Рішення № 30390001, 03.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л.< Головуючий суддя / По-батькові >.

суддів: Одинака О.О., Кулянди М.І.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представників публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Затолочного С.І., Калинюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про дострокове стягнення коштів за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просив звернути стягнення на предмет застави, який належить боржникові, також на інше майно, що належить відповідачам та їхнім членам сім'ї та достроково стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» борг за кредитним договором №573 від 28.11.2006 року в сумі: 89044,49 грн., в тому числі : - залишок кредиту 74982,29 грн.; - прострочений кредит - 36342,81 грн.; - несплачені відсотки - 6789,23 грн.; - пеня 7272,97 грн. та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 890,44 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн.

22ц- 502 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Цуренко В.А.

Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М.

Посилався на те, що 28.11.2006 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №573. Згідно умов договору ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 174500 грн. зі сплатою відсотків 17% на рік строком на 72 місяці. На забезпечення виконання зобов'язань було укладено договори поруки №858, 857, 856 від 29.11.2006 року із поручителями позичальника: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 Крім того, на забезпечення належного виконання кредитного договору було укладено з ОСОБА_1 договір застави майна №573 від 28.11.2006 року.

В порушення умов договору відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконували.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним.

Посилався на те, що при укладенні кредитного договору №573 були порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Просив суд визнати недійсним кредитний договір №573 від 28.11.2006 року укладений між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Глибоцького відділення №6794.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 січня 2012 року об'єднано в одне провадження позовну заяву АТ «Державний ощадний банк України » в особі ТВБВ №10025/096 АТ «Ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про дострокове стягнення коштів за кредитним договором та позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним.

17 листопада 2011 року АТ «Державний ощадний банк України» подав заяву про зміну позовних вимог і просив достроково стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» борг за кредитним договором №573 від 28.11.2006 року в сумі 89044,49 грн. та судовий збір.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2013 року позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_3, ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10025/096 на рахунок 37398514102557 в ТВБВ № 10025/096 АТ «Ощадбанк» МФО 356334, код 09356307 заборгованість за кредитним договором №573 від 28 листопада 2006 року та договорами поруки від 28 листопада 2006 року в розмірі 89044 гривні 49 копійок, а також судовий збір в розмірі 890,44 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

На рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 89044,49 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про дострокове стягнення коштів за кредитним договором.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно і неповно дослідив докази та дав їм оцінку.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; - недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи; - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , прийшов до правильного висновку про необхідність дострокового стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів за кредитним договором.

Судом встановлено, що 28.11.2006 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №573. Згідно умов договору ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 174500 грн., зі сплатою відсотків 17% на рік строком на 72 місяці. На забезпечення виконання зобов'язань було укладено договори поруки №858, 857, 856 від 29.11.2006 року із поручителями позичальника: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 На забезпечення належного виконання кредитного договору було укладено також з ОСОБА_1 договір застави майна №573 від 28.11.2006 року.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Посилання апеляційної скарги на те, що не доведено про отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів в сумі 174500,00 грн. спростовується платіжним дорученням №319 від 28.11.2006 року про перерахунок коштів у сумі 174500,00 грн. ТОВ «Східавтолюкс» на придбання автомобіля, оскільки кредитний договір носить споживчий характер (а.с. 21).

Твердження апелянта про те, що додаткова угода між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, яка укладена 19.11.2008 р., не стосується кредитного договору №573 від 28.11.2006 р., оскільки в ній зазначена дата кредитного договору - 28.11.2007 р., спростовується поясненнями представників позивача, які зазначали, що в згаданій додатковій угоді допущена описка, оскільки більше будь-яких кредитних договорів з відповідачем ОСОБА_1 не укладалося.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково вважав, що підлягають стягненню кошти солідарно з відповідачів з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були поручителями виконання кредитного договору.

Згідно п.1.1 Договору поруки вбачається, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

П.4.3. передбачено, що відносини, що виникають при укладенні та виконанні договору та не врегульовані в ньому, регулюються чинним законодавством України.

Доповнення та зміни умов Договору вносяться за згодою сторін і оформляються додатковими угодами, що передбачено в п.5.5. договору поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки

поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого

обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення

зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання,

забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед

кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено

додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом положень ч.1 ст.553,ч.1 ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором; має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник

від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).

П. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2008 року між банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №573 від 28.11.2007 року, згідно п.1.1 якої передбачено, що банк зобов'язується надавати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 174 500,00гривень, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 174 500,00 гривень, а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 18% річних, в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Поручителі не надавали свою згоду на підвищення відсоткової ставки за кредитом, відповідно додаткові угоди до укладених договорів поруки між банком та поручителями не укладалися.

Таким чином, обсяг відповідальності поручителів за договором поруки був збільшений без їхньої на це згоди, зміна відсоткових ставок з ними не узгоджувалась.

У зв'язку з тим, що банк збільшив процентну ставку навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителів, підстав для покладання на відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком немає, оскільки порука припинилася.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Ст.5 п.9 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року передбачено, що від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп. Відповідно довідки до акту огляду МСЕК від 04.10.2012 р., доданої до апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_1 є інвалідом І групи, а тому він звільняється від сплати судового збору (а.с.201).

За таких обставин, рішення суду І інстанції про задоволення позову АТ «Державний ощадний банк України», пред'явленого до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення з них солідарно коштів за кредитним договором та стягнення з них судового збору і ІТЗ підлягає скасуванню.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним набрало законної сили, оскільки апелянтом в цій частині не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2013 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10025/096 на рахунок 37398514102557 в ТВБВ №10025/096 АТ «Ощадбанк», МФО 356334, код 09356307 заборгованість за кредитним договором №573 від 28.11.2006 року в розмірі 890,44 грн.

В позові публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» позові ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №573 від 28 листопада 2006 року та договорами поруки від 28 листопада 2006 року в розмірі 89044 гривні 49 копійок в солідарному порядку, а також судового збору в розмірі 890,44 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн. відмовити

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу його в законну силу.

Головуючий:

Судді: