Ухвала суду № 30374166, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. справа № 0870/4586/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Гама Пак» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року Приватне підприємство «Гама Пак» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області, де просило визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072311 від 07.03.2012, винесене відповідачем в сумі 34 993,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 34 992,00 грн., за штрафними санкціями - 01,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області від №0000072311 від 07.03.2012.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року та ухвалити нове рішення, де відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, Приватне підприємство «Гама Пак» зареєстровано Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області.

У період з 23.11.2011 року по 29.11.2011 року відповідачем у справі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Гама Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «ТПК» «Стелар».

За результатами перевірки складено акт №2311/35815675 від 06.12.2011 року, в якому зафіксовано, зокрема: відсутність первинних документів щодо взаємовідносин між ПП «Гама Пак» та ТОВ «ТПК «Стеллар», у зв'язку з тим, що наявні у ПП «Гама Пак» документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Стеллар» не є первинними документами, так як операції не мали характеру фактично здійснених операцій; відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ПП «Гама Пак» у ТОВ «ТПК «Стеллар», що призвело до порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму в розмірі 12370 грн. 00 коп., в тому числі за перший квартал 2011 року; відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ПП «Гама Пак» у ТОВ «ТПК «Стеллар», що призвело до порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму в розмірі 22622 грн. 00 коп., в тому числі за другий квартал 2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. № 0000462311, яким визначено суму грошового зобовязання за основним платежем на суму 34992,00 грн. та нараховано фінансові санкції у розмірі 02,00 грн.

За результатами розгляду первинних скарг скасовано податкове повідомлення-рішення в частині зайво застосованої штрафної санкції у розмірі 01,00 грн.

07.03.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000072311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 993,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 34 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 01,00 грн.

Судом встановлено, що 04.01.2011 року між ПП «Гама Пак» та «ТПК «Стеллар» було укладено договір поставки товарів №401 від 04.01.2011 року.

Позивачем були надані суду первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з контрагентом, а, саме: видаткові накладні №РН-501 від 05.01.2011 року, №РН-2021 від 02.02.2011 року, №РН-1005 від 10.05.2011 року, №РН-1205 від 12.05.2011 року; товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТН: №120511\01 від 12.05.2011 року, №100511\02 від 10.05.2011 року, №100511\01 від 10.05.2011 року, №020211 від 02.02.2011 року, №051110 від 05.01.2011 року та №120511\02 від 12.05.2011 року; виписки по особовому рахунку ПП «Гама Пак»: по вхідному залишку станом на 04.04.2011 року від 08.04.2011 року, по вхідному залишку станом на 07.04.2011 року від 08.04.2011 року, по вхідному залишку станом на 19.04.2011 року від 22.04.2011 року, по вхідному залишку станом на 27.04.2011 року від 11.05.2011 року.

Крім того, на підставі акта приймання-передачі від 22.06.2011 року позивачем був переданий контрагенту простий вексель серії АА №0937382 на суму 118027,05 грн. в рахунок оплати товару.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996/ХІV передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкуванню оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 1, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.М. Нагорна