Рішення № 30389788, 25.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.13 р. Справа № 5006/8/62/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кремінь", м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Донецьк

за участю третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_3,

м. Донецьк

про стягнення матеріальної шкоди в сумі 57608,35 грн.

за участю представників:

від позивача: Нестеренко І.І. - за довір. від 03.05.2012 р. № б/н

від відповідача: ОСОБА_5 - за довір від 18.06.2012 р. № 1797

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.08.2012 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 23.08.2012 р.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Кремінь", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення матеріальної шкоди в сумі 57608,35 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.06.2012 р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Донецьк та третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір добровільного страхування наземного транспорту № 1000106-04-01-10 від 09.04.2010 р. з додатками, заяву на виплату страхового відшкодування, посвідчення водія на ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, довідку ДАЇ № 3424 від 06.10.2010 р., постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 26.10.2010 р. по адміністративній справі № 3-2686/10, подорожній лист серії 2 - 86 НП № 732557 за вересень 2010 р., поліс № ВС/0798428, звіт з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 24.08.2011 р. № 01-24/08, акт огляду транспортного засобу від 07.10.2010 р., страховий акт від 27.01.2011 р. № 1000106-04-01-10/1/01/11, платіжне доручення від 28.01.2011 р. № 8859, бухгалтерську довідку, досудову вимогу № 333 від 07.02.2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача позивач зазначив, що в момент ДТП ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується подорожнім листом серії 2 - 86 НП № 732557 за вересень 2010 р. виданим ОСОБА_1, тому спричинену шкоду в порядку ст. 1172 ЦК України повинна відшкодовувати особа, з якою особа що спричинила шкоду знаходиться в трудових відносинах.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

22.06.2012 р. на адресу суду від Ленінського районного суду м. Донецька надійшла адміністративна справа № 3-2686/10 щодо притягнення до ад?міністративної відповідальності ОСОБА_3.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Головним запереченням відповідача щодо заявлених позовних вимог є відсутність існуючих трудових відносин між ним та ОСОБА_3 Вказав на існування орендних правовідносин на підставі договору оренди, який було укладено в усній формі, в зв'язку з чим належним володільцем транспортного засобу на момент ДТП був саме ОСОБА_3 Транспортний засіб БАЗ А 079, державний номер НОМЕР_1 був переданий відповідачем ОСОБА_3 на підставі акта приймання-передачі від 18.07.2009 р., в зв'язку з чим зазначив, що не є належним відповідачем по справі та спір не підлягає вирішенню в господарському суді, в зв'язку з чим просив припинити провадження по справі. Також в своїх запереченнях зазначив, що не згоден з розміром матеріальної шкоди заявленої позивачем до стягнення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 надав пояснення в яких зазначив, що на момент ДТП 29.09.2010 р. з відповідачем в трудових відносинах не знаходився. Транспортний засіб було йому передано відповідачем в тимчасове платне користування. За домовленістю даний транспортний засіб використовував для перевезення пасажирів.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 до жодного з судових засідань не з'явилась, про неявку суд не? повідомила, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.08.2012 р. провадження по справі на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України було зупинено в зв'язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.08.2012 р. по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Повідомленням про неможливість надання висновку № 4722/27 від 24.12.2012 р. експерт повернув матеріали справи у зв'язку з неотримання додаткових матеріалів для виконання експертизи та не оплатою вартості судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2013 р. провадження по справі було поновлено.

25.03.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування від Ленінського районного суду м. Донецьк матеріалів справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди № 2/0532/1835/2012.

Протягом розгляду справи сторони надавали додаткові документи та пояснення стосовно предмету спору, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2010 р. о 19 год. 25 хв. у м. Донецьку по проспекту Київському у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 та автомобілю марки БАЗ А 079, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_3.

Судом при розгляді справи були досліджені матеріали адміністративної справи

№ 3-2686/10, які надійшли від Ленінського районного суду м. Донецька. Відомостей щодо скасування зазначеної постанови в витребуваній справі немає.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька по адміністративній справі № 3-2686/10 ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 26.10.2010 року по справі є ОСОБА_3.

В зазначеній постанові також зазначено, що ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 працює водієм в ПП «ОСОБА_1».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 29.09.2010 р. в момент ДТП здійснював керування транспортним засобом марки БАЗ А 079, державний номер НОМЕР_1 на підставі подорожнього листа серії 2-86 НП № 732557, виданого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на вересень 2010 р. (а. с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Кремінь" та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 1000106-04-01-10 від 09.04.2010 р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 14.04.2010 р. до 13.04.2011 р.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортом, вказаним в Договорі страхування, а також з додатковими витратами, які можуть виникнути при настанні страхового випадку, якщо вони є застрахованими за цим Договором страхування.

Вигодонабувачем за договором страхування є ЗАТ «Донгорбанк».

Об'єктом страхування за договором № 1000106-04-01-10 від 09.04.2010 р. є, в тому числі, транспортний засіб марки Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП 29.09.2010 р. пошкоджений у ДТП автомобіль марки Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2 був застрахованим.

Власник автомобілю марки Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 після настання ДТП повідомив позивача про настання зазначеної ДТП, що підтверджується заявою на виплату страхового відшкодування від 30.09.2010 р.

Згідно ст. 22 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з настанням страхової події на підставі заяви про страхове відшкодування ОСОБА_2 від 30.09.2010 р., страховиком був складений страховий акт від 27.01.2011 р. № 1000106-04-01-10/1/01/11, здійснений розрахунок страхового відшкодування, який складає 79087,27 грн. та прийнято рішення про його виплату. У страховому акті від 27.01.2011 р. № 1000106-04-01-10/1/01/11 зазначено, що документами, на підставі яких здійснений перерахунок матеріальної шкоди є рахунок № 0710-16 від 07.10.2010 р., рахунок - фактура № 50 від 08.10.2010 р., квитанція № 006312 від 29.09.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування було відшкодовано потерпілій особі з вирахуванням суми несплаченого нею страхового платежу в розмірі 4115,00 грн. в порядку п. 5.8 договору від 09.04.2010 р. № 1000106-04-01-10, в якому зазначено, що при виплаті страховиком страхового відшкодування вираховується несплачена страхувальником частина страхового платежу. Сума в розмірі 4 115,00 грн. також є витратами позивача, оскільки на цю суму зменшилась заборгованість страхувальника перед страховиком та ПрАТ СК «Кремінь» позбавилось права вимоги до ОСОБА_2 зі сплати цієї частини страхового відшкодування. Таким чином, позивач правомірно включив в суму позову 4115,00 грн.

Страхове відшкодування за договором страхування від 09.04.2010 р. № 1000106-04-01-10 та страховим актом від 27.01.2011 р. № 1000106-04-01-10/1/01/11 сплачено в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення від 28.01.2011 р. № 8859 на суму 79087,27 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем також було проведено оцінювання пошкоджень автомобіля та складено звіт № 01-24/08 від 24.08.2011 р. Оцінювання було проведено фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7397/08, виданий Фондом державного майна України 08.07.2008 р.).

Відповідно до висновку звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2, вартість матеріальних збитків, становить 82 853,35 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як особи, яка керувала транспортним засобом на законних підставах (на підставі подорожнього листа) на момент ДТП була застрахована в ВАТ «Кримська страхова компанія» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0798429.

05.08.2011 р. ВАТ «Кримська страхова компанія» сплатила на користь ПрАТ СК «Кремінь» грошові кошти в сумі 25245,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.08.2011 р.

При цьому, за розрахунками ПрАТ СК «Кремінь», майнова шкода, нанесена власнику Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2, складає 79 087,27 грн., а відповідно сума, яка сплачена ВАТ «Кримська страхова компанія», складає 25 245,00 грн.

Відповідно до положень ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 в судових засіданнях та письмових поясненнях було зазначено, що автомобіль марки БАЗ А 079, державний номер НОМЕР_1 було передано ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 в оренду на підставі договору оренди укладеному в усній формі. Також в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі транспортного засобу в тимчасове користування від 18.07.2009 р., що на думку відповідача підтверджує факт передачі в оренду вищезазначеного транспортного засобу та як наслідок володіння цим транспортним засобом на відповідній правовій основі.

Посилання відповідача на існування орендних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судом сприймаються критично з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, між відповідачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 не дотримано вимог щодо письмової та нотаріально посвідченої форми договору, а тому він є нікчемним в силу припису ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України. Такий договір не тягне виникнення правових наслідків відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Таким чином, водій ОСОБА_3, який керував автомобілем під час ДТП на підставі подорожнього листа виданого ФОП ОСОБА_1, не може вважатись належним володільцем цього транспортного засобу.

Доказів щодо існування інших правовідносин між відповідачем та ОСОБА_3, які б підтверджували законне володіння останнім транспортним засобом, суду не надано.

Проте, надання водію подорожнього листа характерно для існування саме трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_3 та того факту, що останній керував транспортним засобом на законних підставах.

Крім того, якщо б дійсно між відповідачем та ОСОБА_3 був укладений договір оренди транспортного засобу, то водій ОСОБА_3 не міг би вважатися автомобільним перевізником в розумінні ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2011 р. № 2344-ІІІ, в зв'язку з тим що останній не є суб'єктом господарювання та не має ліцензії на перевезення.

В матеріалах справи міститься ліцензія на надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) з дозволеним видом робіт - внутрішні перевезення пасажирів, видана 19.09.2007 р. серії НОМЕР_8 строком дії з 19.09.2007 р. по 18.09.2012 р. на ОСОБА_1 та ліцензійна картка серії НОМЕР_9 до ліцензії серії НОМЕР_8 строком дії з 20.12.2007 р. по 18.09.2012 р. видана на ОСОБА_1 - транспортний засіб БАЗ А 079.24, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, автомобільним перевізником в розумінні ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» є саме ОСОБА_1 - власник транспортного засобу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

В своїх заперечення на позовну заяву відповідач заперечував стосовно суми матеріальної шкоди.

Для визначення вартості матеріальної шкоди ухвалою господарського суду Донецької області від 06.08.2012 р. по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерту були поставлені наступні запитання:

1) чи відповідає об'єм проведених відновлювальних робіт характеру пошкоджень завданих автомобілю Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.09.2010 р.;

2) який розмір матеріальної шкоди, що завдана власнику автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.09.2010 р.;

3) яка вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.09.2010 р.

Проте, разом з повідомлення про неможливість надання висновку № 4722/27 від 24.12.2012 р. експерт повернув матеріали справи у зв'язку з неотримання додаткових матеріалів для виконання експертизи та не оплатою вартості судової автотоварознавчої експертизи.

З огляду на викладене, шляхом проведення експертного дослідження визначити розмір матеріальної шкоди, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та визначити чи відповідає об'єм проведених відновлювальних робіт характеру пошкоджень завданих автомобілю Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.09.2010 р. є неможливим у зв'язку з чим господарським судом з урахуванням п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.03.2013 р. по справі № 5006/8/62/2012 було зобов'язано відповідача надати письмові пояснення відносно його згоди та можливості передплатити проведення повторної судової експертизи.

В письмових поясненнях відповідач посилаючись на ст. 49 ГПК України зазначив, що відповідач сплачує витрати за проведення експертизи у випадку задоволення позову. Вважає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи повинен сплачувати позивач.

У п.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до висновку звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу Mitsubishi outlander, державний номер НОМЕР_2, вартість матеріальних збитків, становить 82 853,35 грн.

В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що в матеріалах справи мають місце багаточисельні невідповідності щодо пошкоджень автомобілю.

Проте, відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що будь-які пошкодження, на які він посилається в своїх поясненнях не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із спірним ДТП.

Відповідач також зазначає, що він не був залучений до проведення огляду автомобілю.

Однак, відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2033 р. № 142/5/2092 виклик заінтересованих осіб для технічного огляду транспортного засобу здійснюється у разі потреби. З огляду на викладене, виклик заінтересованої особи для технічного огляду транспортного засобу не є обов'язковим.

Крім того, відповідачем не доведено порушення позивачем п. 6.4.2 договору № 1000106-04-01-10 від 09.04.2010 р., оскільки не надано жодних доказів того, що позивачем не були вжиті необхідні заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування..

Розглянувши клопотання відповідача щодо витребування від Ленінського районного суду м. Донецька матеріалів справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди № 2/0532/1835/2012, то суд відмовляє в його задоволенні в зв'язку з його безпідставністю.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4-2, 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кремінь" про стягнення шкоди в сумі 57608,35 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_6) на користь Приват?ного акціонерного товариств?а "Страхова компанія "Кремінь" (83048, м. Донецьк,

вул. Університетська, буд. 89, оф. 217, ЄДРПОУ 24559002) страхове відшкодування в сумі 57608,35 грн., судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 01.04.2013 р.

Суддя Бокова Ю.В.