Ухвала суду № 30372723, 19.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р.справа № 0870/794/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Суховарова А.В. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Ракової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року

у адміністративній справі № 2а-0870/794/12 за позовом Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 27.01.2012 року № 0000012307, та від 27.01.2012 року № 0000022307, а також вирішено про повернення ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" надмірно сплаченого судового збору у розмірі 64,32грн., та присуджено на користь ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2146 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представником позивача до апеляційного суду подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому заперечується проти її задоволення та заявляється про розгляд справи без участі позивача і про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, на вимогу апеляційного суду позивачем додатково надано письмові докази.

Відповідача по справі свого представника не направив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, хоча про місце та час розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, надає судовій колегії можливості здійснити апеляційний розгляд справи у відсутність не з'явившихся сторін по справі, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази, та без здійснення фіксування судового процесу технічними засобами згідно вимог ст.41 КАС України

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечень проти неї, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.12.2011 по 13.01.2012 Мелітопольською ОДПІ в Запорізькій області було проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2011 при проведенні взаємовідносин з ПП «Терраврожай», за наслідками якої складено акт перевірки від 19.01.2012 року № 60/23/00373830, в якому зафіксовано порушення суб'єктом господарювання вимог п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1 п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 57588грн., у том числі за січень 2009 року у сумі 40875 грн., та за червень 2009 року у сумі 16712 грн., а також завищено суми, які підлягають бюджетному відшкодуванню у розмірі 247046 грн., у тому числі за березнь 2009 року у сумі 9903 грн. та за квітень 2009 року у сумі 237143 грн.

На підставі згаданого вище акту перевірки, було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000012307 та № 0000022307, якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем ПДВ -на суму 57588 грн. і накладено штрафні (фінансові) санкції -в сумі 14397 грн., а також було зменшено суму бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку з ПДВ за березень-квітень 2009 року -в загальному розмірі 247046,00 грн. та визначено штрафні санкції -на суму 61765,5 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки та донарахованими сумами, суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 року № 0000012307 та № 0000022307, доводячи суду правомірність формування суми ПДВ за період, що перевірявся.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для донарахування контролюючим органом позивачу зобов'язань з ПДВ і для зменшення суми бюджетного відшкодування, стало неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «Терраврожай»на загальну суму 304634 грн. за результатами виконання укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Терраврожай»нікчемних правочинів на загальну суму 1523179 грн. Зазначені висновки податковим органом було зроблено з урахуванням порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину «фіктивне підприємництво», по якій засновник та директор ПП «Терраврожай»ОСОБА_2 надав пояснення про те, що фінансово-господарської діяльності він не здійснював, документи підписував за винагороду, а печатка ПП «Терраврожай»знаходилася у ОСОБА_1

Отже, при вирішенні спору у цій справі встановленню підлягав факт реальності поставки ПП «Терраврожай»позивачу товару -насіння соняшника із з'ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо поставщика вказаного товару, умов поставки, оплати та транспортування, подальшого зберігання позивачем товару та його переробку, фірми-нерезидента -покупця переробленого позивачем товару за експортним контрактом, та реальність його реалізації.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій між ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПП «Терраврожай», суд першої інстанції ретельно перевірив за наявними у справі письмовими доказами доводи податкового органу щодо нездійснення цих господарських операцій, проаналізував норми матеріального права, якими регулюється спірне питання, та правильно взяв до уваги, що виходячи зі змісту статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі стосовно недоведеності податковим органом ознаків нікчемності укладених між позивачем та ПП «Терраврожай»правочинів, та про відсутність у матеріалах справи необхідних належних доказів про не здійснення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит в сумі, що оспорюється.

При цьому, судова колегія бере до уваги той факт, що позивачем сформовано податковий кредит у зв'язку з придбанням товару, використання якого характерне для його виробничої діяльності та правила формування податкового кредиту, що визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість ".

Відповідно до зазначеного пункту (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ).

З наведених законодавчих приписів та обставин справи очевидно, що наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності платника податків, є визначальною при умові реально здійснених господарських операцій, тобто таких, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу суб'єкта господарювання, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

З урахуванням доводів апеляційної скарги податкового органу, задля перевірки висновків суду першої інстанції про реальність здійснення спірних господарських операцій між ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" і ПП «Терраврожай», та беручи до уваги принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України, відповідно яких суд має вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, а також діючи у відповідності до приписів частини другої статті 195 КАС України, судова колегія з власної ініціативи витребувала у позивача та дослідила докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, але які у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку позивача, як платника податків.

Так, податковий орган в Акті перевірки від 19.01.2012 року № 60/23/00373830, на підставі якого винесено оскаржувані по цій справі податкові повідомлення рішення від 27.01.2012 року № 0000012307 та № 0000022307, та в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції наполягає на тому, що позивач допустив порушення податкового законодавства в результаті віднесення до складу податкового кредиту суми придбання насіння соняшника на підставі податкових накладних (а.с.166-210 т.1), виданих ПП «Терраврожай»по операціям купівлі-продажу, які за твердженням податкового органу не спричиняють реального настання правових наслідків з підстав відсутності фактичного отримання та відвантаження товарів від ПП «Терраврожай» до ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".

Наведені твердження податкового органу мотивовані лише загальними фразами про підстави не чинності угод, та відсутності у суб'єкта господарювання права на податковий кредит з ПДВ, без дослідження фактичних обставин у справі та відповідних первинних документів, які підтверджують регулярну, постійну та суттєву господарську діяльність позивача, що спрямована ним на виготовлення та реалізацію продукції, та направлена на отримання доходу

При цьому, наявні в матеріалах справи та перевірені податковим органом і судом першої інстанції первинні документи ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" по спірним правочинам з ПП «Терраврожай», відповідач вважає такими, що не відповідають чинному законодавству і відповідно не можуть вважатися належними доказами для підтвердження правомірності формування позивачем податкового зобов'язання та кредиту з ПДВ, а факт отримання позивачем товарів та сплати коштів, відповідач не визнає безумовним підтвердженням того, що товар був придбаний саме у ПП «Терраврожай», та був поставлений позивачу (а.с.81-82 т.2).

Отже, відповідач по справі, цитуючи норми цивільного закону та окремі фрази з листа ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, у той же час не взяв до уваги відсутність будь-яких недоліків в бухгалтерських і податкових документах ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", якими підтверджується: наявність ніким в судовому порядку не оскаржених та не визнаних недійсними у встановленому законом порядку угод по купівлі-продажу насіння соняшника; отримання позивачем товару; оплату його вартості; належного обліку позивачем та руху придбаного у ПП «Терраврожай»товару; зберігання, переробку товару та його продаж позивачем по укладеним контрактам за кордон.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді справи, що позивачем на підтвердження реальності здійснення правочинів з ПП «Терраврожай» були надані усі належні первинні документи по взаємовідносинам між зазначеним підприємством. А саме, договори між ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПП «Терраврожай»(а.с.102-122 т.1) за змістом яких позивач отримував у власність товар - насіння соняшника, що підтверджується видатковими накладними продавця - ПП «Терраврожай»(а.с.142-165 т.1), а перевезення зазначеного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.1-56 т.2).

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем в повному обсязі проведена сплата за отриманий ним товар по взаємовідносинах із контрагентом у ПП «Терраврожай», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.123-141 т.1).

В матеріалах справи наявні податкові накладні (а.с.166-210 т.1), які видані ПП «Терраврожай»по поставленому в адресу позивача товару, та які були зареєстровані в передбаченому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарських операцій кореспондує з нормами податкового законодавства, тому судова колегія бере до уваги реалізацію позивачем за кордон продукції, переробленої з насіння соняшника, що підтверджено наданими за вимогою апеляційного суду контрактами та митними деклараціями, які безспірно підтверджують наявність господарської мети в діях позивача, та право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Тобто реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Терраврожай» підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судова колегія також бере до уваги наявність у позивача матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для зберігання та обробки придбаного товару (насіння соняшника) у відповідній кількості, що підтверджується перебуваючими у власності позивача комплексів нежитлових приміщень, пристосованих до зберігання та обробки насіння соняшника. Відповідні документи надані позивачем до матеріалів справи на вимогу суду.

Значним фактом у даному випадку є обліковані позивачем об'єми закупівлі насіння соняшника у період з листопада 2008 року по квітень 2009 року, та об'єми готової продукції, що була у вказаний період з придбаного товару перероблена, реалізована та залишена остатками на складі підприємства, що підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою.

Податковим органом не доведено належним чином невідповідність закону первинних бухгалтерських та податкових документів позивача, також як і не спростовано факт реалізації позивачем за кордон готової продукції, отриманої в результаті переробки придбаного у ПП «Терраврожай»в період 2008-2009 р.р. насіння соняшника. Відповідно твердження відповідача про можливе отримання позивачем товару у інших контрагентів, а не у ПП «Терраврожай»- є безпідставними, та не підтвердженими документально.

Помилковою є позиція податкового органу також в тому, що сам факт фіктивності ПП «Терраврожай», є безумовною підставою для невизнання права ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на податковий кредит з ПДВ, оскільки перш за все у цьому випадку слід брати до уваги реальність здійснених позивачем господарських операцій, що судова колегія вважає безспірно підтвердженими документально, і не спростованими відповідачем відповідними письмовими доказами, які б спростовували реальність здійснення господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача. По друге, судова колегія звертає увагу на те, що під час укладення угод між позивачем та ПП «Терраврожай»і їх виконання (поставка товару та його оплата), контрагент позивача ПП «Терраврожай»був зареєстрований у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.100 т.1), взятий на облік платника податків (а.с.95 т.1), та здійснював свою господарську діяльність і видавав податкові накладні контрагентам з урахуванням виданого податковим органом Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100127451 від 10.07.2008 року (а.с.46 т.1).

Більш того, в матеріалах справи наявні дані про платника ПДВ з офіційного сайту Державної податкової служби України, з яких судом встановлено, що ПП «Терраврожай»отримало свідоцтво платника ПДВ 10.07.2008 року (а.с.97 т.1), яке є дійсним на час здійснення господарської операції. Не надано відповідачем суду будь-якої інформації про скасування свідоцтва платника ПДВ ПП «Терраврожай»та про припинення вказаного підприємства у встановленому законом порядку. Факт порушення кримінальної справи відносно посадової особи ПП «Терраврожай»не може братися до уваги, оскільки винність особи встановлюється лише за вироком суду

Сумлінність дій позивача у господарських відносинах з ПП «Терраврожай»підтверджується тим, що укладаючи угоди з ПП «Терраврожай», позивач по справі можливим для платника податку способом пересвідчився в реєстрації ПП «Терраврожай», про наявність у нього права оформлювати податкові накладні, та про відкриті поточні рахунки в банках, отримавши від вказаного контрагента копії відповідних свідоцтв та довідок, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, позивач з метою перевірки фактичної можливості ПП «Терраврожай»здійснювати поставку сільськогосподарської продукції, отримав довідку Голови Приазовської посилкової ради про оренду ПП «Терраврожай»земельних паїв загальною площею 970,0 га (а.с.98 т.1).

Про відсутність з боку позивача будь-яких порушень вимог податкового законодавства свідчить також результати двох позапланових виїзних перевірок позивача, які проводилися податковим органом саме з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, із складенням відповідних Актів перевірки від 01.06.2009 № 681 та від 06.08.2009 № 952/23-5/00373830, а також результати планової виїзної перевірки, яка проводилася на підприємстві позивача у період з 10.09.2009 року по 07.10.2010 року задля перевірки контролюючим органом питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, судова колегія встановивши юридичні факти, як підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Терраврожай», а також перевіривши надані сторонами по справі належно оформлені документи, судова колегія не знаходить будь-якого зв'язку між діями позивача у справі та протиправною діяльністю ПП «Терраврожай», і відповідно не вбачає підстав для відповідальності позивача за порушення, що нібито були вчинені його контрагентом

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Тобто, за загальним правилом платник податків, який сумлінно придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності при умові здійснення ним реальної господарської операції та не знав про «дефекти»правового статусу свого контрагента. Цей же підхід до вирішення податкових конфліктів відображений у судових рішеннях Європейського суду, зокрема у рішенні в справі «Інтерсплав»проти України»абсолютно однозначно визначено, що платника податків може бути притягнено до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

Враховуючи вище викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено безперечний висновок про те, що господарські угоди між позивачем та ПП «Терраврожай»не містять ознаків безтоварних, а порушення в частині оформлення податкових накладних чи інших бухгалтерських і податкових документів матеріалами справи не підтверджується, а також не має будь-яких правових підстав вважати неправомірним формування позивачем суми податку на додану вартість або завищеною суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області -залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року -залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Д.В. Чепурнов