Ухвала суду № 30372160, 20.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/427/13 20.02.2013 20.02.2013 20.02.2013

Провадження №22ц/784/716/13 Головуючий в першій інстанції Батченко О.В.

Категорія 6 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,

за участю позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника позивачів ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2012 року по справі за позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_4

до

ОСОБА_6

про усунення перешкод у праві користування майном

та покладення зобов'язання,

В С Т А Н О В И Л А :

01 квітня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у праві користування та обслуговування належного їм житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1.

Позивачі зазначали, що їм на праві власності належить по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок межує з земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок відповідача за адресою: АДРЕСА_2. У 2008 році відповідачем, без їх дозволу, було збудовано самочинний навіс, який перешкоджає їм обслуговувати своє майно та призводить до руйнування їх домоволодіння.

Посилаючись на те, що при влаштуванні вказаного самочинного навісу, опади потрапляють на стіну належного їм домоволодіння, внаслідок чого руйнується житлове приміщення, просили усунути перешкоди у користуванні та обслуговуванні належного їм жилого будинку АДРЕСА_1 шляхом покладення на відповідача обов'язку знести навіс, розташованого на їх земельній ділянці.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов в повному обсязі. На думку апелянтів, рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про недоведеність позивачами факту заподіяння шкоди належному їм жилого будинку внаслідок неправомірних дій відповідача. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві власності кожному по 1/2 частині АДРЕСА_1, відповідно, з липня та серпня 2005 року, а відповідачу з жовтня 2004 року належить на праві власності 23/50 частки АДРЕСА_2. В 2004 році відповідач побудував навіс.

Статтею 1 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7, та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зазначене також передбачено ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність».

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Так, зі змісту ст. 391 ЦК України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проте, згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачі звернулися до суду з вимогою про усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм будинком шляхом знесення самовільно побудованого відповідачем навісу, який істотно порушує їх права, а саме: перешкоджає їм обслуговувати одну із стін свого будинку, наявність навісу призводить до її замокання, виникнення цвілі та грибка на внутрішній стіні будинку.

Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 404 від 09 серпня 2012 року, навіс не вважається самочинним будівництвом.

Крім того, адміністративною комісією при адміністрації Центрального району встановлено, що зазначений навіс ОСОБА_6 самовільно переобладнав в сіни (а.с. 87).

Вказаний факт підтверджується листом Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) від 24 листопада 2012 року в якому зазначається, що двоповерхова нежитлова прибудова до жилого будинку відповідача зазначена як сіні літ. б3 та сіні літ. б2 але ОСОБА_6 наполегливо, але помилково вважає їх навісом (а.с. 90-91).

Документи МБТІ відображають знаходження в користуванні відповідача станом на 14 березня 2011 року самочинних забудов, а саме: сіней літ. б2 і сіней літ. б3, а не навісу, як зазначають позивачі (а.с. 98).

Згідно з вимогами статей 10 та 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів та кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, позивачами не надані суду допустимі докази, щодо заподіяння шкоди належному їм жилого будинку внаслідок неправомірних дій відповідача, що робить неможливим встановити причинний зв'язок між технічним станом частини будинку позивачів та самочинним будівництвом відповідача.

Таким чином, позивачами не доведено суду, що збудований відповідачем навіс (сіні) порушує їх права, як власників зазначеного будинку.

При цьому, суд першої інстанції правильно роз'яснив позивачам їх право на звернення до суду з іншим позовом з наданням відповідних доказів.

Обставини, на які посилаються позивачі в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для її задоволення, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи безпідставні та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді