Ухвала суду № 30372091, 20.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/251/13 20.02.2013 20.02.2013 20.02.2013

Провадження №22ц/784/594/13 Головуюча в першій інстанції Гуденко О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,

за участю представника позивача Стіславського І.П.,

відповідачки ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства

«Банк «Демарк»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2012 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі по справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»

(далі - ПАТ «Банк «Демарк»)

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

06 березня 2012 року ПАТ «Банк «Демарк» звернулось до суду з заявою про виправлення помилки у виконавчому листі.

Заявник зазначав, що на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2011 року було видано виконавчий листі № 2-4164/2011 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Демарк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 14133 грн. 35 коп. При оформленні вказаного виконавчого листа було допущено помилку, а саме не зазначено ідентифікаційний код стягувача.

Посилаючись на те, що вказана помилка має істотне значення та є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, ПАТ «Банк «Демарк» просив виправити описку у виконавчому листі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2012 року в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Демарк» відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою представник ПАТ «Банк «Демарк» подав апеляційну скаргу, посилаючись на те що вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить вказану ухвалу скасувати та задовольнити заяву, виправивши помилку допущену при оформленні виконавчого листа, зазначивши в ньому ідентифікаційний код ПАТ «Банк «Демарк».

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника заявника та відповідачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Демарк» про виправлення помилки в виконавчому листі, суд першої інстанції, виходив з того, що ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачена необхідність обов'язкового зазначення ідентифікаційного номеру стягувача, а тому на підставі ст. 369 ЦПК України в задоволенні заяви слід відмовити.

Проте ці висновки судів суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2011 року позов ПАТ «Банк «Демарк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Демарк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 14133 грн. 35 коп. Вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 27).

20 лютого 2012 року ПАТ «Банк «Демарк» було отримано виконавчий лист № 2-4164/2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону, в редакції, яка діяла до 07 серпня 2012 року, такий реквізит виконавчого документу як індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача не є обов'язковим і зазначається лише за наявності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, при подачі позовної заяви зазначено ідентифікаційний код ПАТ «Банк «Демарк» № 19357516. Тобто, при видачі виконавчого листа, ідентифікаційний код стягувача був наявний, а тому суд першої інстанції необґрунтовано відмовив заявнику у задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам процесуального закону, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання щодо виправлення помилки у виконавчому листі.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2012 року скасувати, а справу направити до того ж суду для розгляду заяви про виправлення помилки у виконавчому листі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді