Постанова № 30364042, 22.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. справа № 2а/0470/5837/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Поспелової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року

у адміністративній справі № 2а/0470/5837/11 за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області та третьої особи: начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабенко В.М. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -

в с т а н о в и л а:

19 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративними позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області та третьої особи: начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабенко В.М., в якому на обґрунтування незаконності та безпідставності його звільнення з органів внутрішніх справ, посилався на численні порушення відповідачем діючого законодавства, на не відповідність фактичним обставинам висновків службового розслідування, та не зазначення конкретних дій з його боку і правових підстав для застосування крайнього заходу - звільнення, просив суд скасувати наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України № 40 о\с від 15.03.2011 року в частині звільнення його з 16 березня 2011 року з посади начальника сектору дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління ГУМВС в області, про що оголосити по особовому складу органів та підрозділів ГУМВС в області, а також поновити його на службі в органах внутрішніх справ на вказаній посаді і стягнути на його користь з ГУМВС в області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2011 року до дня поновлення на роботі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ГУМВС в Дніпропетровській області, Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області та 3-ї особи - начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабенко В.М

Зазначене рішення оскаржено позивачем до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з підстав його незаконності та необґрунтованості, неповного з'ясування обставин, невідповідності дійсності висновків суду першої інстанції та недоведеності покладених в їх основу певних обставин, а також порушення норм матеріального права, у звязку з чим позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою скасувати накази ГУ МВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Заводського РВ та Дніпродзержинського МУ»від 12.03.2011 № 536 та від 15.03.2011 №40о/с, та наказ ГУМВС від 04.05.2011 року № 1016, яким до наказів ГУМВС від 12.02.2011 року № 536 та від 15.03.2011 року № 40о/с внесено зміни стосовно дати та правової норми його звільнення, з органів внутрішніх справ з 23.03.2011 року за п.64 «є»Положення (за порушення дисципліни), про що оголосити по особовому складу органів та підрозділів ГУМВС в області; а також поновити його на посаді начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління з 23.03.2011 року, і стягнути на його користь з ГУМВС України в Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2011 року по час поновлення на посаді.

Апеляційна скарга позивача мотивована неналежністю перевірки судом першої інстанції дій і рішень відповідачів на їх відповідність вимогам Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України стосовно підстав для звільнення, та Дисциплінарного статуту щодо дотримання порядку і процедури призначення, проведення службового розслідування і відповідності дійсності висновків службових розслідувань від 12.03.2011 року та від 04.05.2011 року. Позивач також вказує на не врахування судом його доводів і письмових доказів у справі, на безпідставність визнання судом доведеним факту порушення з його боку службової дисципліни та на помилковість висновків суду про правомірність дій відповідачів по звільненню його з органів внутрішніх справ за п.64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити в повному обсязі його вимоги про скасування наказів відповідача, поновлення його на посаді з дня звільнення та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, акцентуючи увагу апеляційного суду на доведеності факту порушення позивачем службової дисципліни шляхом вступу в неділові стосунки з гр.ОСОБА_3, що підтверджено аудіо-записом їх розмови та матеріалами службової перевірки, у зв'язку з чим постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року просять залишити без змін.

Заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у розгляді справи та які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню в частині, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1, особистий № Т-632416, перебував на службі в органах внутрішніх справ України з листопада 1993 року, у займаній посаді перебував з 04 жовтня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за період проходження служби в ОВС заохочувався 14 разів за добросовісне виконання службових обов'язків, за досягнення успіхів у роботі, за досягнення позитивних результатів в службової діяльності та в оперативно-службовій діяльності, за стабільні результати у роботі, і останніми нагородженнями позивача є медаль «за сумлінну службу 3-го ступеню»та відзнака УМВС України в Миколаївській області (а.с.55); а до дисциплінарної відповідальності позивач за весь період проходження служби в ОВС притягувався 13 разів, і останнє стягнення за наказом ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 02.02.2011 року № 59 є не знятим (а.с.56).

Наказом начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області № 40о/с від 15.03.2011 року підполковника міліції ОСОБА_1, начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМУ № 114 від 29 липня 1991 року зі змінами та доповненнями (далі -Положення) звільнено за п.66 (за скоєння вчинку, що дескредитує звання рядового і начальницького складу) з 16 березня 2011 року (а.с.6).

Зазначений наказ видано на підставі наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Заводського РВ та Дніпродзержинського МУ»№ 536 від 12.03.2011 року, у п.2 якого зазначено про звільнення начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського РВ ДМУ ГУМВС підполковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання начальницькою складу) за порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС, що виразилося у неділових стосунках з цивільними особами, з урахуванням наявного у нього дисциплінарного стягнення за наказом міськуправління від 02.02.2011 № 59 (а.с.7).

До зазначених наказів ГУМВС України в Дніпропетровській області № 40о/с від 15.03.2011 року та № 536 від 12.03.2011 року в частині звільнення з ОВС в запас Збройних сил ОСОБА_1 з посади начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління за п.66 (за скоєння вчинку, що дескредитує звання рядового і начальницького складу) з 16 березня 2011 року - було внесено зміни наказом № 1016 від 04.05.2011 року та наказом № 73о/с від 11.05.2011 року.

Так, за змістом наказу ГУМВС № 1016 від 04.05.2011 року «Про внесення змін до наказів ГУМВС від 12.03.2011 № 536 та від 15.03.2011 № 40о/с»встановлено, що у зв'язку з достовірно встановленим фактом перебування ОСОБА_1 з 15.03.2011 до 22.03.2011 на лікарняному та прийнятою прокуратурою м.Дніпродзержинська постанови від 26.03.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справ відносно ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.6 КПК України -відповідачем змінено пункт 2 наказу ГУМВС від 12.03.2011 № 536 та викладено цей пункт у іншій редакції: «За порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС, що виразилося у неділових стосунках з цивільними особами, начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС підполковника міліції ОСОБА_1, враховуючи наявне стягнення, звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 «є»(за порушення дисципліни), а також внесено зміни до наказу ГУМВС від 15.03.2011 № 40о/с у частині звільнення начальника СДІМ Заводського РВ Дніпродзержинського ГУ ОСОБА_1 з ОВС за п.64 «є»(за порушення дисципліни) з 23.03.2011 року (а.с.84). Відповідно Наказом ГУМВС № 73о/с від 11.05.2011 року визнано ОСОБА_1 звільненим за п.64 «є»(за порушення дисципліни) з 23.03.2011 року (а.с.85)

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 доведено факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а судом не встановлено підстав для поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ. Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про законне та обґрунтоване звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «є»Положення про проходження служби, вважаючи оскаржувані накази такими, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, які регулюють порядок прийняття на службу, її проходження та звільнення зі служби.

Зміст постанови суду першої інстанції свідчить про те, що підставою для відмови у задоволені позову ОСОБА_1 стала доведеність матеріалами справи факту порушення службової дисципліни начальником сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління підполковником міліції ОСОБА_1, наслідком чого стало притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справи.

Висновки суду першої інстанції про дотримання відповідачем під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 вимог Дисциплінарного статуту і Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 № 552 (далі - Інструкція) ґрунтуються виключно на доводах відповідачів, матеріалах службових розслідувань і їх висновках від 12.03.2011 року і від 04.05.2011 року, не спростування позивачем факту надання йому бланку для написання пояснень за фактом неділових стосунків з цивільними особами та факту здійснення йому пропозиції надати такі пояснення, на Акті від 10.03.2011 року про відмову позивача від надання пояснень (а.с.42), та Акті від 29.03.2011 року про отримання позивачем військового квитка і трудової книжки, та відмови позивача надати листи непрацездатності до сектору кадрового забезпечення та від заповнення бланку заяви про нарахування пенсії, а також непогодження позивача з висновками атестації і його відмови надавати будь-які пояснення (а.с.69), а також на недоведеності позивачем його звернення до уповноважених осіб з бажанням про ознайомлення з висновком службового розслідування.

Висновки про відсутність підстав для поновлення позивача в ОВС також обґрунтовані судом першої інстанції виключно матеріалами службових розслідувань і їх висновками та поясненнями в судовому засіданні гр.ОСОБА_3, що окружний адміністративний суд визнав достатнім підтвердженням неналежного виконання ОСОБА_1 службової дисципліни, якою є дотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а отже у додержані, зокрема високоморальних норм поведінки, що б стверджувало високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, у нетерпимому ставленні до будь-яких аморальних проявів, в активній боротьбі з цими явищами в колективах органів внутрішніх справ, та полягає у вступі позивача в неділові стосунки з громадянкою ОСОБА_3

Поряд з тим, в порушення вимог статті 159 КАС України, судом першої інстанції не було перевірено належним чином: чи мали місце в дійсності факти та обставини порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що зазначені в оскаржуваних наказах відповідача та у висновках службових розслідувань; чи є підстави вважати доведеним факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни; чи є належними і допустимими докази «неділових стосунків»з громадянкою ОСОБА_3, що зазначені відповідачами у матеріалах службових розслідувань і їх висновках від 12.03.2011 року і від 04.05.2011 року, та визначені підставою для звільнення з ОВС в оскаржуваних наказах відповідача. Не з'ясовано судом першої інстанції також наявність у позивача по справі передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідних доказів і підстав для притягнення гр.ОСОБА_3, або інших певних цивільних осіб до адміністративної відповідальності та чи входило це до безпосередніх службових обов'язків позивача, як начальника сектору дільничних інспекторів Заводського РВ Дніпродзержинського МУ. Не встановлено судом першої інстанції і підстав для вжиття заходів щодо припинення порушень законодавства та зловживань у службовій діяльності з боку його заступника майору міліції ОСОБА_6, шляхом доповіді про це безпосередньому або старшому прямому начальникові, як це визначено ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України.

