Рішення № 30369990, 28.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2013 р. Справа №917/122/13-г

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1 , м. Київ, 04116

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022

про стягнення грошових коштів в сумі 792 470,80 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Нестерчук А.П.

від відповідача: Остроушко О.Л.

В судовому засіданні 28.03.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 792 470,80 гривень штрафних санкцій за договором поставки природного газу №3029/06/10-1091ТЕ-24 від 11.10.2010 року, з яких: 546 126,49 гривень інфляційні, 246 344,31 гривень 3% річних.

В судових засідання представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач здійснив оплату за укладеним договором з порушенням строків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач в свою чергу несвоєчасно виконував свої грошові зобов'язання по іншим договорам. Так, по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010р. позивач з серпня 2011 року користувався коштами товариства в розмірі 198574394,08. Поставки газу по вказаному договору припинились 06.08.2011р. У зв'язку з відсутністю поставок газу по договору товариство листом від 16.09.2011р. № 02-30/11251 просило повернути ці кошти на свій рахунок. Позивачем попередню оплату здійснену по договору не було повернуто. Лише протягом листопада 2011р.- січня 2012р. позивач частково повернув кошти товариству. З січня 2012 року по нинішній час позивач продовжує користуватись коштами товариства в розмірі 17169287,63 грн. Додатковою угодою № 6 від 03.10.2011р. дія договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010р. була припинена з 01.10.2011р. виключно в частині поставок природного газу. У відповідності до п. 10.1 договору № 06/10-2588/3607 цей договір у частині розрахунків за газ діє до їх повного виконання. Таким чином, договірні відносини між сторонами діяли в частині розрахунків до їх повного виконання.

Враховуючи наявність зобов'язань ДК «Газ України» перед ПАТ «Полтаваобленерго» по сплаті штрафних санкцій по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010р., товариством було направлено позивачеві заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01-11/1884 від 18.02.2013р. Згідно з цією заявою, на думку відповідача, припинились наступні зобов'язання сторін:

зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» щодо сплати штрафних санкцій по договору № 3029/06/10-1091ТЕ-24 від 11.10.10р.: 3% річних - 246 344,31 грн. та нарахувань на індекс інфляції - 546126,49 грн., всього 792470,8 грн.;

зобов'язання ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Полтаваобленерго» щодо сплати неустойки в розмірі 199173,48 грн., нарахованої за період з 01.02.2012 по 26.03.2012р. та нарахувань на індекс інфляції в розмірі 601310,69 грн. за період з вересня 2011 року по березень 2012 року по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010р.

Таким чином, ПАТ «Полтаваобленерго» вважає, що на даний час відсутні зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» перед позивачем щодо сплати санкцій по договору № 3029/06/10-1091ТЕ-24 від 11.10.2010р.: нарахування на індекс інфляції в розмірі 546126,49 грн., 3% річних в розмірі 246344,31 грн., всього 792470,8 грн. В зв'язку з чим, відповідач просив суд припинити провадження у справі.

27.02.2013 року відповідач заявив клопотання (арк. справи 222, том 1) про зупинення провадження у справі. В обґрунтування даного клопотання відповідач посилався на те, що на розгляді в господарському суді м. Києва знаходиться справа № 5011-69/17898-2012 за позовом ПАТ «Полтаваобленерго» до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 23547961,8 грн. по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010р. До складу позовних вимог входить стягнення неустойки в розмірі 3894456, 85 грн. нарахованої за період з 27.09.2011р. по 26.03.2012р. та нарахувань на індекс інфляції в розмірі 618479,98 грн. за період з вересня 2011р. по листопад 2012р.

Відповідач вважає, що при розгляді справи № 5011-69/17898-2012 господарським судом м. Києва буде надано належну правову оцінку та розглянуто по суті позовні вимоги ПАТ «Полтаваобленерго» до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення неустойки та індексу інфляції по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010р. На думку відповідача розгляд справи № 917/122/13-г неможливий до вирішення господарським судом м. Києва справи № 5011-69/17898-2012, оскільки саме по справі № 5011-69/17898-2012 буде встановлено правомірність нарахування неустойки та індексу інфляції по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010р., припинення зобов'язань сторін шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Після цього стане можливим надати правову оцінку правочину здійсненому ПАТ «Полтаваобленерго» заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01-11/1884 від 18.02.2013р.

Представник позивача проти задоволення клопотань про зупинення провадження у справі та про припинення провадження у справі в зв'язку з зарахуванням заперечував.

При вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Постановою Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, що розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, та є істотними для даної справи.

Неможливість розгляду однієї справи до вирішення другої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

В даному випадку відповідачем не обґрунтовано чому саме провадження у даній справі має бути зупинено, оскільки розгляд про стягнення з позивача на користь відповідача за іншим договором, що не є предметом спору, жодним чином не перешкоджає прийняттю рішення у даній справі, що свідчить про відсутність правових підстав, передбачених ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження у справі № 917/122/13. Здійснення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог між собою, за наявності таких, можливе буде і після прийняття рішення в обох справах.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

В даному випадку, враховуючи строки набрання рішенням законної сили, тривале зупинення приведе до порушення розумних строків розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

11 жовтня 2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник/позивач) та ПАТ «Полтаваобленерго» (покупець/відповідач) укладено договір поставки природного газу № 3029/06/10-1091ТЕ-24 (арк. справи 11-18, том 1).

Згідно з цим Договором, ДК «Газ України» зобов'язувалась передати відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року природний газ, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити отриманий природний газ.

На виконання умов договору ДК «Газ України» передала відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року природний газ, на загальну суму 48 683 911,20 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (арк. справи 19-21, том 1 ).

Відповідно до вимог п. 4.1 остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, оскільки розрахувався за спожитий природний газ в повному обсязі з порушенням строків розрахунків за природний газ, встановлених договором.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

В порушення вимог договору відповідач здійснив оплату з порушенням строків, визначених умовами договору.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи періоди прострочення відповідачем платежів позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення 546 126,49 грн. інфляційних та 246 344,31 грн. - 3% річних.

Судом здійснено перерахунок розміру річних та інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ ".

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок зарахування судом не задовольняється, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки залік взаємних однорідних вимог проводиться за заявою однієї сторони, то він є одностороннім правочином.

В листі Вищого господарського суду від 12.03.2009р., № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом.

В даному випадку позивач заперечує проведення взаємозаліку та наполягає на задоволенні позовних вимог, заперечуючи існування заборгованості перед відповідачем.

За таких обставин у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.

Дана правова позиція також підтверджується і судовою практикою ВГСУ, зокрема, викладена у постанові від 26.03.2013 року у справі №18/1427/12 та ін.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" ( вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1 , м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) 792 470,80 гривень штрафних санкцій за договором поставки природного газу №3029/06/10-1091ТЕ-24 від 11.10.2010 року, з яких: 546 126,49 гривень інфляційні, 246 344,31 гривень 3% річних, а також 15 850 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2013 року.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією