Ухвала суду № 30360046, 26.03.2013, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"26" березня 2013 р.Справа № 921/209/13-гУХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Прокуратура Козівського району в інтересах держави, вул. Грушевського, 11, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області, 47600 в особі Козівської селищної ради, вул. Дорошенка, 3, смт. Козова, Козівського район, Тернопільська область,47600

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод", вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області, 47600

про cтягнення заборгованості в сумі 300 000 грн.

За участю представників сторін:

Прокуратури : Ковальчук Оксана Романівна, посвідчення № 001015 від 20.08.12 р.;

Нестор Михайло Миколайович, посвідчення № 011215 від 24.10.12 р.

позивача: не з'явився

відповідача: Сьома Ігор Богданович, довіреність № 1 від 26.03.13 р.

Сторони та прокурор, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Фіксація судового процесу технічними засобами (звукозапис) в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Представникам прокуратури та відповідачу роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Суть справи: Прокуратура Козівського району в інтересах держави, вул. Грушевського, 11, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області, 47600 в особі Козівської селищної ради, вул. Дорошенка, 3, смт. Козова, Козівського район, Тернопільська область звернулася з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод", вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області, 47600 про cтягнення заборгованості в сумі 300 000 грн.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та долученими до позовної заяви копіями документів, а саме: Договору пайової участі від 15 квітня 2012 року з додатками; акту обстеження від 30.10.2008р.; рішення №820 від 12.06.2009р., платіжних документів, рішення №117 від 03.03.2011р.; рішення №151 від 12.04.2011р.; подання №28-375 вих.13 від 05.02.2013р.; відповіді на подання №01-149/3-09 від 15.02.2012р. з додатками; відповіді №15-02/2013/ЮР від 15.02.2013р.; інформації №01-16/262 від 08.02.2013р. з додатками; дозволу на виконання будівельних робіт, та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 26.03.2013р. на 14 год. 50 хв.

В судовому засіданні 26.03.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті позовних вимог.

Представники прокуратури в судове засідання прибули, витребуваних ухвалою суду від 01.03.2013р. не подали. Разом з тим, в судовому засіданні подали листа (№02-291/3-09 від 25.03.2013р.), Козівської селищної ради, в якому повідомляється, що відповідач ТзОВ "Козівський цукровий завод" 18 березня 2013 року добровільно перерахував заборгованість в сумі 300000 грн. на пайову участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт.Козова за договором від 15.04.2011р. На підтвердження проведеної оплати надав суду копію виписки з банку за 18.03.2013р.

Повноважний представник відповідача в судове засідання прибув та надав клопотання №2013/03-26 від 26.03.2013р, в якому просить про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, при цьому зазначає, що 18.03.2013р. ТОВ "Козівський цукровий завод" перерахувало Козівській селищній раді 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням 3874 від 18.03.2013р.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.64 ГПК України, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод", вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області , ухвали суду про порушення провадження у справі.

Явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, клопотання відповідача та докази сплати надані позивачем, оцінивши представлені документи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно п.п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Як вбачається із позовної заяви прокурор зазначає наступне.

За результатами перевірки, проведеної 15 квітня 2012 року прокуратурою Козівського району встановлено, що між Козівською селищною радою, (далі по тексту - Позивач у справі) та ТзОВ "Козівський цукровий завод" (далі по тексту - Забудовник, товариство, відповідач) укладено договір пайової участі (внеску) у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту смт.Козова Тернопільської області (далі по тексту - Договір).

У відповідності до умов договору відповідач зобов'язався взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури смт.Козова Козівського району Тернопільської області (надалі - смт.Козова), а позивач зобов'язався сприяти у своєчасному одержанні ТзОВ "Козівський цукровий завод" усіх необхідних та передбачених чинним законодавством дозвільних документів при здійсненні будівництва та здачі в експлуатацію об'єкта містобудування (елеватора) в смт.Козова.

Пунктом 2 договору передбачено, що його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно транспортної інфраструктури смт.Козова у зв'язку із будівництвом елеватора потужністю 106 тис. тон по вул. Заводська,1 в смт.Козова.

Згідно з рішенням селищної ради №151 від 12 квітня 2012 року, що діяло на момент укладення спірного договору, замовник - юридична чи фізична особа, яка самостійно або за дорученням інвестора розміщує замовлення і укладає договори на виконання проектно-вишукувальних і будівельно-монтажних робіт по спорудженню будинків і споруд, прокладанню інженерних мереж, здає об'єкт в експлуатацію та виконує інші функції відповідно до законодавства. Забудовник - особа, яка отримала право на забудову території, будівництво об'єкта та виконує функції замовника.

Розмір пайової участі (внеску) товариства у створенні і розвитку інженерно транспортної інфраструктури смт.Козова становить 400 000,00 грн. (п.3. Договору).

Пунктом 4 сторони погодили, що терміном (строком) сплати коштів пайової участі (внеску) товариства протягом одного місяця після прийняття об'єкта містобудування (елеватора) товариства в смт. Козова в експлуатацію.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до вимог ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного Кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що свої зобов'язання ТзОВ "Козівський цукровий завод" виконав частково, оплативши частину пайового внеску у сумі 100 000,00 грн., решту пайового внеску не було перераховано на рахунок Козівської селищної ради, у зв'язку із чим перед Козівською селищною радою виник борг в розмірі 300 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З поданих прокуратурою доказів вбачається, що відповідачем після порушення провадження у справі повністю сплачено суму заборгованості в сумі 300 000,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №874 від 18.03.2013р., завіреного банком, на суму 300 000,00 грн.

Одночасно, від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі за вих.№2013/03-26 від 26.03.2013р. за підписом директора ТзОВ "Козівський цукровий завод" Котовського М.І. у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Зазначене клопотання підтримано представниками прокуратури у судовому засіданні.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, а також те, що долучені позивачем докази у справі підтверджують повну сплату основної суми боргу, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи, предмет спору між сторонами в частині стягнення суми основного боргу відсутній, відтак, провадження у справі в частині стягнення 300 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню у відповідності до п. 11 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо розподілу судового збору у справі, то суд зазначає наступне.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI, яким, зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви за місцем розгляду справи справляється судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Статтею 5 вказаного Закону також встановлено перелік осіб, звільнених від сплати судового збору.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", останній справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68820 грн.).

Приймаючи до уваги, що відповідачем повністю сплачено суму боргу після звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою, тобто після 27 лютого 2013р., а саме 18.03.2013р., оцінивши докази представлені в матеріалах справи, суд вважає, що справу доведено до судового розгляду з вини відповідача.

Враховуючи зазначене, керуючись правом наданим суду ч. 2 ст. 49 ГПК України, суд судовий збір в сумі 6000,00 грн. (2% від ціни позову 300 000,00 грн.) покладає на відповідача у справі та він стягується в доход Державного бюджету України, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 42 - 47, 22, 33, 43, 44, 47,49, п. 1-1 ст. 80, ст. 86, 116 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ

1. Припинити провадження у справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод", вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області, 47600, код ЄДРПОУ 35452840 в доход Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001) - 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя В.Л. Гевко