Не належне і не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, якими обґрунтовувалися вимоги позивача по цій справі та заперечення відповідачів, і доказів на їх підтвердження та інших фактичних даних, що мають значення для прийняття законної й обгрунтованої постанови у справі, до яких відносяться зокрема наведений у попередньому абзаці перелік питань, - судова колегія визнає порушенням вимог не тільки ст.159 КАСУ, а й вимог ст.ст.70, 71, 86, ч.1 ст.161 КАСУ та загальних принципів адміністративного судочинства, якими є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, та змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Так, за змістом постанови суду першої інстанції, залишилося не зрозумілим питання які саме дії ОСОБА_1 визнано судом як порушення службової дисципліни, тобто: «неділові стосунки з цивільними особами»(як вказується відповідачами); чи неналежне виконання ОСОБА_1 покладеного на нього обов'язку по контролю за діями ОСОБА_6 та дотриманням останнім службової дисципліни (як це зазначено судом у постанові - а.с.189). При цьому, текст судового рішення першої інстанції в частині мотивування неналежного виконання ОСОБА_1 службової дисципліни -є настільки узагальненим, що відсутня можливість дійти висновку, які саме обставини встановлені судом і чим саме спростовані доводи позивача щодо безпідставності його звинувачення у вступі в «неділові стосунки з цивільними особами», що відповідно свідчить про ігнорування судом першої інстанції положень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»№ 11 від 29.12.1976 р., якою визначено обов'язок зазначення в мотивувальній частині рішення встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, та оцінки всіх доказів, з обґрунтуванням визнання одних і відхилення інших доказів.

Відсутність судового аналізу спірних обставин у цій справі та не надання судом першої інстанції оцінки загальним фразам, які наведені відповідачем у висновках службових розслідувань та наказах ГУМВС, але які не мають безпосереднього відношення до самого ОСОБА_1, свідчать про порушення судом вимог ч.1 ст.70 КАСУ в частині зобов'язання суду не брати до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, а допущення окружним адміністративним судом формальності при перевірці дій та рішень відповідачів по справі на їх відповідність приписам ч.3 ст.2 КАСУ, підтверджують доводи апеляційної скарги позивача щодо безпідставного не враховання доказів у справі про незаконність його звільнення, та покладення в основу судового рішення лише доводів відповідачів по справі, що грунтуються доказах, одержаних з порушенням закону й відповідно до ч.3 ст.70 КАСУ таких, що не повинні братися судом до уваги при вирішенні даної справи

Отже, наведене свідчить про те, що суд першої інстанції не мав права вирішуючи по суті спір у цій справі, до уваги брати виключно наданні в судовому засіданні пояснення гр.ОСОБА_3 без їх аналізу з іншими її поясненнями, що надавалися гр.ОСОБА_3 під час проведення службового розслідування, при зверненні з заявою до прокуратури, та під час досудового слідства у кримінальній справі №44119007 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, за змістом яких: надаваючи пояснення на імя начальника ВВБ в Дніпропетровській області СВБ ГУБОЗ МВСУ ОСОБА_3 взагалі не згадувала про вимагання ОСОБА_1 з неї та інших підприємців грошей чи про особисте спілкування з нею, а повідомляла про певні домовленості між нею та ОСОБА_6 01.03.2011 року про не притягнення її до адміністративної відповідальності і подальшу можливість безперешкодної торгівлі її і інших осіб в неустановлених для цього місцях, а також вказувала про дати та приводи спілкування з ОСОБА_6 (а.с.49); при прийнятті слідчим прокуратури заяви від гр.ОСОБА_3, остання вже повідомляла про вимагання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 07.03.2011 р. грошей від торгуючих в неустановлених для цього місцях підприємців, і про запис нею цієї розмови за порадою її знайомого (а.с.48); під час надання пояснень по кримінальній справі №44119007 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, гр.ОСОБА_3 будучи попередженою про кримінальну відповідальність вже пояснювала про висловлену нею до ОСОБА_6 03.03.2011 року пропозицію фінансової подяки з її боку, про її спілкування з ОСОБА_6 04.03.2011 року як з вказаного приводу так і стосовно її пропозиції платити по 1000 грн. особисто та наявності бажаючих підприємців також платити за безперешкодну торгівлю в неустановлених для цього місцях. При цьому, стосовно обізнаності ОСОБА_1 з приводу торгівлі в неустановлених місцях та сумах, які повинні сплачуватися, гр. ОСОБА_3 посилалася на слова ОСОБА_6, який 07.03.2011 року також в разом з нею приходив в службовий кабінет ОСОБА_1 в Заводському РВ, де вона особисто пропонувала ОСОБА_1 гроші 500 грн. та 800 грн. (що підтверджується обвинувальним висновком). Отже, всі пояснення гр.ОСОБА_3 відрізняються за своїм змістом та викладенням подій щодо їх послідовності, учасників, ініціаторів виниклих відносин, а також обставин, які стали підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 з ОВС, що відповідно викликає сумнів в правдивості та щирості гр.ОСОБА_3 та свідчить про відсутність підстав визнавати такі пояснення свідка по справі ОСОБА_3 належним і допустимим доказом щодо предмету доказування у цій справі в розумінні ч.1 ст.70 КАСУ.

У співвідношенні покладених в основу судового рішення у цій справі пояснень свідка гр.ОСОБА_3 , особливу увагу звертає на себе постанова прокуратури м.Дніпродзержинська «про відмову в порушенні кримільної справи»від 23.03.2011 року та обвинувальний висновок стосовно ОСОБА_6, які суд першої інстанції проігнорував, але за змістом яких є встановленним, що під час досудового слідства не підтвердилась причетність ОСОБА_1 до дій ОСОБА_6, який обвинувачується у скоенні передбаченого ст.368 КК України злочину, також як і не встановлено будь-якої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і будь-яких стосунків між ними.

За вказаних обставин, тобто відсутності причатності до відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого cт.368 КК України, постановою прокуратури м.Дніпродзержинська «про відмову в порушенні кримільної справи»від 23.03.2011 року (а.с.8) на підставі п.2 ст.6 КПК України було відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношені ОСОБА_1 по факту вимагання і організації отримання хабару у приватного підприємця ОСОБА_3

Таким чином, вищенаведене у сукупності з поясненням допитаного у справі в якості свідка гр. ОСОБА_6 та рапорту ОСОБА_1 за змістом якого останій повідомив керівництво про пропозиції жінки за ім'ям ОСОБА_3, які позивачем сприйняті як намагання схилити його до отримання хабару або його провокація (а.с.135-136), що повністю узгоджується з вимогами ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту -позбавляють суд апеляційної інстанції взяти до уваги свідчення гр. ОСОБА_3, як належний, допустимий та беззаперечений доказ виникнення та існування будь-яких неділових стосунків ОСОБА_1 з цивільними особами

Також критично судова колегія ставиться до долученої відповідачем у справі «стенограми розмови по файлу 110307_122451_004816mp3 протягом 48 хвилин 16 сек. трьох осіб»(а.с.50-54), кожний лист якої хоча і завірений печаткою відповідача «для довідок»та підписом особи, що проводила службове розслідування, але за змістом якої не зазначено ким, коли, на підставі чого і з якого джерела, зроблено цю «стенограму». В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідачів по справі також не змогли надати пояснення по зазначеним вище питанням, підтвердження про належність та допустимість вказаного доказу, в розумінні ст.70 КАСУ, суду не надали. Відсутні такі докази і в матеріалах службових розслідувань, які вивчалися судовою колегією в судовому засіданні апеляційної інстанції. При цьому, судова колегія також бере до уваги, що вказана «стенограма», як і зроблений за власною ініціативою гр.ОСОБА_3 запис наведеної в «стенограмі»розмови -не приймалися до уваги в якості доказу при вирішенні позову ОСОБА_1 і постановлення у цій справі рішення по суті, також як і не визначені у якості доказів по кримінальній справі №44119007 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України,

Не взяття до уваги при вирішенні спірних у цій справі правовідносин: «стенограми розмови по файлу 110307_122451_004816mp3 протягом 48 хвилин 16 сек. трьох осіб»(а.с.50-54) та зробленого за власною ініціативою гр.ОСОБА_3 запису наведеної в «стенограмі»розмови -повністю узгоджуються з приписами частини 3 статті 70 КАСУ, згідно якої докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, і частини 4 ціеї статті відповідно якої обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наведене також повністю відповідає змісту Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року, в пункті першому резолютивної частини якого зазначено, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.»

З урахуванням виниклої у цій справі ситуації, тобто застосування гр.ОСОБА_3 цілеспрямовано, за власною ініціативою та в порушення визначеного законом порядку запису «розмови» - судова колегія окремо звертає увагу також на пункт 3.4 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційного Суду, в якому йдеться про повноваження здійснення оперативно-розшукової діяльністя виключно оперативними підрозділами органів, та необхідність при оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 Кодексу, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних, і про не відповідність вимогам допустимості доказів поданих будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 Кодексу речей або документів (фактичних даних), якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.

Отже, наполягання представника ГУМВС України в Дніпропетровській області в суді апеляційної інстанції на доведеності наданим гр.ОСОБА_3 записом «розмови»та «стенограмою розмови»факту неділових стосунків ОСОБА_1 з цивільними особами, та відповідно до цього доказаності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного порушення і правомірності звільнення його за п.64 «є»(за порушення дисципліни) з 23.03.2011 року - є безпідставними і до уваги не приймаються.

З огляду на вищенаведені встановлені обставини по справі, судовою колегією не може бути визнано обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність відповідачем-1 вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та про правомірність дій відповідача при проведенні ним службових розслідувань, за результатами яких видано нібито обґрунтовані та достатні для звільнення позивача висновки від 12.03.2011 року і від 04.05.2011 року, а також про недопущення відповідачем порушень Дисциплінарного статуту та Інструкції в частині призначення, проведення службового розслідування і затвердження його висновків та ознайомлення з ними позивача.

Аналізуючи долучені до матеріалів адміністративної справи письмові докази, якими переважно є матеріали службового розслідування відповідача, його висновки від 12.03.2011 року та від 04.05.2011 року (а.с.38-54, 59-64), судова колегія дійшла вважає, що наведені документи носять суперечливий характер, їх зміст та висновки суперечливі, тому вони є недостатніми для підтвердження безспірності факту перебування ОСОБА_1 у неділових стосунках з цивільними особами, зокрема гр.ОСОБА_3 Відповідно, апеляційний суд визнає, що покладені в основу судового рішення першої інстанції висновки службового розслідування з їх висновками не можуть слугувати підставою для однозначного висновку про необхідність звільнення позивача з ОВС і, як наслідок, про правомірність дій відповідача та відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до п. 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Вид юридичної відповідальності, до якої притягається особа, залежить від того, в сфері яких правовідносин нею вчинено правопорушення.

Причиною звільнення позивача, згідно матеріалів службового розслідування, стало порушення дисципліни, яке виразилося в неділових стосунках з цивільними особами.

Зазначені в матеріалах службового розслідування та в поясненнях представника відповідача та представника третьої особи дії позивача не є дисциплінарним проступком, тому за вчинення таких дій особа не підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене та встановлені апеляційним судом обставини надають судовій колегії підстави погодитися з доводами апеляційної скарги позивача стосовно порушення судом першої інстанції та відповідачами по цій справі загальних конституційних норм щодо гарантії захисту від незаконного звільнення (ст.43 Конституції) і індивідуального характеру юридичної відповідальності особи (ст.61 Конституції), які зобов'язують суб'єкт владних повноважень конкретизувати обставини дисциплінарного проступку та положення нормативно-правових актів за порушення яких особа притягується до дисциплінарної відповідальності. А також, порушення вимог ст.4 Дисциплінарного статуту ОВС України стосовно законності та зрозумілості наказів, та ст.14 Дисциплінарного статуту і п.п.11, 14, 15 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України стосовно дотримання відповідачем порядку та процедури призначення і проведення службового розслідування.

До спірних правовідносин у цій справі, судова колегія вважає за необхідне перш за все застосовувати положення ч.4 ст.70 КАСУ згідно якої: обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, а також положення ч.2 ст.71 КАСУ, відповідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, положення ст.86 КАСУ зобов'язують суд оцінювати докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також вказують на те, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, і суд повинен оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що підставою для застосування до позивача ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення з ОВС за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання начальницькою складу) - став встановленний керівництвом ГУМВС факт «неділових стосунків з цивільними особами»позивача спільно з заступником начальника сектора ДІМ Заводського РВ ДМУ ГУМВС ОСОБА_6, в результаті та у продовженням яких прокуратурою 10.03.2011 року було порушено кримінальну справу № 44119007 за ч.2 ст.368 КК України, по якій обвинувачення на той час було пред'явлено лише колишньому працівнику міліції ОСОБА_6, але досудове слідство ще не було звершено. Водночас, станом на 12.03.2011 року і 15.03.2011 року відносно ОСОБА_1 прокуратурою ще не було вирішено питання про його причетність до вказаного злочину, про його винність, або відсутність вини.

Зазначене рішення відповідача в частинні доведеності вчинення начальником сектору дільничних інспекторів Заводського РВ ДМУ підполковником міліції ОСОБА_1 порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС, що виразилось у неділових стосунках з цивільними особами -ґрунтувалися лише на матеріалах службового розслідування з поясненнями гр-ки ОСОБА_3 про вимагання у неї хабару працівниками міліції, доказом чого представила аудіо запис, зроблений нею за власною ініціативою з метою підтвердження її заяв про вмагання хабаря, та відповідно на висновках цього службового розслідування від 12.03.2011 року.

Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що під час проведення службового розслідування і затвердження його висновків від 12.03.2011 року, у керівництва ГУМВС була відсутня інформація про непричетність ОСОБА_1 до вчинення передбаченого ч.2 ст.368 КК України злочину, але вже після отримання відповідачем постанови прокуратури м.Дніпродзержинська від 23.03.2011 року про відмову в порушенні кримільної справи відносно ОСОБА_1, тим більш після закінчення досудового слідства і направлення до суду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, ні у відповідачів ні у суду першої інстанції не було будь-яких правових підстав вважати ОСОБА_1 причетним до «неділових стосунків з цивільними особами», також як і до відносин між заступником начальника сектора ДІМ Заводського РВ ОСОБА_6 та гр-кою ОСОБА_3

Не врахована судом першої інстанції формальність проведення відповідачем службового розслідування за заявою ОСОБА_1 від 28.03.2011 року (а.с.71), у висновки якого покладено тиж самі обставини стосовно порушення позивачем дисципліни, тобто наявність і доказаність факту «неділових стосунків»між ОСОБА_1 та гр-кою ОСОБА_3, що на погляд відповідача свідчить про порушення позивачем Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС, і відповідно наявності підстав для його звільнення. Різниця у висновках вказаних службових розслідувань від 12.03.2011 року та від 04.05.2011 року полягає тільки у кваліфікації дисциплінарного порушення з боку ОСОБА_1 та дати його звільнення, що також підтверджується також матеріалами службових розслідувань від 12.03.2011 року та від 04.05.2011 року (а.с.38-54, 59-64)

Інші будь-які докази вчинення ОСОБА_1 порушень законів чи інших нормативно-правових актів, за які б його можливо притягнути до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної, або іншої відповідальності - відсутні були як у березні-травні 2011 року, так і на час розгляду даної справи в суді першої інстанції. Не надано таких доказів відповідачами і суду апеляційної інстанції.

Переконанням безпірності наведених у попередньому абзаці висновків, для апеляційного суду став встановлений під час розгляду даної справи факт того, що по наведеній в рапорті ОСОБА_7 (а.с.41) і спецповідомлені (а.с.38) інформації стосовно працівників ДІМ Заводського РВ ГУМВС (без зазначення конкретних прізвищ) - оперативно-розшукова справа не заводилася, Постанова про заведення такої справи не виносилася та не затверджувалася відповідно до ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»№ 2135-XII від 18.02.1992 року. Підтвердженням цього є матеріали адміністративної справи, які містить в собі матеріали трьох службових перевірок та висновки по ним (а.с.38-54, 59-64, 137-150), а також пояснення сторін у справі та зміст обвинувального висновку по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.368 КК України.

Формальним судова колегія визнає також відношення відповідача до постанови прокуратури м.Дніпродзержинська від 26.03.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.6 КПК України, оскільки зміст вказаного процесуального документу відповідачем не проаналізовано будь-яких чином у висновках службового рослідування від 04.05.2011 року та в наказах ГУМВС України в Дніпропетровській області від 04.05.2011 року № 1016 і від 11.05.2011 року № 73 о/с, якими до наказів ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2011 року № 536 та від 15.03.2011 року № 40о/с внесено зміни стосовно дати звільнення та правової норми звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (Т-632416) з посади начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління з 23.03.2011 року за пунктом 64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Судова колегія зазначає, що тексти наказів відповідача від 04.05.2011 року № 1016 і від 11.05.2011 року № 73 о/с не містять в собі посилань якими діями чи бездіяльністю та які конкретно пункти, статті Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС, ОСОБА_1 порушив дисциплину, а з огляду на ту обставину, що відносно нього як зазначалось вище відмовлено у порушенні кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України взагалі незрозуміло в чому полягали неділові стосунки ОСОБА_1 з цивільними особами.

Судова колегія має також зазначити, що висновки службового розслідування не повинні ґрунтуватися на припущеннях, оскільки це є грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ стосовно всебічності та об'єктивності дослідження обставин порушення.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності у справах даної категорії покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи законодавство стосовно порядку притягнення посадовців до відповідальності за дисциплінарні проступки, можна дійти висновку, що дисциплінарне провадження, як правило, передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи компетентним органом (посадовою особою), прийняття рішення за наслідками розгляду. Тому судам належить з'ясувати, чи дотримано такого порядку при ухваленні оскаржуваного стягнення.

Обгрунтованість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності не може ототожнюватись з формальним дотриманням процедури, оскільки закон вимагає від адміністративного суду перевірити, чи прийнято рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАСУ).

Зазначену у попередньому абзаці норму КАСУ, суд першої інстанції текстуально виклав в своїй постанові, разом з тим не проаналізував дії та рішення відповідача на їх відповідність вказаним у ч.2 ст.3 КАСУ критеріям правомірності.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено порушення відповідами у цій справі положень ст.4, ст.14 Дисциплінарного статуту та п.п.11, 14, 15 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України в частині: призначення службового розслідування саме начальником (керівником) шляхом видання наказу про проведення службового розслідування; проведення підготовки розслідування з розробленням плану, визначенням форми та методів розслідування, вивчення законодавства та інших нормативно-правових актів, аналізу матеріалів попередніх перевірок, а також збирання іншої необхідної інформації для забезпечення всесторонності, повноти та об'єктивності розслідування; інформування особи про прийняте рішення щодо початку проведення службового розслідування; розслідування за участю безпосереднього начальника порушника; отримання від порушника письмового пояснення; щодо ознайомлення з затвердженим висновком службового розслідування особи, у відношенні якої воно проводилось.

Зокрема, безпірно встановленим фактом судова колегія визнає відсутність наказу або розпорядження, вказівок (як про це зазначаеться у висновках -а.с.80) керівника - начальника ГУМВС України в області стосовно проведення службового розслідування за заявою позивача від 28.03.2011 року. Службове розслідування за заявою позивача від 28.03.2011 року проводилося старшим інспектором ІОС УКЗ ГУМВС України в області майором міліції ОСОБА_8, тобто особою, яка на такі дії не уповноважувалася у визначеному законом порядку, що підтверджується записем у «картці до листа»(а.с.71 оборот) з резолюцією заступника начальника ОСОБА_9 від 04.04.2011 року в адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_10 «розібратися та доповісти відповіддю заявнику», та іншими матеріалами вказаного службового розслідування.

Не надано судом першої інстанції належної оцінки й тому факту, що при проведенні службових розслідувань у позивача не відбиралися письмові пояснення з приводу подій і обставин за які він звільнявся з посади за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання начальницькою складу) зі зміною в подальному вказаної підстави для звільнення на п.64 «є»Положення (за порушення дисципліни).

Сумнівним є обгрунтування судом першої інстанції не отримання від позивача пояснень з приводу подій та обставин, за які він звільнений з посади, оскільки Акт від 10.03.2011 року про відмову позивача від надання пояснень (а.с.42) та Акт від 29.03.2011 року про отримання позивачем військового квитка і трудової книжки, та відмови позивача надати листи непрацездатності до сектору кадрового забезпечення та від заповнення бланку заяви про нарахування пенсії, а також непогодження позивача з висновками атестації і його відмови надавати будь-які пояснення (а.с.69) -не містять в собі будь-яких посилань та вказівок про місце та час їх складення, а також обставин стосовно того: де саме, коли і ким саме, та при яких обставинах позивачу пропонувалося надати пояснення, пред'являлися висновки атестації, матеріали якої суду для огляду навіть не надавалися. Також не зрозумілим є складення Акту від 29.03.2011 року про отримання позивачем військового квитка і трудової книжки, якщо про отримання вказаних документів позивач поставив свій підпис у той же день, тобто 29.03.2011 року на ліцевій сторінці «Послужного списку»(а.с.70), аналогічне питання виникає стосовно зазначення в Акті від 29.03.2011 року про відмову позивача надати листи непрацездатності до сектору кадрового забезпечення, при тому, що ці листи непрацездатності були надіслані позивачем 28.03.2011 року (а.с.71) разом з заявою про поновлення його на посаді, за якою проводилося службове розслідування з затвердженням відповідного висновку від 04.05.2011 року

Вищенаведені обставини свідчать про те, що в даному випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 шляхом його звільнення з ОВС - з боку відповідача є вкрай суворим заходом і відбулося це звільнення без достатніх підстав.

Звертає на себе увагу також зміст висновків службового розслідування від 12.03.2011 року та наказу ГУМВС України в області № 536 від 12.03.2011 року, згідно яких за події, що сталися 10.03.2011 року і по яким прокуратурою у відношенні ОСОБА_6 порушено кримінальну справу № 44119007 за ч.2 ст.368 КК України - притягнуто до дисциплінарної відповідальності керівний склад Заводського РВ ДМУ ГУМВС та ДМУ ГУМВС, до якого відноситься і позивач у цій справі ОСОБА_1, та на яких покладаються обов'язки по контролю в частині дотримання дисципліни та законності з боку підлеглих, належної виховної роботи з особовим складом щодо попередження надзвичайних подій, і недопущення порушень конституційних прав та свобод громадян. При цьому, більшість із перелічених посадових осіб керівного складу Заводського РВ ДМУ ГУМВС та ДМУ ГУМВС, так саме як і позивач у цій справі ОСОБА_1, мають накладені раніше та не зняті у визначеному законом порядку дисциплінарні стягнення у вигляді догани.

Тобто, навіть за неналежний контроль з боку ОСОБА_1 за діями свого підлеглого ОСОБА_6, у відповідача по справі не було достатніх підстав для звільнення позивача з ОВС за п.64 «є»Положення (за порушення дисципліни). При цьому, судова колегія зазначає, що наведена обставина, згідно змісту наказів відповідача, взагалі не була зазначена підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та для застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з ОВС.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Залишилось поза увагою суду першої інстанції і дослідження питання щодо порушення відповідачами при звільненні позивача з ОВС положень ст.48 розділу V Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України від 29.07.1991 р. № 114, відповідно до якої атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Тобто, наведене свідчить про те, що проведення атестації є обов'язковою умовою при звільненні працівника зі служби в органах внутрішніх справ, але суд першої інстанції не перевірив процедуру її проведення, обмежившись лише сумнівним посиланням відповідача на те, що ОСОБА_1 з атестаціею був ознайомлений і з її висновками не погодився, проте такі обставини матеріалами адміністративної справи та матеріалами службових розслідувань не підтверджені.

Крім того, судова колегія визнає помилковим розумінням норм матеріального права, яким регулюються спірні правовідносини, наведене в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року обґрунтування підстав не прийняття до уваги зазначеної постанови прокуратури м.Дніпродзержинська від 26.03.2011 року, у зв'язку з тим, що відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину не спростовує факту його вступу у неділові стосунки з гр. ОСОБА_3 та порушення тим самим норм чинного законодавства. Такі висновки суду є помилковоми та хибними, оскільки факт неділових стосунків ОСОБА_1 з ОСОБА_3 спростовується матеріалами адміністративної справи, матеріалами кримінальної справи стосовно ОСОБА_6, та є недоведеними відповідачами відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАСУ.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства та встановлених у справі обставин, судова колегія зазначає, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не було враховано всі обставини подій, що повязані з гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_6, та причини цих подій, не прийнято до уваги попередню задовільну роботу позивача на займаних посадах, і вважає, що суд першої інстанції не обґрунтовано дійшов висновку про те, що обране стосовно позивача покарання у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за даних обставин є правомірним, оскільки повноваження керівництва ГУМВС в частині застосування певного заходу дисциплінарного стягнення є дискреційними.

Відповідно до Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» передбачається що у разі поновлення на роботі, одночасно вирішується питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню. Відповідно до вимог ст. 256 КАС України, судова колегія вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді, та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Приймаючи до уваги, що накази ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 12.03.2011 № 536, від 15.03.2011 №40о/с, від 04.05.2011 року № 1016 та від 11.05.2011 року № 73 о/с, стосуються не тільки накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 а й накладення стягнення на інших осіб, вони мають бути скасовані в частині накладення стягнення на позивача у справі, що узгоджується з положеннями ст.11 КАСУ та ст.195 КАСУ

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані у цій справі норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання відповідачів по справі оголосити по особовому складу органів та підрозділів ГУМВС в області рішення про скасування раніше прийнятих стосовно нього наказів про застосування дисциплінарного стягнення за скоєння вчинку, що дескредитує звання рядового і начальницького складу та за порушення дисципліни, оскільки порядок і процедура доведення особовому складу органів та підрозділів УМВС наказів керівництва чітко визначена Дисциплінарним статутом і правових підстав для зміни цієї процедури у адміністративного суду немає, а повторення в судовому рішенні визначеного Дисциплінарним статутом порядку -є зайвим.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року -задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області та третьої особи: начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабенко В.М.

Визнати незаконним та скасувати п.2 наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Заводського РВ та Дніпродзержинського МУ»від 12.03.2011 № 536, наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 15.03.2011 №40о/с, та наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 04.05.2011 року № 1016 і від 11.05.2011 року № 73 о/с, якими до наказів ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2011 року № 536 та від 15.03.2011 року № 40о/с внесено зміни стосовно дати звільнення та правової норми звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (Т-632416) з посади начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління з 23.03.2011 року за пунктом 64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити підполковника міліції ОСОБА_1 (Т-632416) на посаді начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління з 23.03.2011 року.

Стягнути з ГУМВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2011 року по час поновлення на посаді.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Постанову в частині поновлення підполковника міліції ОСОБА_1 (Т-632416) на посаді начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Зобов'язати начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області забезпечити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині негайного її виконання, а саме, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектора дільничних інспекторів міліції Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржені в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України

Повний текст постанови виготовлено 12 січня 2012 року

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов