Ухвала суду № 30374048, 05.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. справа № 0870/6168/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Об'єднання «Черметтехнологія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Об'єднання «Черметтехнологія» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, де просило визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.06.2012 року №0000131500 та №0000141500.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 12.06.2012 року №0000131500 та №0000141500.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року ухвалити нове рішення, де відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Об'єднання «Черметтехнологія» зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

16.05.2012 року відповідачем у справі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВО «Черметтехнологія» з питань дотримання діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Ефес Плюс» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1277/22-12/33869205 від 29.05.2012 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення п.п. 5.2.1 та п.п 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97р. № 283,п.п.138.1.1 п. 138., п. 138.2 ст. 138, п.п 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України та п. 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну № 88 від24.05.95р. в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 155 475,00 грн., у тому числі за 2010р. в 72 0503,00 грн. Та за 1 квартал 2011р. в сумі 83 425,00 грн.; п.п 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі заниження податку на додану вартість, що сплачується до бюджету на загальну суму 124 380,00, в тому числі за грудень 2010р. в сумі 57 640,00 та в січні 2011р. в сумі 66740,00грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012р. № 0000131500 з податку на прибуток, яким визначено грошове зобов'язання у сумі 155 475,00 грн. за основним платежем, 18 013,50 грн. - штрафних санкцій (загальна сума: 173 488,5 грн.) та податкове повідомлення - рішення від 12.06.2012р. № 0000141500 з податку на додану вартість, яким визначено грошове зобов'язання у сумі 124 380,00 грн. - за основним платежем, 14411,00 грн. - штрафних санкцій (загальна сума: 138 791, 00 грн.).

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВО «Черметтехнологія» мало взаємовідносини з ТОВ «Ефес Плюс».

Актом перевірки зроблено висновки про фіктивну діяльність контрагента позивача.

Так, актом перевірки від 20.09.2011р. № 3982/23-08/30199124 з питань дотримання діючого податкового законодавства з податку на додану вартість ПП «Ефес Плюс» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» за період січень 2011р. встановлено, що ПП «Ефес Плюс» порушено ч.5 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ст. 216 ЦК України «в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, здійсненних ПП «Ефес Плюс» при придбанні та продажу товарів. Як зазначає податковий орган, товар по вказаних правочинах не був переданий «...по ланцюгу постачання до виробника: ТОВ «НВО «Черметтехнологія»...».

Відповідно до акту перевірки № 4425/23-08/30199124 від 14.10.2011р. по підприємству ПП «Ефес Плюс» з питань дотримання діючого податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» за період грудень 2010р. ПП «Ефес Плюс» встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст.. 207, ст.. 215 ЦК України «в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з постачальником ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та покупцем ТОВ «НВО «Черметтехнологія».

Однак, судом встановлено, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарської операції з контрагентом.

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 1, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: А.В. Суховаров