Рішення № 30389654, 26.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.13 р. Справа № 5006/8/183/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретері судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матер?іали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка

до відповідача: Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Слов'янськ

про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 847099,64 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання в сумі 2225,20 грн., 3% річних в сумі 6944,32 грн., пені в сумі 34721,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Багрицевич Є.А. - за довір. від 31.12.2012 р. № 20-13 «Д»

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.02.2013 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 14.03.2013 р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Слов'янськ про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 847099,64 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання в сумі 2225,20 грн., 3% річних в сумі 3487,16 грн., пені в сумі 17435,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 4144 від 09.10.2006 р. з додатками до нього, акти прийняття-передавання товарної продукції за серпень - листопад 2012 р., рахунки за електроенергію за серпень - листопад 2012 р.

25.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області представник позивача надав заяву № 51юр-1278/13 від 22.02.2013 р. про уточнення позовних вимог. Суд розцінює дану заяву, як заяву про збільшення позовних вимог.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 22.02.2013 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Остаточні позовні вимоги визначені позивачем, як заборгованість за активну електроенергію в сумі 847099,64 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання в сумі 2225,20 грн., 3 % в сумі 6944,32 грн., пеня в сумі 34721,59 грн.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач суду надав відзив та доповнення до нього, в якому зазначив про сплату суми основного боргу в повному обсязі. В своїх запереченнях також вказав на недоведеність факту отримання відповідачем рахунків на оплату електричної енергії. Зазначив, що рахунки за спірний період на оплату за поставлену електричну енергію, були надані особі, яка не мала повноважень на їх отримання. Вказав, що договором про постачання електричної енергії від 09.10.2006 р. № 4144 та додатком № 5 до нього взагалі не визначений строк оплати за поставлену електричну енергію. Зазначив, що вимога в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України відповідачу не направлялась. Через канцелярію суду надав клопотання від 01.03.2013 р. про зменшення розміру пені до 50%. Також надав суду контрозрахунок 3% річних, інфляційних, пені, відповідно до якого 3% річних складає 1687,36 грн., пеня - 8436,63 грн. На підставі наведеного, просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України та п. 5.1. Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

09.10.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 4144, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу з приєднаною потужністю 3788 кВт, а споживач зобов'язався оплатити постачальнику її вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 - VI від 17.09.2008 р. та зміною найменування з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго»

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2006 р. та Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.5. Договору).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок постачальника з постачання електроенергії споживачу передбачений п. 2.2.2. Договору. Згідно п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатка № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та додатка № 5 «Порядок розрахунків» до цього договору.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами розділом 7 Договору та Додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до Договору.

Пунктом 5 Додатка 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» передбачено, що Споживач здійснює оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії на підставі наданого Постачальником рахунка по фактичним показам засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів Постачальнику.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за спірний період (за серпень - листопад 2012 року) та рахунками за спожиту активну та реактивну електроенергію за спірний період з підписом і печаткою відповідача на них, на загальну суму 1001306,52 грн.

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки за активну та реактивну електроенергію за серпень - листопад 2012 р., які були отримані 28.08.2012 р., 26.09.2012 р., 26.10.2012 р. та 27.11.2012 р. відповідно. Факт отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується наявними підписами представника відповідача на рахунках. В рахунках за серпень - листопад 2012 р. зазначений строк їх оплати, який складає 5 днів.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що рахунки за поставлену електроенергію були отримані не уповноваженою на те особою.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що довіреністю від 03.01.2012 р. повноваження щодо отримання рахунків на оплату від імені дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» надані Кулаковій Галині Ананіївні, яка і отримувала вказані рахунки з зазначенням дати їх отримання на кожному з них, що спростовує твердження відповідача щодо отримання відповідних рахунків не уповноваженою на те особо. Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Відповідач зобов'язання по оплаті електричної енергії виконав частково, а саме на суму 96153,95 грн., про що свідчать додані позивачем до матеріалів справи копії банківських виписок про оплату заборгованості за спожиту електричну енергію, яка була сплачена до подачі позову до суду.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості активної електроенергії в серпні - листопаді 2012 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути Дочірнього підприємства "Санато?рно-курортний реабілітаційн?ий центр "Слов'янський курорт?" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заборгованість за активну електроенергію в сумі 847099,64 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн., 3% річних в сумі 6944,32 грн., пеню в сумі 34721,59 грн.

Посилаючись на перевищення споживачем у липні 2012 р. обсягу договірної величини споживання електричної енергії, позивач також просить стягнути 2225,20 грн.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду сплатив суму боргу за активну електроенергію в сумі 837099,00 грн., за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн. та заборгованість за перевищення договірних величин споживання в сумі 2225,20 грн. на користь позивача що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 285 від 28.12.2012 р., № 24 від 09.01.2013 р., № 330 від 12.02.2013 р., № 460 від 28.02.2013 р., № 484 від 28.02.2013 р., № 459 від 28.02.2013 р., листом № 07/64 від 19.01.2013 р., листом № 07/149 від 17.01.2013 р., розподільчим листом № 07/405 від 01.03.2013 р.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення боргу за активну електроенергію в 847099,64 грн., за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн. та заборгованість за перевищення договірних величин споживання в сумі 2225,20 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1

ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в 6944,32 грн., пеню в сумі 34721,59 грн. за період з 05.09.2012 р. по

18.02.2012 р.

Розрахунок 3% річних перевірено судом. Сума 3% річних нарахована позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та арифметично вірно, тому в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 6944,32 грн.

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених умовами цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику електричної енергії неустойку у вигляді пені у розмірі 1 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Однак, як вбачається з розрахунку, позивач розраховує пеню відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 34721,59 грн. за період з 05.09.2012 р. по 18.20.2012 р.

Відповідачем вимоги щодо стягнення пені в сумі 34721,59 грн. не визнані.

Суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог щодо пені, а саме в сумі 34721,51 грн.

05.03.2013 р. Відповідач надав через канцелярію суду клопотання про зменшення розміру пені, в якому з посиланням на важке фінансове становище підприємства просить суд зменшити розмір пені на 50 %.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач не підтвердив належними доказами важкий фінансовий стан підприємства та винятковість випадку виникнення заборгованості. Тому клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 50 % задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N 28, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,

м. Горлівка до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 847099,64 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання в сумі 2225,20 грн., 3% річних в сумі 6944,32 грн., пені в сумі 34721,59 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторно-ку?рортний реабілітаційний цен?тр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укр?профоздоровниця" (84110, Донецька область,

м. Слов'янськ, вул. Пушкінська, 2, ЄДРПОУ 30708792) на користь Публічного акціонерного то?вариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) 3% річних в? сумі 6944,32 грн., пеню в сумі 34721,51грн., судовий збір в розмірі 18222,07 грн.

Провадження щодо стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 847099,64 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 20111,08 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання в сумі 2225,20 грн. припинити.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 29.03.2013 р.

Суддя Бокова Ю.В.