будівлі «Нової пошти» по вул. Леніна №30 в м. Карлівка, допустила зіткнення з велосипедистом, якому було спричинено тілесні ушкодження. Позовні вимоги не визнає, оскільки автомобіль, яким вона керувала, застрахований та відшкодовувати шкоду має страхова компанія.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні був відсутній. Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай» в судовому засіданні пояснив, що страхові виплати страховими компаніями здійснюються на підставі рішень суду про визнання винними осіб, відповідальність яких застрахована. Оскільки на теперішній час вина ОСОБА_1 не встановлена жодним рішенням суду, яке б набрало чинності, то позовні вимоги не визнає.

Вина ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, крім показів самої обвинуваченої, підтверджується також дослідженим в судовому засіданні: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.11.2012 року; протоколом огляду місця події від 20.11.2012 року; протоколом огляду транспортного засобу від 20.11.2012 року; поясненням учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 від 20.11.2012 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 21.11.2012 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 22.11.2012 року; висновком експерта судово-медичної експертизи №262 від 26.11.2012 року; висновком експерта автотехніка №218 від 06.12.2012 року.

Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд вважає, що стороною обвинувачення повністю доведено обставину порушення ОСОБА_1 правил безпеки руху, а саме п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

На підставі викладеного, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, повністю доведеною.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставину, що пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання, згідно ст. згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої: її вік, стан здоров'я, наявність на утримання двох малолітніх дітей, соціальне становище, відсутність даних про перебування її на обліку у лікарів психіатра та нарколога, раніше не судиму, позитивну характеристику за місцем проживання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, її щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів буде достатнім призначення покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами з застосуванням ст. 75 КК України - звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

По кримінальному провадженню заявлено цивільний позов потерпілим в розмірі 34144,67 грн., з яких 4144,67 грн. є шкодую, заподіяною здоров'ю, що виразилась у затратах на лікування; 30000 грн. моральної шкоди, яку потерпілий обґрунтовує тим, що вчиненим злочином йому було спричинено моральні та фізичні страждання, оскільки від отриманої травми в нього не проходять болі в місці перелому, він відчуває слабкість всього організму, лікування не дає належних результатів і він не в змозі відновити свій стан здоров'я, не має можливості вести звичайний спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно доданих до цивільного позову квитанцій, витрати на лікування ОСОБА_3 склали 4144,67 грн.

Оскільки, на дату дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, а автомобіль, яким вона керувала, був забезпечений, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АВ/3673045, суд вважає, що відповідальність за шкоду, спричинену здоров'ю, має нести ПрАТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай», так як згідно ст. 3 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В той же час, відповідно до ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно висновку експерта автотехніка №218 від 06.12.2012 року, в діях потерпілого ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці, як водія велосипеда «Україна», вбачаються невідповідність з вимогами п. п. 11.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Також, ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню екстреним гальмуванням.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з наступними змінами, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшеним або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Правила про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і у випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого, як то знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася також з вини (грубої необережності) потерпілого, то суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, до 1000 грн., яку необхідно стягнути з ПрАТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай», а також про необхідність зменшення відшкодування моральної шкоди до 500 грн., яку необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1, так як твердження останньої щодо обов'язку відшкодування моральної шкоди лежить також на страховій компанії, судом не сприймаються, оскільки, відповідно до ст. ст. 261, 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», моральна шкода відшкодовується страховиком лише якщо застраховано відповідальність окремих категорій громадян, під які не підпадає обвинувачена. Крім того, згідно розписки дружини потерпілого ОСОБА_6, остання отримала від обвинуваченої 10.01.2013 року 500 грн.

Згідно ст. ст. 120, 122, 124 КПК України, процесуальні витрати, понесені потерпілим, а також витрати, пов'язані із залученням експерта, підлягають стягненню з обвинуваченої. Але, враховуючи те, що від представника потерпілого надійшла заява про те, що угоду між ними про надання юридичної допомоги розірвано, а також те, що в матеріалах судового провадження відсутні дані про отримання матеріалів провадження для ознайомлення, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення витрат понесених потерпілим частково в розмірі 900 грн., які не включають в себе оплату за ознайомлення з матеріалами провадження та за участь в судовому

засіданні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 261, 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1166, 1167, 1193 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з наступними змінами, постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 7, 100, 120, 122, 124, 369-371, 373-376 КПК України суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 900 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а всього стягнути 1400 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай», бул. Л. Українки, 7-Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 31113488, на користь ОСОБА_3 у відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати, понесені на проведення судово-автотехнічної експертизи №218 від 06.12.2012 року в розмірі 392 (триста дев'яносто дві) гривні 00 копійок на розрахунковий рахунок №31252272210055, одержувач - НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавській області, МФО - 831019, код - 25574067, призначення платежу - за експертні роботи.

Речові докази - автомобіль ВАЗ-210934-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне збереження ОСОБА_1, та велосипед «Україна» зеленого кольору, переданий на відповідальне збереження ОСОБА_3, вважати повернутими законним власникам.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя