Постанова № 30366586, 02.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 5015/44/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Концерн Галнафтогаз"на постановувід 15.01.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№5015/44/12 господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі: Рівненської міської радидоПАТ "Концерн Галнафтогаз"провнесення змін до договору оренди земельної ділянкиза участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: Гудименко Ю.В., посв. №014715, дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.10.2012 (суддя Т. Рим), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 (судді В. Кузь, М. Желіка, І. Малех) позов задоволено: внесено зміни в договір оренди земельної ділянки від 27.07.2004 року, укладеного між Рівненською міською радою та ВАТ "Концерн "Галнафтогаз". Пункт 9 договору викладено в такій редакції: "Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 88 987 (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 24 копійки". Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Концерн "Галнафтогаз" в доход державного бюджету України 1 073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями - ПАТ "Концерн Галнафтогаз" - відповідач у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що судами недотримано вимог ст.ст. 12,16 ГПК України, справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності. При винесенні рішень судами не враховано, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватися шляхом прийняття відповідних рішень. За відсутності такого рішення неможливо встановити волю орендодавця щодо внесення змін до договору. У додаткових поясненнях скаржник зауважує, що рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.2013 у справі №5019/1724/12 визнано недійсним підпункт 2.2.10 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 18.08.2011 №1104, який лежить в основі оскаржуваних ним рішення та постанови.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

27.07.04 між Рівненською міською радою (орендодавець)та ВАТ "Концерн Галнафтогаз" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1 418 м2, що розташована за адресою: місто Рівне, вулиця Київська, 84, для обслуговування нежитлової будівлі та автозаправної станції. Дана земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі від 16.08.04.

Цей договір зареєстровано, про що у Державному реєстрі земель 16.08.04 вчинено запис за № 562.

Пунктами 5 та 9 Договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 149 720,12 грн., розмір орендної плати з урахуванням ПДВ в рік становить 14 373,10 грн.

18.08.11 Рівненською міською радою прийнято рішення № 1104 "Про внесення змін до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, та затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" (надалі по тексту - Положення). Пунктом 2 внесено зміни до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської Ради, виклавши його у новій редакції, як додаток № 1 до цього рішення міської ради.

Пункт 3.1.5 Положення (у новій редакції) передбачає, що розмір орендної плати (відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) вказується у договорі оренди земельної ділянки. За пунктом 2.1 Положення річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку; та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлених джерел енергії, включаючи фенологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), (електричні підстанції, електричні мережі), - трьох відсотків від нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки. Відповідно до пункту 2.2 вказаного рішення ради розмір орендної плати, встановлений на рівні мінімальної величини, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2 цього Положення, збільшується, зокрема: - згідно з п.п. 2.2.8. на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, якщо на земельній ділянці здійснюється торгівля нафтопродуктами; - згідно з п.п. 2.2.10. на 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, якщо земельна ділянка надана юридичній особі, дочірньому підприємству, філії підприємства, підприємцю (фізичній особі), які не мають державної реєстрації в місті Рівному.

Пунктами 13, 34 спірного договору оренди передбачено, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору) та переглядається (періодично) у разі зміни земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

У зв'язку з викладеним позивач направив на адресу відповідача листом від 25.10.11 додатковий договір про внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки.

Вказаним додатковим договором передбачалося внести зміни до пунктів 5 та 9 договору оренди щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.01.11 - в розмірі 808 974,92 грн. та щодо розміру з 01.01.11 орендної плати - 11 % від нормативної грошової оцінки, що становить 88 987,24 грн. на рік.

Однак відповіді на наведену пропозицію позивач не одержав.

Рішення Рівненської міської ради від 18.08.11 № 1104 було оскаржено відповідачем в судовому порядку в частині скасування пункту 2.2.10 додатку № 1 до цього рішення.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.12 у справі № 1715/1060/12 за позовом ПАТ "Концерн Галнафтогаз" до Рівненської міської ради було залишено без змін постанову Рівненського міського суду від 28.03.12, якою відмовлено у задоволенні згаданого вище адміністративного позову ПАТ "Концерн Галнафтогаз".

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 1,21,30 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 532,651 ЦК України, ст.ст. 288.5-288.5.2 ПК України суди дійшли висновку, що запропонований позивачем розмір орендної плати не перевищує граничний розмір, встановлений статтею 288.5 Податкового кодексу України, статтею 21 Закону України "Про оренду землі", оскільки становить 11 відсотків і складається з: 3 % - як трьохкратний розмір земельного податку; 3 % згідно з п. 2.8 Положення та 5 % згідно з п. 2.10 Положення. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Водночас, прийняття радою відповідного рішення є підставою для внесення змін до договору.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України «Про оренду землі» були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 р.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України "Про плату за землю" (статті 15 та 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, визначених договором або законом.

Судами встановлено, що пунктами 13, 34 спірного договору оренди землі передбачено, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору) та переглядається (періодично) у разі зміни земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору розв'язується у судовому порядку.

Також, суди встановили, що 18.08.11 Рівненською міською радою прийнято рішення № 1104 "Про внесення змін до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, та затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" (надалі по тексту - Положення). Пункт 3.1.5 Положення (у новій редакції) передбачає, що розмір орендної плати (відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) вказується у договорі оренди земельної ділянки. За пунктом 2.1 Положення річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку. При цьому, відповідно до пункту 2.2 вказаного рішення ради розмір орендної плати, встановлений на рівні мінімальної величини, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2 цього Положення, збільшується, зокрема: - згідно з п.п. 2.2.8. на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, якщо на земельній ділянці здійснюється торгівля нафтопродуктами; - згідно з п.п. 2.2.10. на 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, якщо земельна ділянка надана юридичній особі, дочірньому підприємству, філії підприємства, підприємцю (фізичній особі), які не мають державної реєстрації в місті Рівному.

Водночас, розмір орендної плати не може перевищувати дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки.

Вищевказане рішення було оскаржене скаржником, однак, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.12 у справі № 1715/1060/12 за позовом ПАТ "Концерн Галнафтогаз" до Рівненської міської ради було залишено без змін постанову Рівненського міського суду від 28.03.12, якою відмовлено у задоволенні згаданого вище адміністративного позову ПАТ "Концерн Галнафтогаз". За таких обставин, в силу приписів ст. 144 Конституції України, ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування" рішення міської ради є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Доводи скаржника про те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.2013 у справі №5019/1724/12 визнано недійсним підпункт 2.2.10 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 18.08.2011 №1104 колегія суддів вважає неспроможними, оскільки ПАТ "Концерн Галнафтогаз" не надало жодних доказів на підтвердження цих доводів, хоча, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.2013 у справі №5019/1724/12 винесено уже після ухвалення судами рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2012 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013, що оскаржуються ПАТ "Концерн Галнафтогаз", тому не може братися касаційним судом до уваги.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що запропонований позивачем розмір орендної плати не перевищує граничний розмір, встановлений статтею 288.5 Податкового кодексу України, статтею 21 Закону України "Про оренду землі", оскільки становить 11 відсотків і складається з: 3 % - як трьохкратний розмір земельного податку; 3 % згідно з п. 2.8 Положення та 5 % згідно з п. 2.10 Положення.

Водночас, оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанови Верховного суду України від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд).

Таким чином, висновки судів про задоволення позову є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про порушення судами приписів ст.ст. 12,16 ГПК України, оскільки судами обґрунтовано розглянуто справу за правилами територіальної підсудності, визначеної ст. 15 ГПК України.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що судами не враховано, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватися шляхом прийняття відповідних рішень, оскільки апеляційним судом встановлено, що прийняття Положення та направлення внаслідок цього, відповідачу пропозиції про внесення змін до договору оренди земельної ділянки є виявленням волі власника землі про внесення змін до раніше встановленого розміру орендної плати.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Судові рішення прийняті відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі №5015/44/12 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун