Постанова № 30375042, 28.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 р. Справа №805/3092/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі Бебешко Ю.О.

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гац Л.В., діє за довір. від 02.01.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа на стороні відповідача - заступник начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, про визнання протиправним та скасувати постанову №3051 від 17.12.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа на стороні відповідача - заступник начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправним та скасувати постанову №3051 від 17.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 грудня 2012 року головним спеціалістом відділу контролю в сфері внутрішньої торгівлі Донецької інспекції по питанням прав споживачів Новіковою Ж.В. була проведена перевірка магазину «Сімба», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому позивач здійснює свою діяльність, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_2 від 09.06.2009 року, виданого державним реєстром Виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області.

В ході проведено перевірки, було виявлено факт реалізації товарів на які відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація.

За результатами перевірки було складено акт №003378 та відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення №003425 на підставі статті 155 ч. 1 КУпАП.

На підставі акту перевірки №003378 від 12.12.2012 року заступником начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області 17 грудня 2012 року винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення №3226, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 170 грн.

Крім того, позивач зазначив, що 17 грудня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області винесена постанова №3051 про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 2040 грн.

Позивач вважає, що постанова №3051 від 17 грудня 2012 року в частині накладення на неї штрафу у розмірі 2040 грн. є незаконною та прийнятою з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просила визнати її протиправною та скасувати в частині нарахування штрафу у розмірі 1955 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що при винесені постанови №3051 від 17.12.2012 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області діяла в межах та у спосіб передбаченого чинним законодавством.

Крім того, представник відповідача наполягав на застосуванні судом ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позовна заява подана з порушенням строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 99 КАС України.

Третя особа в судове засідання не з'явилась про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. 28.03.2013 року через канцелярію суду надала клопотання, відповідно до якого просить суд розглянути справу без її участі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.

Так, пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Артемівською міською радою Донецької області 09.06.2009 року №2 254 000 0000 005034, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ін.н. НОМЕР_1.

Відповідач - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області діє на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Тобто, з урахуванням норм статті 3 КАС України відповідачем у даній адміністративній справі є саме Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2012 року на підставі наказу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 10.12.2012 року №505 та направлення на проведення перевірки №04-1765 від 10.12.2012 року посадовими особами Інспекції проведена планова перевірка магазину «Симба», що належить фізичні особі - підприємцю ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В ході проведеної перевірки посадовими особами Інспекції було встановлено порушення вимог законодавства, а саме: п.1 ст. 6, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»; п. 17, 21 Порядку продажу торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів затвердженого постановою КМУ від 15.06.06 року №833, а саме: встановлено реалізація товарів з відсутністю, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари у будь - якій наочній формі, що забезпечує споживачу можливість свідомого та компетентного вибору цього товару, а саме відсутні дані про найменування та адресу виробника, дату виготовлення, нормативний документ, вимогам якого повинен відповідати товар.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №003378, який було підписано позивачем без зауваження, про що свідчить особистий підпис на вказаному акті та винесено протокол про адміністративне правопорушення №003425.

17 грудня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області на підставі протоколу №003425 відносно ОСОБА_1 складена постанова по справі про адміністративне правопорушення №3226, якою на позивача накладено штраф у розмірі 170,00 грн.

В цей же день Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області винесена постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 2040 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не спростовано позивачем в судовому засіданні, що ОСОБА_1 на виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення №3226 від 17.12.2012 року сплачено штраф у розмірі 170,00 грн., що підтверджується квитанцією №7389.916.1 від 24.12.2012 року та на виконання постанови №3051 від 17.12.2012 року сплачено штраф у сумі 85 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в адміністративному порядку була оскаржена постанова №3051 від 17 грудня 2012 року до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області.

Позивач з постановою Інспекції № 3051 від 17.12.2012 року не згодна в частини накладення суми штрафу у розмірі 2040 грн., у зв'язку з чим вважає її прийнятою з порушенням норм чинного законодавства, а тому звернулася до суду.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Згідно з пунктом 2 статті 4 даного Закону державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Відповідно до статті 5 даного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).

Згідно з статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:

- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.2 ч.1 ст.23 Закону);

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.7 ч.1 ст.23 Закону).

Як встановлено в ході розгляду справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку, відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 та згідно вимог Податкового кодексу України є суб'єктом господарської діяльності, що не веде обов'язковий облік доходів і витрат.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем штрафні санкції були накладені на позивача за кожну одиницю товару окремо, на якому було зафіксовано невідповідність нормативним документам, а не за кожне правопорушення в цілому, як це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів», в зв'язку з чим сума штрафу склала 2040 грн.

Згідно п.5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України - «Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.»

Відповідно до вимог Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою КМ України від 17.08.2002, № 1177, додаткові штрафи, ніж зазначені в Законі України «Про захист прав споживачів» за вказані порушення законодавства про захист прав споживачів - відсутні. Тому на позивача мав бути накладений штраф у розмірі 85 грн. за порушення п.7 ч.1 ст.23 Закону, а ні в розмірі 2040 грн. як то вказано в спірній постанові відповідача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно розраховано суму штрафу з кожної одиниці товару, оскільки такий розрахунок суперечить вимогам ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому постанова про накладення стягнення № 3051 від 17 грудня 2012 року, прийнята Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Донецькій області, в частині штрафу у сумі 1955 гривень (2040 грн. - 85 грн. = 1955 грн.) є протиправною та підлягає скасуванню.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що при поданні позову позивач порушив норми ч. 5 ст. 99 КАС України, а тому даний позов повинен бути залишений без розгляду у відповідності до ст. 100 КАС України, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 9 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 встановлено, що постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб'єктом господарської діяльності до Держспоживінспекції або суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивач скористався своїм правом вирішення спору в досудовому порядку та 24 грудня 2012 року звернувся з відповідною скаргою до начальника Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, яка отримана останнім 27.12.2012 року.

Також, в судовому засіданні позивач пояснила, що відповідь на свою скаргу отримала 12 лютого 2013 року від сусідів.

З копії конверту долученого до матеріалів адміністративної справи вбачається, що поштове відправлення з міста Києва Держспоживінспекція України здійснила 01.02.2013 року, тобто враховуючи поштовий перебіг даного листа, адміністративний позов поданий (04.03.2013 року) у строк передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

За таких обставин, відповідач не довів правомірність свого рішення, тому суд задовольняє позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа на стороні відповідача заступник начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправним та скасувати постанову №3051 від 17.12.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №3051 від 17 грудня 2012 року, в частині нарахування суми штрафу в розмірі 2040,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784005, ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016, банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 грн. (сто чотирнадцять гривень) 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 березня 2013 року.

Повний текст постанови буде складений 02 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.