Ухвала суду № 30369468, 19.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.справа № 2а-12750/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

у адміністративній справі № 2а-12750/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Совтур» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції та третьої особи: виконавчого комітету Павлоградської міської ради про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року задоволено адміністративний позов ТОВ «Автотранспортне підприємство «Совтур», визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції № 0005401542/0 від 06.10.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 531452,93 грн., у тому числі за основним платежем 354301,95 грн., за штрафними санкціями 177150,98 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її в повному обсязі та відмовити у задоволені вимог позивача. Свої вимоги відповідач аргументують тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час, день та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надсилали, тому відповідно до вимог ч.4 ст.196 та ст.41 КАСУ, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності сторін по справі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією здійснено документальну невиїзну перевірку з питання правильності застосування пільги з податку на додану вартість ТОВ "Автотранспортне підприємство "Совтур" за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої було встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 354 301,95 грн., що відображено в Акті перевірки від 28.09.2010 року №308-15/213-34672021, на підставі якого контролюючим органом винено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010р. №0005401542/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 531452,93 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача з не відображення внаслідок звільнення від оподаткування у податковій звітності при формуванні сум ПДВ у сладі виручки від надання послуг перевезення пасажирів міським транспортом та у складі отриманих сум субвенцій за пільговий проїзд перерахований на розрахунковий рахунок УПСЗН, є правомірними та заснованими на законі, оскільки позивач при наданні послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом керувався узгодженим єдиним тарифом на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується, оскільки позивач по справі здійснював перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування по місту Павлограду на підставі укладених з Павлоградською міськрадою договорам, за умовами яких орган місцевого самоврядування погоджував з перевізником тарифи на перевезення пасажирів. Тобто, протягом періоду, що перевірявся контролюючим органом, тарифи на внутрішньоміські перевезення пасажирів не регулювалися державою.

Відповідно до пп.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України №168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), було звільнено від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Виходячи з правового аналізу зазначеної законодавчої норми, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованих висновків, що пільгою при оподаткуванні податком на додану вартість операцій з перевезення пасажирів користуються ті суб'єкти господарювання, які здійснюють такі послуги у межах одного населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період, позивач отримував з місцевого бюджету кошти як компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян в розмірах та згідно документів, зазначених в журналах проводок за відповідний рік.

Вартість пільгових перевезень розраховувалась позивачем та, відповідно, компенсувалась розпорядником бюджетних коштів за рахунок місцевого бюджету. При цьому, податок на додану вартість, що входив до встановленої вартості проїзду, не входив в суму компенсації вартості проїзду, оскільки відшкодування сум ПДВ за рахунок бюджету чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За таких обставин, судова колегія вважає, що визначення відповідачем бази оподаткування виходячи з обсягів бюджетних коштів, які отримані позивачем в якості компенсації вартості послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів, не ґрунтується на положеннях Закону № 168/97-ВР.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків судовою колегії та висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (з наступними змінами та доповненнями), оскільки у даному випадку платник податків діяв у відповідності до вимог закону.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року -залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов