Ухвала суду № 30382003, 03.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1876/13 Головуючий у 1 інстанції: Бобрович В.І.

Доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Стрелець Л.Г.,

при секретарі: Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 боргу по оплаті за послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,

за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя на ухвалу судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року Концерн «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2010 року по 01.01.2013 року у розмірі 6 242, 39 грн.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2013 року заяву залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам ст. 98 ЦПК України, і запропоновано у п'ятиденний строк усунути її недоліки. 21 лютого 2013 року ухвалою цього суду заяву Концерну «Міські теплові мережі» визнано неподаною та повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі про скасування судової ухвали і передачу питання на новий розгляд до суду першої інстанції Концерн «Міські теплові мережі» посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Визнаючи заяву неподаною та повертаючи її заявникові, суд першої інстанції виходив з того, що в наданий судом строк заявник не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу, яка за формою і змістом не відповідала вимогам ст.98 ЦПК України, а саме: до заяви не доданий документ житлового органу про місце реєстрації боржника, не обґрунтовано пред'явлення вимоги тільки до однієї особи, а не до всіх членів сім'ї боржника.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» заява про видачу судового наказу за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 98 ЦПК України.

Статтею 98 ЦПК України визначено вичерпний перелік, відомостей та даних, які повинна містити заява про видачу судового наказу, а також документи, які до неї додаються. Вказана норма права не містить вимог щодо надання заявником до суду довідки про місце реєстрації боржника, а у відповідності до частини 6 статті 100 ЦПК України обов'язок витребування такої інформації покладено на суд.

Не можна погодитися із посиланням суду на те, що заявником не визначено коло осіб, права яких порушуються.

Із заяви Концерну вбачається, що заявник просить видати наказ про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з особи, яка у відповідності до договору про надання таких послуг є споживачем цих послуг. Копія такого договору була додана до заяви (а.с. 1-2).

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Житлово-комунальні послуги надаються на договірній основі (ст. 3, 16, 19 Закону).

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, та ст. ст. 3. 4, 11 ЦПК України право на обрання способу захисту порушеного права і визначення кола осіб, які порушують таке право, належить позивачеві (заявникові).

Таким чином, висновок суду про необхідність зазначення у заяві про видачу судового наказу не тільки споживача, а і інших осіб, які враховуються при визначені вартості спожитих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються заявником, не ґрунтується на законі.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про те, що заява містила недоліки, які заявник у наданий судом строк не усунув, а тому вважається неподаною та повернута заявнику.

За таких обставин, оскаржувана ухвала на підставі п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.307, 312 п.3 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м. Запоріжжя задовольнити.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2013 року по цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: