Ухвала суду № 30358838, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11026/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Солом'янського району м. Києва, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2010 року №000382307/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2010 року №000382307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та прокурор у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року; за наслідками перевірки складено акт від 26.01.2010 року №1075/23-07/32373177.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3538393,00 грн. З урахуванням строків давності, визначеними вимогами пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами перевірки складає 2088811,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на те, що позивач у своїй господарській діяльності об'єднує процеси придбання та реалізації товару по договорам доручення від 01.11.2005 року №0002838, від 01.01.2009 року №406 виконуючи «бізнес-процес» при цьому порушує статтю 398 Цивільного кодексу України про встановлення права власності та пункт 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відносить на валові доходи та валові витрати придбаний та реалізований товар. Тому, на думку відповідача позивач здійснює по суті процес купівлі - продажу, оприбутковуючи товари і декларуючи валові доходи і витрати з цих господарських операцій, у зв'язку з чим було встановлено невраховані передоплати (сальдо Кт по рах 631 та 685) та заниження валового доходу підприємства.

04.02.2010 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення - рішення №000382307/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4164984,50 грн., у тому числі за основним платежем 2088811,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2076173,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені договори доручення, за якими останній виступав повіреним:

- від 01.11.2005 року №0002838 з Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» , згідно якого повірений зобов'язався здійснити від імені та за рахунок довірителя наступні юридичні дії: організувати всі бізнес процеси щодо купівлі товарів для спорту та відпочинку, а також передача таких товарів третім особам для забезпечення організації роздрібної торгівлі в торгівельних точках торгівельної мережі «Мегаспорт». Повірений має право виконати дане доручення самостійно або з залученням третіх осіб, згідно вказівок довірителя, використовуючи власні або залучені матеріальні засоби;

- від 01.03.2008 року №60 з ТОВ «Мегаспорт» згідно умов якого повірений зобов'язується здійснити від імені та за рахунок довірителя наступні юридичні дії: організувати забезпечення всіма необхідними видами матеріальних і нематеріальних ресурсів для організації роздрібної торгівлі товарами для спорту та відпочинку у торгових точках у відповідності з програмою розвитку торгової мережі Мегаспорт. Повірений зобов'язаний виконати надане йому доручення у відповідності із вказівками довірителя, використовуючи власні та залучені інформаційні і матеріальні засоби. Повірений зобов'язаний самостійно організувати та налагодити процес інкасації грошових коштів довірителя на свій рахунок для виконання цього доручення.

- від 01.01.2009 року №406 з Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт», згідно умов якого повірений зобов'язався здійснювати від імені та за рахунок довірителя наступні юридичні дії: - організація всіх бізнес-процесів щодо купівлі товарів для спорту та відпочинку, а також передачі таких товарів третім особам для забезпечення організації роздрібної торгівлі в торгівельних точках торговельної мережі Мегаспорт. Повірений має право виконати дане доручення самостійно або із залученням третіх осіб, згідно вказівок довірителя, використовуючи власні або залучені матеріальні засоби.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у разі укладання позивачем від імені довірителя договору купівлі - продажу у позивача не виникає, а ні право власності, а ні права вимоги на плату визначену вказаними договорами.

Також, між позивачем та ТОВ «Мегаспорт» були укладені договори купівлі - продажу від 31.10.2005 року №0002998 та від 01.01.2009 року №146 за яким позивач виступав у якості продавця та договір купівлі - продажу від 01.11.2005 року №0002996 за яким позивач виступав у якості покупця, згідно яких продавець зобов'язався поставляти покупцеві товар для спорту та відпочинку, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених в договорі.

Водночас позивачем було укладено договори із суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами членами ВМГО «Спілка Мегаспорт» на інкасацію грошових коштів від торгових точок мережі Мегаспорт на рахунок позивача та на відповідальне зберігання товару.

В зазначених договорах не вказано про те, що позивач, укладаючи їх, діє як повірений за договором доручення, а з аналізу їх змісту вбачається, що позивач за даними договорами виступає самостійно та, відповідно, передає та приймає право власності на товар та грошові кошти.

З наведених договір вбачається, що позивач за укладеними з ТОВ «Мегаспорт» договорами купівлі - продажу набував та передавав право власності на товар, як самостійний суб'єкт правовідносин, а не від імені довірителя, а грошові кошти інкасовані з торгових точок мережі Мегаспорт фактично зараховував на свій розрахунковий рахунок, як власні.

Також позивачем (цедент) було укладено договір про уступку права на вимогу від 30.06.2009 року №R/SP-02-09, з Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців «Мегаспорт» (цесіонарій), згідно якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору купівлі-продажу від 01.01.2009 року №000146 між Цедентом та ТОВ «Мегаспорт», (боржник). Відповідно до умов зазначеного договору цесіонарій отримує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: відповідно до договору купівлі-продажу від 01.01.2009 року №000146 право вимоги заборгованості боржника в сумі 15513085,88 грн. переходить до цесіонарія.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за зазначеним договором позивач здійснює передачу уступки права вимоги Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців «Мегаспорт», як кредитор - власник майна, що в свою чергу також підтверджує той факт, що позивач за укладеними ним з ТОВ «Мегаспорт» договорами купівлі - продажу самостійно набував та передавав право власності на товар.

З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання апелянта на те, що він діяв як повірений та не отримував доходу від здійснення операцій поставки товару, в рахунок сплати за який здійснювалась інкасація коштів від торгових точок мережі ТОВ "Мегаспорт" відповідно до укладених з СПД ФО договорів, оскільки вони не відповідають дійсності та умовам укладених позивачем договорів, а зазначені кошти фактично були отримані позивачем не за договорами доручення, а в оплату товару за договорами купівлі - продажу

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки кошти, що були інкасовані від торгових точок мережі ТОВ «Мегаспорт» відповідно до укладених з СПД ФО договорів, фактично були переаховані позивачем, як плата за поставлений товар, то позивач повинен був включити отримані грошові кошти до складу валового доходу.

Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкового повідомлення - рішення від 04.02.2010 року №000382307/0.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 25.03.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.