Ухвала суду № 30369956, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К/9991/52014/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012

у справі № 2а/0570/2665/2012

за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит"

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 18.01.2012 № 0000042342 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 270 146,00 грн., та від 18.01.2012 № 0000052342 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 34 985,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012, позов задоволено частково, а саме: скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 0000052342 від 18.01.2012; скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0000042342 від 18.01.2012 на суму збільшеного державному підприємству «Сніжнеантрацит» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 229 166,00 грн., у тому числі за основним платежем - 183 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 833,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, складений акт від 30.12.2011 № 1492/23-31906124, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем:

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 183 333 гривень, за серпень 2011 року на 16 666 гривень, за вересень 2011 року на 16 118 гривень,

- пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 31 263 гривень, у тому числі за 2010 року у сумі 14 882 гривень, за 1 квартал 2011 року в сумі 16 381 гривень та завищено податок на прибуток за 1 півріччя 2010 року в сумі 2 186 гривень.

З акта перевірки вбачається, що позивачем завищено у 4 кварталі 2010 року балансову вартість основних фондів на суму капітального ремонту комбайну 1К101-У у розмірі 916666,00 гривні, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань, та, відповідно, до завищення податкового кредиту за липень 2010 року на суму 183333,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки, 18.01.2012 відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000042342 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 270 146,00 грн., у тому числі за основним платежем - 216 117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54 029,00 грн.;

- № 0000052342 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 34 985,00 грн., у тому числі за основним платежем - 31 263 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 722 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що 11.01.2010 між позивачем як замовником та ТОВ «Донремтехмаш» як виконавцем було укладено договір № 13/01-10 на виконання робіт з капітального ремонту за результатами торгів, які відбулись 01.12.2009. За умовами договору, замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується за плату виконати роботи з капітального ремонту комбайну 1К101У вартістю 1 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 183 333,33 грн. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з узгодженою калькуляцією, яка є невід'ємною частиною договору. Обладнання, що підлягає ремонту, повинно бути передано Замовником та прийнято Виконавцем шляхом підписання Акту приймання-передачі обладнання в ремонт.

Факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Донремтехмаш» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами здачі-прийомки; товарно-транспортними накладними; платіжним дорученням № 3 від 09.06.2010; податковою накладною № 24 від 09.06.2010; накладною № 77. 03.09.2010 комбайн введено в експлуатацію, що підтверджується відповідним актом.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо наявних відступів від умов договору або інших недоліків. Крім того, сторонами договору складено акт виконаних робіт, яким підтверджується виконання робіт у повному обсязі.

Суму податку на додану вартість, відповідно до виданої ТОВ «Донремтехмаш» податкової накладної № 24 від 09.06.2010 у розмірі 183 333,33 грн., позивач відніс до складу податкового кредиту липня 2010 року, про що зазначив у поданій до податкового органу податковій декларації з податку на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства сформовані валові витрати по господарській операції з ремонту комбайна, а тому відсутній факту завищення балансової вартості основних фондів на суму капітального ремонту комбайна 1К101-У у розмірі 916 666,00 грн.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що непідтвердження факту здійснення ремонту комбайну обумовило завищення задекларованих показників по рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань» у сумі 106 700 грн., у тому числі за 2010 рік у сумі 55 000 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 51700 грн. по декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року.

Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Отже, витрати позивача на проведення ремонту комбайна 1К101-У, який є основним фондом підприємства, підлягають амортизації.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт здійснення капітального ремонту комбайну, то відповідно, є обґрунтованим проведення позивачем амортизації цього основного фонду. Таким чином, є неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000052342 від 18.01.2012 у розмірі 31 263,00 грн. та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 722,00 грн.

Також, з урахуванням викладеного, підтверджується правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за перевіряємий період та вірно визначено суму податкового кредиту у розмірі 183333,33 гривень, в зв'язку з чим є протиправним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зазначеному розмірі та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 833, 00 грн.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль