Рішення № 30359757, 29.03.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/25708/13

2-224/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Прокопчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в:

31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про усунення останньої від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

Свої вимоги мотивує тим, що вона та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 1996 року, а 03 березня 2012 року зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 помер. Спільних дітей вони не мали. Після смерті її чоловіка відкрилася спадщина. До нотаріально контори з заявами про прийняття спадщини звернулась вона та донька померлого від першого шлюбу - відповідач у справі ОСОБА_2

Вона познайомилася з ОСОБА_3 у 1991 році, вони разом працювали у фірмі «Джерело». ОСОБА_3 прийшов жити до неї у 1996 році. У цей же час у 1996 році ОСОБА_3 вперше тяжко захворів. У нього паралізувало лівий бік обличчя, на лівому оці виявили запалення роговиці, а згодом катаракту на обох очах. Йому зробили операцію і зберегли око. Одночасно в 1996 році у ОСОБА_3 виявили інсуліно залежний цукровий діабет. Починаючи з цього часу в них не проходило жодного місяця без лікарів, лікарень та госпіталізацій. За 16 років їх спільного життя він неодноразово був госпіталізований до різних лікарень м. Києва. Після 1999 року до цукрового диабету та катаракти додалися: атеросклероз судин нижніх кінцівок, двостороння внегоспітальна пневмонія, ішемічна хвороба серця (атеросклеротичний кардеосклероз, недостатність мітрального клапану, мерцательная аритмія, гіпертонічна хвороба), компресійний перелом тіла хребта, стійкий болевий синдром. 04 квітня 2012 року ОСОБА_3 переніс ішемічний інсульт, який супроводжувався паралічем лівих кінцівок, интелектуально-мнестичним зниженням, дисциркуляторною енцефалопатією. Вони неодноразово збирались зареєструвати шлюб, але весілля кожного разу відкладалося через постійні госпіталізації чоловіка та нестачу грошей (передостанній раз вони подавали заяву до Солом'янського РАГСу заяву про реєстрацію шлюбу 07 жовтня 2010 року, вх. номер 1728/03-147). Реєстрація шлюбу не відбулася, оскільки за два дні до реєстрації цукор у крові ОСОБА_3 різко підскочив, і його було госпіталізовано.

У 2004 році у віці 54 років ОСОБА_3 у зв'язку зі станом свого здоров'я вимушений був залишити роботу. Права на пенсію за віком він ще не мав. Вони жили лише на те, що вона заробляла, їм також дуже допомагала її донька з зятем.

З 16 квітня 2007 року ОСОБА_3 отримав ІІІ групу інвалідності, а з 05 листопада 2008 року отримав ІІ групу інвалідності довічно. Після отримання інвалідності ОСОБА_3 став отримувати пенсію в розмірі близько 800 гривен, а згодом десь 900 гривень на місяць. Цих коштів не вистачало, оскільки на одні лише ліки щомісячно витрачалося біля 3-4 тисяч гривен, також потрібні були кошти на медичні дослідження, аналізи, діабетичне харчування, консультації лікарів, необхідне медичне обладнання для вимірювання рівня цукру в крові, придбання інсуліну, тощо. Це змусило і її, і чоловіка неодноразово брати мікрокредити в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», які вона продовжує погашати. Для сплати квартплати та комунальних послуг ОСОБА_3 був вимушений оформлювати субсидію, щоб на зекономлені кошти купувати ліки.

За всі ці роки донька ОСОБА_3 повністю самоусунулася не тільки від допомоги батькові, але й навіть від спілкування з ним. При цьому вона знала про його тяжку хворобу та про те, що він потребує не тільки матеріальної, а й моральної допомоги та підтримки.

Покійний ОСОБА_3 будучи інвалідом ІІ групи довічно за своїм станом здоров'я не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду і допомоги, тобто перебував у безпорадному стані. Відповідач ніколи батьку ніякої допомоги не надавала, що є підставою для усунення її від спадкування після смерті батька.

Вважає, що ОСОБА_3 повинна бути усунута від спадкування на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України, згідно якої за рішення суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач та її представник вважають, що позов не підлягає задоволенню. Надали суду письмові заперечення (т. 1, а.с. 195-197). Пояснили суду, що до 1983 року відповідач жила з батьком та спілкувалась з ним у подальшому в шкільні та студентські роки. Бачилась з батьком лише коли приїздила на канікули до бабусі з дідусем. Коли їй виповнилось 15 років, вона сама почала приїжджати до батька, він запрошував її у цирк, де тоді працював. При зустрічах, ОСОБА_3 завжди виглядав успішним, розповідав про свою роботу, про плани створення підприємства по виготовленню морозива, говорив що матеріально забезпечений, і це було видно: завжди охайний, доглянутий, керував автомобілем, і ніяк не був схожий на людину, яка потребує догляду з боку сторонніх осіб. Батька вона бачила востаннє десь близько 2,5 років тому, в 2009 році. Про його хвороби їй нічого відомо не було.

У 2002-2005 роках вона працювала в м. Одеса, до м. Києва приїздила нечасто, десь один раз на шість місяців. З січня 2009 року, до народження сина, вона часто перебувала в лікарні, оскільки вагітність була важкою, ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї народився син, який часто хворіє, і вона досі знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, оскільки сину рекомендовано індивідуальний догляд матері. На сьогоднішній день вона витрачає майже всі кошти на ліки для дитини, не має свого житла, до 2009 року мала незначний дохід, почала працювати за сумісництвом з неповним робочим днем з листопада 2009 по 31 жовтня 2011 року. Її чоловік не працює з 01 жовтня 2010 року.

Вважає, що не мала змоги надавати своєму батькові, який перебував у безпорадному стані, матеріальну чи фізичну допомогу через те, що: ніхто не звертався до неї за допомогою у догляді за життя ОСОБА_3, в разі повідомлення їй про необхідність у її піклуванні про батька, вона б вишукала б таку можливість; ніхто не повідомив її про його тяжку хворобу; вона не могла приймати участі у похованні померлого, оскільки дізналась про це з запізненням; у період, коли спадкодавець перебував у безпорадному стані, та до дня його смерті вона знаходиться у відпустці по догляду за хворою дитиною, не мала фактичної та матеріальної можливості надавати таку допомогу.

Матеріальне становище померлого не було скрутним, а необхідний догляд та піклування, якого він потребував, було здійснено позивачем, а тому факт ненадання нею необхідного йому догляду та піклування, з врахуванням відсутності вини з її боку, та можливості його здійснення, не має істотного значення для розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 16).

Після його смерті відкрилася спадщина та була заведене спадкова справа (т. 1, а.с. 180-192).

Позивач є дружиною померлого та спадкоємцем померлого першої черги. Звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 26 червня 2012 року (т. 1, а.с. 180).

Відповідач є донькою померлого та спадкоємцем померлого першої черги. Звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 24 травня 2012 року (т. 1, а.с. 182).

На підтвердження своїх доводів щодо ухилення від виконання відповідачем своїх обов'язків по утриманню батька, позивач посилається як на докази на покази свідків та письмові докази.

Допитана судом свідок ОСОБА_4 показала, що знала померлого ОСОБА_3 та знає позивача близько 9 років. Вони познайомились, коли ОСОБА_3 захворів на цукровий діабет. Він частко хворів, постійно лікувався, 2-3 рази на рік перебував у денному стаціонарі, самостійно себе обслуговувати не міг. За ним доглядала лише дружина та донька дружини. Про свою доньку він не хотів нічого розповідати. Останнім часом був у пригніченому стані, у нього все боліло через хворобу, особливо ноги.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що знав ОСОБА_3 близько 15 років, їх гаражі поряд, і вони також дружили сім'ями. Йому відомо, що ОСОБА_3 хворів на діабет, останній рік йому було дуже погано, він постійно потребував допомоги та піклування. Всю необхідну допомогу йому надавала дружина. Також йому відомо, що ОСОБА_3 продав два гаражі, щоб оплачувати лікування. Останній рік постійно був у лікарнях. Про свою доньку він ніколи не розповідав.

ОСОБА_6 допитана в якості свідка зазначила, що ОСОБА_3 та його дружину знає. Вона є кредитним консультантом і позивач в справі зверталась за отриманням кредиту для лікування чоловіка, а вона супроводжувала цей кредит, оформлювала всі документи. Обслуговування кредиту здійснюється на дому, тому вона проходила до них додому та в лікарню для отримання чергових платежів. Бачила, що допомогу ОСОБА_3 надавала лише його дружина та донька дружини.

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 показала, що вони з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сусіди десь з 1998-1999 року, вона інколи бувала у них в гостях. Останні 3 роки ОСОБА_3 погано ходив через хворобу, не міг працювати, матеріальний статок їх сім'ї був невеликим, коштів на лікування постійно не вистачало. ОСОБА_1 періодично позивача у них гроші на придбання ліків для чоловіка. Покійний ОСОБА_3 розповідав їй, що донька не бажає його знати, називає як чужу людину на ім'я по батькові, а батьком називає іншу людину. Одного разу ОСОБА_3 говорив, що донька відмовилась надати йому допомогу, про яку він попросив. У лікарні за ОСОБА_3 постійно доглядала дружина та її донька, він потребував допомоги, біля нього хтось постійно мав бути.

Свідок ОСОБА_8 показав, що вони з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сусіди більше 10 років, в гості він до них заходив десь 1 раз на тиждень Його сусід дуже хворів, потребував сторонньої допомоги, яку в основному надавала його дружина, він постійно перебував на лікуванні, обслуговувати себе фактично не міг. Коштів на його лікування в їх сім'ї постійно не вистачало. ОСОБА_1 десь раз на місяць позичала у них гроші для придбання ліків, а потім повертала. Його власної доньки він ніколи не бачив. З розмови з ОСОБА_3 він зрозумів, що на допомогу доньки останній не розраховує, оскільки вона її не надасть.

ОСОБА_9 показала суду, що є рідною сестрою позивача, часто бувала в сім'ї ОСОБА_3 в гостях. Його доньку бачила лише двічі: на ювілеї ОСОБА_3 (50 років) у 2000 році та на похоронах. Останні роки ОСОБА_3 дуже хворів, погано ходив, постійно лікувався. Вона допомагала їх сім'ї матеріально на лікування, але коштів не вистачало. Вона була присутня, коли на своєму ювілеї ОСОБА_3 говорив, що йому в лікуванні допоможе донька, проте остання зазначила, що у нього є молода дружина, а потім сказала, що поживем, а там видно буде. ОСОБА_3 сподівався на допомогу доньки, в тому числі й моральну, проте не отримав її. Після цього він батьківську частку в квартирі переписав племіннику, сказавши, що донька не заслужила її. Коштів в сім'ї ОСОБА_3 постійно не вистачало, щоб провести поховання ОСОБА_3 до ломбарду були здані золоті прикраси.

Свідок ОСОБА_10 показала, що з 90-х років працювала разом з ОСОБА_3, позивача знає близько 30 років. Відповідача вона бачила всього двічі: на ювілеї ОСОБА_3 та на його похоронах. Коли було потрібно, свідок приїздила допомогти доглядати за ОСОБА_3, який постійно хворів та йому необхідна була стороння допомога, самостійно він майже не міг нічого робити. Всі хто міг: дружина, її донька, зять, сестра, родичі допомагали купувати ліки та оплачувати лікування, тому що коштів не вистачало. Вона особисто не чула як донька відмовила ОСОБА_3 в наданні допомоги, але інші розповідали їй про це. Коли ОСОБА_3 працював, він добре заробляв, проте останні 10 років через хворобу він не міг працювати.

Допитаний свідок ОСОБА_11 пояснила, що знає ОСОБА_3 з 1993 року, вони дружили, бачились десь 1 раз на 3-6 місяців. ОСОБА_3 був у тяжкому стані, постійно хворів, лікувався, коштів на лікування не вистачало, їм постійно допомагала сім'я дружини. Його доньки вона ніколи не бачила.

ОСОБА_12 показала, що працювала разом з ОСОБА_3, знайомі були близько 16 років. Останні роки він дуже хворів, потребував допомоги, не міг себе обслуговувати, йому допомагали дружина та її родичі. Відповідача вона бачила всього двічі: на ювілеї ОСОБА_3 та на його похоронах. На його ювілеї вона була присутня при тому як він говорив доньці, що йому потрібна допомога, проте остання ухилилась від відповіді на таке прохання. ОСОБА_3 розповідав, що донька ніколи навіть не телефонує йому.

На підтвердження своїх доводів сторона позивача посилається також і на письмові докази.

З наданої суду медичної документації вбачається, що ОСОБА_3 хворів протягом тривалого часу, що підтверджується виписками з медичних карток та консультативними висновками (т. 1, а.с. 20-28).

З 16 квітня 2007 року ОСОБА_3 отримав ІІІ групу інвалідності, а з 05 листопада 2008 року отримав ІІ групу інвалідності довічно (т. 1, а.с. 29, 30).

ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (т. 1, а.с. 35), проте з 22 січня 2008 року підприємницька діяльність припинена, про що державним реєстратором вчинена відповідна реєстраційна дія (т. 1, а.с. 36).

На оплату житлово-комунальних послу ОСОБА_3 отримував субсидію (т. 1, а.с. 44-50).

У зв'язку з недостатністю коштів ОСОБА_3 та його дружина неодноразово звертались до фінансових установ для отримання кредитних коштів (т. 1, а.с. 52-84).

На спростування доводів позивача відповідач також посилається на покази свідків та письмові докази.

Так, допитаний судом свідок ОСОБА_13 показав суду, що ОСОБА_3 був його дядьком, позивача він знає з початку 2000-х років як його дружину, відповідача - свою двоюрідну сестру знає з дитинства. ОСОБА_3 він бачив десь 1-2 рази на рік, останній раз влітку 2011 року. Йому відомо, що про хворобу батька відповідача ніхто не повідомляв. ОСОБА_3 дійсно періодично лежав в лікарнях, спілкування між батьком і донькою було, але нечасто. Про звернення за домогою ОСОБА_3 до доньки йому невідомо.

Свідок ОСОБА_14 показав суду, що позивача і відповідача бачив 1-2 рази, коли вони приходили в гараж. ОСОБА_3 знав з 1994 року. Йому невідомо чи допомагала йому донька та чи просив він її про це. Коли вони з ОСОБА_3 бачились, розмовляли на загальні теми.

ОСОБА_15 показав суду, що відповідач є його дружиною. Її батька він особисто не знав та про його хворобу їм відомо не було. У 2009 році в них народилась дитина, яка досить хвороблива. Відомо, що дружина інколи передзвонювалась з батьком (2-3 рази на рік). Якби він попросив у них допомоги, вони б знайшли можливість допомогти йому.

Допитаний свідок ОСОБА_16 показала, що є матір'ю відповідача та колишньою дружиною ОСОБА_3, вона його перша дружина. Вони розірвали шлюб, коли доньці було близько 5 років, і фактично з чоловіком вона більше не бачилась. Десь з 15 років донька почала трохи більше спілкуватись з батьком. З 1998 року після його одруження втретє, вони знов стали менше зустрічатись

Свідок ОСОБА_17 показала суду, що відповідач її подруга. Про обставини справи та спілкування подруги з батьком їй відомо лише зі слів подруги. Думає, що якби батько попросив відповідача, вона б допомогла йому.

Сторона відповідача також посилається на письмові докази.

Суду надана копія трудової книжки на підтвердження тих обставин, що з листопада 2002 року по лютий 2005 року відповідач працювала в м. Одеса (т. 1, а.с. 204-213).

Її чоловік не працює з жовтня 2010 року (т. 1, а.с. 214-218).

Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною (т. 1, а.с. 219, 269), яка часто хворіє (т. 1, а.с. 220-222, 224-252).

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час хворів, отримав інвалідність спочатку ІІІ, а потім ІІ групи довічно, про що свідчать надані суду медичні документи та покази свідків сторони позивача. Свідки сторони відповідача про хворобу ОСОБА_3 показів фактично не давали, оскільки або не знали його, або бачила досить рідко.

Вбачається, що ОСОБА_3 через свою хворобу перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги та не міг самостійно себе обслуговувати, що підтверджують свідки, які з ним спілкувались протягом останніх років перед смертю. Таку допомогу йому постійно надавала дружина, якій допомагали члени її сім'ї.

Майновий стан ОСОБА_3 та майновий стан його сім'ї був незадовільним, він отримував невелику пенсію, постійно не вистачало коштів на оплату лікування та придбання ліків, він та дружина періодично брали гроші в борг для їх купівлі, що підтверджується показами свідків (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11) та письмовими доказами, зокрема, про отримання кредитів.

До своєї доньки за допомогою ОСОБА_3 звертався в присутності окремих свідків, іншим про такі обставини відомо з його розповідей (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12)

Суд вважає, що доводи позивача про необхідність усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження належними доказами в судовому засіданні.

Надані відповідачем письмові докази та покази свідків зазначені обставини не спростовують та не свідчать про неможливість відповідача знати про хворобу свого батька при спілкуванні з ним, навіть в телефонному режимі, та про її неможливість надати майнову чи моральну підтримку та допомогу батьку, який через свою хворобу перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.

У судовому засіданні відповідач та її чоловік говорили про їх можливість надати таку допомогу за її потреби.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, відповідно до вимог ст. 88 ЦК України з відповідача на користь позивача та на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 1222, 1223, ч. 5 ст. 1224, ст. 1261 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3129 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 90 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: