Ухвала суду № 30369952, 20.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2013 р. м. Київ К/9991/9441/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Наталка-Маркет»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2а/1570/1974/2011

за позовом Закритого акціонерного товариства «Наталка-Маркет»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство «Наталка-Маркет» (надалі - позивач, ЗАТ «Наталка-Маркет») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0009352310/1, від 31.12.2010 № 0009302310/1, від 31.12.2010 № 0012722310/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у задоволенні адміністративного позову ЗАТ «Наталка-Маркет» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Додані до матеріалів касаційної скарги клопотання про відкладення розгляду справи (факс та письмове клопотання) не бралися колегією суддів Вищого адміністративного суду України до уваги, оскільки надійшли до суду після слухання справи, а саме після 10.00 год 20.03.2013.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Наталка-Маркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої 04.11.2010 складено акт № 76220/23-4/30610951 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), у результаті чого занижено податку на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 347 500,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), у результаті чого зменшено суму податкового кредиту усього у сумі 231 666,67 грн.

На підставі висновків акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2010 № 0009352310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 258 211,00 грн., у т.ч. 183 903,00 грн. за основним платежем та 74 308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 19.11.2010 № 0009302310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303 738,00 грн., у т.ч. 202 492,00 грн. за основним платежем та 101 246,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищезгаданими рішеннями, позивачем була подана скарга до податкового органу, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19.11.2010 № 0009352310/0 та № 0009302310/0 залишені без змін, а скарга без задоволення, а також збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток, визначеної у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19.11.2010 № 0009352310/0 на 212,00 грн.

У зв'язку з наведеним, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 31.12.2010 № 0009352310/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 258 211,00 грн., у т.ч. 183 903,00 грн. за основним платежем та 74 308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 31.12.2010 № 0009302310/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303 738,00 грн., у т.ч. 202 492,00 грн. за основним платежем та 101246,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 31.12.2010 № 0012722310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 212,00 грн., у т.ч. 0,00 грн. за основним платежем та 212,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не було доведено факту отримання послуг з розміщення реклами і відповідно не надані документи, які б підтверджували зв'язок отриманих послуг із власною господарською діяльністю підприємства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно з приписами підпунктів 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктами 7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, право платника податків на формування податкового кредиту безпосередньо пов'язане із сплатою ним сум податку на додану вартість у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг) (у їх ціні), які ним буде використано у межах власної господарської діяльності, та яке підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на підставі договорів, укладених позивачем з ТОВ «Аметт» та ПП «Валенсія 5», останні зобов'язалися організувати розміщення аудіо реклами товару медичного асортименту, які реалізуються позивачем, в ефірі радіостанцій: «Просто радіо», «Хіт ФМ», «Русское Радио», «Кісс ФМ».

За результатами виконання цих договорів були складені відповідні акти прийняття виконаних робіт (надання послуг). У бухгалтерському обліку позивача операції щодо придбання рекламних послуг відображені по Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товарів.

Згідно з статтею 9 цього ж Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу; інформаційний, авторський або редакційний матеріал, який цілеспрямовано звертає увагу споживачів на конкретну марку (модель, артикул) продукції чи на її виробника для формування інтересу і сприяння реалізації продукції, а також містить вихідні дані (реквізити) особи, що виробляє або розповсюджує зазначену продукцію, вважається рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама» чи «На правах реклами».

Належних та допустимих доказів щодо отримання послуг з розміщення аудіо реклами товару позивачем суду надано не було.

Водночас, згідно листа ТОВ «Дюк ФМ» (міститься у матеріалах справи), який є власником радіостанцій «Хіт ФМ», «Русское Радио», «Кісс ФМ», розміщення рекламних роликів з рекламою аптек позивача в ефірі радіостанцій «Хіт ФМ», «Русское Радио», «Кісс ФМ» у періоді з 01.04.2009 по 31.03.2010 не здійснювалось.

Крім того, ТОВ «Дюк ФМ» повідомило, що жодних взаємовідносин з ТОВ «Аметт» та ПП «Валенсія 5» у періоді з 01.04.2009 по 31.03.2010 не мало. Тобто, розміщення в ефірі радіостанцій «Хіт ФМ», «Русское Радио», «Кісс ФМ» аудіо реклами товару медичного асортименту, які реалізуються позивачем, здійснено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що за результатами взаємовідносин з ТОВ «Аметт» та ПП «Валенсія 5» отримання рекламних послуг позивачем було оформлено лише документально, а здійснені ним витрати не пов'язані з проведенням реальних передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, що ним продаються.

А відтак, у ЗАТ «Наталка-Маркет» не було законних підстав для віднесення сум, зазначених витрат, до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Наталка-Маркет» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а/1570/1974/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.