Ухвала суду № 30368188, 06.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р.справа № 2а/0470/664/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Оковита А. Є. (дов. Від 29.10.2012 р.)

відповідача: - Сігалова М. Е. (дов. Від 30.03.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

у справі № 2а/0470/664/11

за позовом публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦементУкраїна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Публічне акціонерне товариство «ХайдельбергЦементУкраїна» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області № 0000400720/0 від 28.05.2010 року, № 0000400720/1 від 06.08.2010 року, № 0000400720/2 від 28.09.2010 року, 0000400720/3 від 09.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2427790 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 2427790,00 грн. правомірно відображена у податковому обліку згідно операції по імпорту послуг, наданих нерезидентом на території України, оскільки сплатою ПДВ при імпорті послуг є включення суми ПДВ до податкового зобов'язання в податковій декларації за грудень 2009 року, а відтак, позивач включив суму ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2010 року з відповідним відображенням у складі суми, що є частиною залишку від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг. Як наслідок, сума ПДВ, включена до складу зобов'язань грудня 2009 року у розмірі 2427790 грн., підлягає включенню до рядка 2 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.2), в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем завищена сума бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2010 року на 2427790 грн., оскільки з визначеної останнім суми відшкодування (10300989 грн.) частина залишку від'ємного значення, сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах згідно платіжних документів підтверджуючих оплату податкового кредиту січня 2010 року, складає 7873198 грн. Відхилення -2427790 грн. Оскільки податковий облік операцій з отриманням послуг від нерезидента на митній території України не передбачає окремої сплати до бюджету ПДВ грошовими коштами, то ПДВ по таких операціях у рядок 2 Розрахунку суми бюджетного відшкодування не включається.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за січень 2010 року, за результатами якої складено акт №73/08-07-207/00292923 від 18.05.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в сумі 2427790,00 грн. До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем фактично сплачено грошовими коштами суму податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах із залишку від'ємного значення в сумі 7873198 грн. Решта суми, що заявлена до відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 2427790 грн., не підтверджується як така, що сплачена грошовими коштами. Ця операція пов'язана з отриманням послуг від нерезидента Group Technology Center GMBH», Хайдельберг, Німеччина. Для підтвердження права на бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 2427790 грн. відповідач посилається на необхідність виключно фактичної грошової сплати податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 №0000400720/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2427790,00 грн. за лютий 2010 року.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду скарги позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення -без змін.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2010 №0000400720/1, від 28.09.2010 №0000400720/2, від 09.12.2010 №0000400720/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2427790,00 грн. за лютий 2010 року.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Нормами пункту 1.8 статті Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судом встановлено, сторонами не заперечується факт сплати позивачем отриманих послуг від нерезидента і використання вказаних послуг у власній господарській діяльності. Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем надані всі необхідні документи для бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається у т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, є місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (підпункт «а» пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 цього Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до пункту 5.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 №166, обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, включаються до рядка 7 розділу 1 «Податкові зобов'язання»податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідачем не заперечується правомірність декларування позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року у рядку 7 розділу «Податкові зобов'язання»обсягів поставки послуг, отриманих від нерезидента -Group Technology Center GMBH», Хайдельберг, Німеччина, на митній території України, у сумі 4123625 грн. (колонка А), сума ПДВ -2427790 грн. (колонка Б), та декларування у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року у рядку 12.4 розділу «Податковий кредит»обсягів придбання послуг, отриманих від нерезидента, у сумі 4123625 грн. (колонка А), дозволений податковий кредит -2427790 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що при імпорті послуг податок на додану вартість постачальникам товарів не сплачується, а сплачується до держбюджету під час включення ПДВ до податкової декларації, оскільки імпортовані послуги митному оформленню не підлягають і єдиною можливістю сплатити податок на додану вартість за отримані від нерезидента послуги на митній території України є включення податкового зобов'язання з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість.

Позивач -отримувач послуг від нерезидента з місцем їх надання на митній території України виступає податковим агентом такого нерезидента, тобто при придбанні таких послуг здійснює розрахунок в частині податку на додану вартість з бюджетом шляхом включення податку на додану вартість до податкових зобов'язань.

Таким чином, у покупця-резидента право на податковий кредит виникає у звітному періоді, що настає за періодом відображення податкових зобов'язань з послуг нерезидента в податковій декларації з ПДВ. Тобто, відобразивши податкові зобов'язання з ПДВ при імпорті послуг у грудні 2009 року, право на податковий кредит виникає у січні 2010 року, що і було задекларовано підприємством. Вказана сума увійшла до формування від'ємного значення оподаткування, заявленого до відшкодування з бюджету за лютий 2010 року.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить обмежень щодо відшкодування податку на додану вартість при імпорті послуг, сплаченого до бюджету шляхом включення його до податкових зобов'язань.

Закон не пов'язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями, здійсненими у такому попередньому податковому періоді, та з формуванням, у зв'язку із цим, податкового кредиту тільки у попередньому, а не у будь-якому з попередніх періодів, а лише обмежує суми від'ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною оплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (робіт та послуг), що і було здійснено позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі № 2а/0470/664/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко