Постанова № 30369858, 29.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 березня 2013 р. № 820/1441/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В, при секретарі судового засідання Дрижанові О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, діючий в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_3 до Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

встановив:

Позивач ОСОБА_2, діючий в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2, звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: скасувати рішення (оформлене у вигляді висновку) Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10 лютого 2010 року в частині скасування посвідки на постійне проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити у національному паспорті громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 штамп «Дозволено постійне проживання в Україні»; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити реєстрацію місця проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із внесенням відповідних змін в облікові документи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення (висновок) УГІРФО ГУМВС України від 10.02.2010р. в частині скасування посвідки на постійне проживання має бути скасований як такий, що порушує право на невтручання у сімейне життя, право на постійне і безперервне спільне проживання разом з чоловіком та дитиною, право на безперервне спілкування і виховання своєї неповнолітньої дитини, порушує права неповнолітньої дитини, протиричить приписам законодавства України щодо охорони прав дитини, нормам міжнародних договорів щодо охорони прав дитини та рішенням Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості свавільного і необґрунтованого втручання в сімейне життя. Зазначене втручання у сімейне життя не може бути визнаним необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року до участі у справі в порядку ч.1 ст.53 КАС України в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучена ОСОБА_3, позовні вимоги якої стосуються зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов'язання зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити у національному паспорті громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 штамп «Дозволено постійне проживання в Україні»; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити реєстрацію місця проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із внесенням відповідних змін в облікові документи залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 29.03.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1, діючого в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зобов'язання зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити у національному паспорті громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 штамп «Дозволено постійне проживання в Україні»; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити реєстрацію місця проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із внесенням відповідних змін в облікові документи залишені без розгляду.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином, у судове засідання своїх представників не направили, представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ст. 35 КАС України суд вважає, що позивач є належно повідомленим про розгляд справи та враховуючи приписи ст.ст. 41, ч.4 ст. 122, ч.6 ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що громадянка Вєтнаму ОСОБА_3 прибула в Україну в 1997 році з метою працевлаштування за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року.

20.09.2001р. УПР та МР УМВС України в Харківській області прийнято рішення (висновок), згідно з яким яким ОСОБА_3 - громадянка Вєтнаму документована посвідкою на постійне проживання ХР №06199. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання визначені положення абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» (Угода від 02.04.1981р. та виконання певних адміністративних процедур: залишення на проживання в Україні та подання заяви щодо видачі посвідки на постійне проживання). Будь-яких порушень законодавства та відсутності необхідних документів уповноваженим державним органом не було виявлено. Зазначене підтверджується в тому числі й тим, що це первісне рішення (висновок) від 20.09.2001р. не скасоване станом на день подання позову до суду. Таким чином, уповноважений державний орган України з питань імміграційної політики визнав правомірність прибуття ОСОБА_3 в Україну, правомірність подальшого проживання та правомірність набуття дозволу на імміграцію в силу прямої дії закону.

Протягом 2003р., 2007 року ОСОБА_3 на підставі висновків ВГІРФО УМВС України в Харківській області здійснювалася заміна посвідок на постійне проживання (посвідки ХР №06199 та ХР №09391)

Перевіряючи оскаржувані дії та рішення відповідачів на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Рішенням Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10 лютого 2010 року скасовано посвідку на постійне проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Матеріалами справи підтверджено, що:

постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 р.(справа №2а-4320/12/2070) у справі за позовом ОСОБА_2, 24.07.1996р.н. скасовано рішення УГІРФО ГУМВС України щодо позбавлення останнього посвідки, суб'єкта владних повноважень зобов'язано поновити посвідку.

постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 про скасування рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 10.02.2010 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії ХР №16732 від 18.07.2007 року та обмеження пересування на території України, зобов'язати УГІРФО ГУМВС України в Харківській області, поновлення посвідки серії ХР №16732 від 18.07.2007 року та зобов'язання УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області привести паспортні дані позивача у відповідності до чинного законодавства України (справа 2а-4328/12/2070)

Відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію» особа, відносно якої прийнято рішення щодо скасування дозволу на імміграцію - зобов'язана протягом місяця виїхати з України. Отже у даний час матір дитини в силу прямої вказівки закону внаслідок скасування посвідки на постійне проживання зобов'язана виїхати з України.

Матеріалами справи підтверджено, що громадянка Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у 1995 році одружилася з позивачем по справі та від шлюбу має неповнолітню дитину ОСОБА_2 1996р.н. З 1997 р. вони з дитиною постійно мешкають у м.Харкові, дитина останні десять років постійно навчається у шкільних закладах в м.Харкові, обліковується в міському комунальному закладі охорони здоров'я, володіє державною мовою, має соціальний круг спілкування, тісний зв'язок зі своєю родиною, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне. Відповідно до ст.ст.9,26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, міжнародними договорами, ратифікованими Україною встановлено, що дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (Конвенція про права дитини, затверджена ООН від 20 листопада 1989, Конвенція (Конвенцію ратифіковано постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 (ст.9 ); дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним, такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини (Конвенція про контакт з дітьми (ETS N 192) (укр/рос) № ETSN192, 15.05.2003, Конвенція, Рада Європи ( Конвенцію ратифіковано з заявою Законом № 166-V від 20.09.2006 (ст..4 )

Статтею 11, 12,14 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Отже нормами національного законодавства та міжнародного законодавства передбачено, що батьки мають мешкати разом з дітьми. Розлучення батька/матері з дитиною може мати місце лише в інтересах дитини.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне застосувати положення ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою встановлено встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно судової практики: "для матері/батька і дитини головним елементом сімейного життя є можливість постійного спільного проживання" (постанова по справі "МакМайкл проти Сполученого Королевства " (McMichael v. United Kingdom) від 24.02.1995 р., Series A, № 307, р. 55, § 86). Отже втручання органу державної влади в сімейне життя Позивача є неправомірним, не враховувалось неповнолітній вік дитини, законні права дитини на проживання разом з батьками, економічне благополуччя держави матір'ю дитини не порушується (навіть навпаки), вплив на трудову зайнятість місцевого населення не здійснюється - оскільки матір є приватним підприємцем (самозайнята особа), будь-яких злочинів матір не вчиняла - отже не може бути підставою оскаржуваного рішення бажання захистити громадян від можливих протиправних дій матері, що підтверджується відповідними довідками Управління служб у справах дітей від 14.03.2013 року № 208/0/202-13, Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.03.2013 року № адм.-23

Влаштування сімейного життя в країні громадянства матері і батька істотно суперечить інтересам та можливостям дитини налагодити в країні батьків соціальну адаптацію. Зазначене насамперед підтверджується тим, що дитина все своє свідоме життя мешкає разом з батьками в Україні, володіє мовами для спілкування в Україні, має тісне соціальне коло спілкування із своїми однолітками, все культурне оточення дитини пов'язане з Україною. У той же час дитина не має будь - якого близького кола спілкування в країні походження батьків, не володіє в достатньому обсязі культурою цієї країни. Можливий переїзд буде важким психологічним навантаженням, втратою звичного кола спілкування, необхідністю нової соціальної адаптації, що негативно відобразиться на дитині. На необхідність врахування зазначених обставин також звернув увагу Європейський суд з прав людини та визнав наявність порушення ст.8 Конвеннції у зіставленні з нормами національного міграційного законодавства у справі СЕН (SEN) проти Нідерландів,скарга № 31465/96, постанова суду від 21 грудня 2001 р. Так, в п.40 зазначеної постанові зазначено, що діти усе своє життя мешкали у Нідерландах у культурному оточенні вказаної країни, відвідують школу (постанова по справі "Беррехаб против Ни дерландов", р. 8, § 7 и р. 16, § 29). Оскільки діти усе життя мешкають на території іншої країни у них окрім національного походження або зовсім відсутні або мінімальні зв'язки з країною походження (постанова по справі "Мехми против Франции" (Mehmi v. France) від 26.09.1997 року Reports 1997-VI, р. 1971, § 36), таким чином, відносно них маються певні труднощі щодо перенесення сімейного життя до іншої країни (справи 'Тюль против Швейцарии", р. 176, § 42, "Ахмут против Нидерландов", р. 2033, § 69). В цих умовах переїзд до Нідерландів став би доцільни засобом впорядкування родинного життя з участю дитини, оскільки через неповноліття виникає особлива необхідність інтегрування у родину батьків, яка також відповідає прагненню останніх турбуватися про дитину ("Йохансен против Норвегии" (Johansen v. Norway) от 7 августа 1996 г., Reports 1996-III, pp.1001- 1002, § 52, и pp. 1003- 1004, § 64, постанова по справі "X, Y и Z против Соединенного Королевства" (X, Y and Z v. United Kingdom) от 22 апреля 1997 г., Reports 1997-П, р. 632, § 43.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

На порушення зазначених приписів внутрішнього законодавства оскаржуване рішення (висновок) не містить позначення, що вивчались обставини наявності у матері неповнолітньої дитини, тривалість терміну перебування дитини в Україні, її соціальні зв'язки, можливі негативні наслідки якщо дитина має переіїзжати разом з матір'ю до її країни походження.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що прийнявши оскаржуване рішення щодо скасування посвідки на постійне проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері неповнолітньої дитини та встановивши їй в силу ст.13 Закону України «Про імміграцію» обов'язок у місячний термін виїхати з України відповідач порушив право дитини на проживання разом з батьками, постійний контакт з матір'ю, пріоритету сімейного виховання, фактично здійснив розлучення матері і дитини, що не відповідає інтересам дитини, не має достатнього балансу інтересів між можливими інтересами держави в сфері міграційної політики та несприятливими наслідками для інтересів приватного і сімейного життя нашої сім'ї і неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підстережені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 60- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив

Адміністративний позов ОСОБА_1, діючого в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_3 до Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10 лютого 2010 року в частині скасування посвідки на постійне проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову-ОСОБА_3- у справі за позовом ОСОБА_1, діючого в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, (ідентифікаційний код 37764460, м. Харків,вул. Римарська, 24) поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, (ідентифікаційний код 37764460, м. Харків,вул. Римарська, 24) поновити у національному паспорті громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 штамп «Дозволено постійне проживання в Україні».

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, (ідентифікаційний код 37764460, м. Харків,вул. Римарська, 24) поновити реєстрацію місця проживання громадянці Вєтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із внесенням відповідних змін в облікові документи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Зоркіна Ю.В.