Рішення № 30362179, 25.03.2013, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/546/13-ц

Провадження №2/654/298/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі

головуючої судді Третьякової І.В.

при секретарі Бакай В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Гола Пристань Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

13.02.2013 року позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 03.03.2011 року недійсним та витребування земельної ділянки посилаючись на те, що 03.03.2011 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,4881 га, кадастровий номер 6522384300:02:067:0049, розташованої в с.Залізний Порт по вул..Морська 3-м, в Голопристанському районі Херсонської області. При укладенні договору дарування позивачка повідомила відповідача про знаходження на вказаній земельній ділянці атракціону «Колесо огляду», яке позивачка обіцяла демонтувати та вивезти. Проте відповідачка ОСОБА_2 використовувала даний атракціон та не повертала позивачу її майно, а в січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, повязаних з демонтажем атракціону «Колесо огляду». Позивачка вважає, що відповідачка ОСОБА_2, звернувшись з позовом до неї, констатує факт того, що її не задовольняє предмет дарування. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Укладаючи договір дарування позивачка мала на меті саме дарування, а не подальше обслуговування подарованої земельної ділянки, а також з позову відповідачки позивач зрозуміла, що її не влаштовує дарунок, тому просить договір дарування визнати недійсним та витребувати у відповідачки земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав та наполягав на його задоволені з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали, зазначили, що договір дарування земельної ділянки, укладений 03.03.2011 року відповідає вимогам цивільного кодексу, укладений в письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований у встановленому законом порядку. Відповідачка прийняла в дар від позивачки земельну ділянку, отримала державний акт на неї. Земельна ділянка її влаштовує, і претензій до предмету договору у відповідачки не має. Вважають, що позов не обґрунтований і такий, що не підлягає задоволенню. Що стосується посилання позивача на перешкоди з боку ОСОБА_2 по демонтажу споруди атракціону «Колесо огляду» та незаконне користування спорудою, не обґрунтовані і не відповідають дійсності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

За змістом зазначеної норми закону дарувальник добровільно позбавляє себе права власності на майно, не маючи при цьому на меті отримання від обдарованого будь-яких вигод матеріального характеру, у свою чергу обдарований набуває права власності на майно при відсутності з його боку обов'язку надання таких вигод.

Відповідно до ст..203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст..203 ЦК України.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України які містяться в п.8 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ визнання правочинів недійсними», відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України,саме на момент вчинення правочину.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін, що сторони у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, від імені ОСОБА_2, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній памяті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину, уклали 03 березня 2011 року договір дарування земельної ділянки площею 0,4881 га, кадастровий номер 6522384300:02:067:0049, розташована по вул..Морській 3-М в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонській області.

Відповідно до п.12 Договору Дарувальник (ОСОБА_1Ю.) подарувала, а Обдаровувана (ОСОБА_2 в особі ОСОБА_7Ю.) прийняла в дар земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору Дарувальник чи Обдаровувана не могли знати. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, при укладені договору дарування земельної ділянки ОСОБА_1 мала на увазі саме договір дарування, добровільно, без примусу та насильства безоплатно передала ОСОБА_2 земельну ділянку у власність.

Тому суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що при укладені договору дарування волевиявлення ОСОБА_1, як учасника правочину не було вільним і не відповідало її внутрішній волі. Позивачем, на виконання вимог ст. 60 ЦК України , не надано належних та допустимих доказів, що вказаний договір дарування було нею укладено з невірно сформованою внутрішньою волею або без внутрішньої волі на вчинення правочину.

Що стосується посилання позивача на перешкоди з боку ОСОБА_2 по демонтажу споруди атракціону «Колесо огляду», який належить ОСОБА_1 та знаходиться на подарованій ОСОБА_2 земельній ділянці, та незаконне користування відповідачкою даною спорудою, суд вважає такими, що виходять за межі заявлених позовних вимог і не можуть бути підставою для визнання договору дарування земельної ділянки недійсним.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст..ст.15, 203, 215, 216, 717 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволені позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд.

Суддя: І. В. Третьякова