Постанова № 30358706, 23.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. справа № 2а-14621/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Єлістратов Р.В. дов від 10.01.2012

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року

у справі № 2а-14621/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградвугілля»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області

про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградвугілля»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.09 № 0000032241, яким за порушення ст.ст.1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 116703,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем норм вказаного вище Закону є помилковим, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. На виконання зовнішньоекономічного контракту №ZA 729027М від 19.02.2008 з AT a.s.»на адресу позивача обумовлений цим контрактом товар ввезений до закінчення законодавчо встановленого граничного терміну отримання імпортного товару, що підтверджено відбитками штампу «під митним контролем»на вантажних митних деклараціях. Посилання відповідача, що моментом перетину митного кордону є момент закінчення митного оформлення, є помилковим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що відповідачем вірно встановлено, що датою імпорту слід вважати дату завершення оформлення вантажної митної декларації.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.9), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, частково виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 23.04.2009 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032241, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 116703,76 грн. за порушення ст.ст.1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Означене рішення прийнято за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 (акт перевірки від 09.04.2009 № 126-23/2-00178353).

В ході перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем:

- статті 1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 96/4К-3-1 від 01.03.1996 з фірмою "ЕТ-ІВЕТ" (Болгарія, м. Добрич ), що стало підставою для нарахування пені в сумі 16015,14 грн.;

- статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні договору купівлі-продажу №2688/06/20 від 03.02.2006 з ВАТ Корпорація Вологдалеспром (м. Вологда. Російська Федерація), що стало підставою для нарахування пені в сумі 2,48грн.;

- статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні контракту №R-ВЕ-РА-1-2006 від 07.06.2006 з фірмою "Carl Bechem Gmbh", що стало підставою для нарахування пені в сумі 1104,93 грн.;

- статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні контракту № ZA 729027М від 19.02.2008 з AT a.s.», що стало підставою для нарахування пені в сумі 99581,21грн.

Згідно ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Застосовуючи до позивача штрафну санкцію у вигляді пені в загальному розмірі 116703,76 грн., відповідач виходив з наступних обставин.

По зовнішньоекономічному контракту № 96/4К-3-1 від 01.03.1996, укладеному з фірмою "ЕТ-ІВЕТ" (Болгарія, м. Добрич) про поставку на адресу нерезидента вугілля, встановлено, що в результаті виконання контракту виникла дебіторська заборгованість по розрахунках з фірмою "ЕТ-ІВЕТ" в сумі 32793,60 дол. США. На початок періоду, що перевірявся, дебіторська заборгованість в бухгалтерському обліку не обліковувалась. Граничні терміни отримання виручки в іноземній валюті: на суму 823,50 дол. США -16.07.1996, на суму 31970,10 дол. США -25.07.1996.

29.12.2007 ВАТ «Павлоградвугілля»подано позов до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості 32793,60 дол. США з фірми "ЕТ-ІВЕТ".

03.01.2008 Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України справу за позовом ВАТ «Павлоградвугілля»прийнято до провадження за № 1б/2008, 09.10.2008 -прийнято рішення щодо стягнення з фірми "ЕТ-ІВЕТ" заборгованості в сумі 32793,60 дол. США. Дебіторська заборгованість поновлена в бухгалтерському обліку в жовтні 2009 року.

Оскільки виручка в іноземній валюті на валютні рахунки позивача від фірми "ЕТ-ІВЕТ" за період, що перевірявся, не надходила, відповідач встановив порушення ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", згідно якої в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

По зовнішньоекономічному договору купівлі-продажу №2688/06/20 від 03.02.2006 з ВАТ Корпорація Вологдалеспром (м. Вологда. Російська Федерація) відповідачем встановлено, що станом на 31.12.09 позивачем не отримано імпортний товар на суму 1,78 дол. США. Граничний термін надходження товару за вказаним договором -07.06.2006.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З 01.01.2008 статтею 2 цього Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

По зовнішньоекономічному контракту №R-ВЕ-РА-1-2006 від 07.06.2006 з фірмою "Carl Bechem Gmbh" відповідачем встановлено, що під час виконання вказаного контракту товар на суму 7079 євро отриманий позивачем з порушенням термінів, встановлених ст.2 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті". Граничний термін надходження імпортного товару -10.12.2008.

Щодо зовнішньоекономічного контракту № ZA 729027М від 19.02.2008 з AT a.s.» виявлено, що позивачем несвоєчасно отримано імпортний товар на суму 1655337,51 євро, при цьому вказаний факт відповідачем пов'язується з датою поставки товару, якою вважається дата завершення оформлення вантажної митної декларації.

Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, у зв'язку з чим погодився з висновком податкового органу, що при виконанні зовнішньоекономічного контракту № ZA 729027М від 19.02.2008 з AT a.s.»були порушені приписи ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, крім того, судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи.

Щодо виконання зовнішньоекономічного контракту № 96/4К-3-1 від 01.03.1996 з фірмою "ЕТ-ІВЕТ" (Болгарія, м. Добрич ), та договору купівлі-продажу №2688/06/20 від 03.02.2006 з ВАТ Корпорація Вологдалеспром (м. Вологда. Російська Федерація), висновки, зроблені відповідачем в ході проведеної перевірки про порушення вимог ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, позивачем не спростовуються.

Разом з тим, при застосуванні до позивача штрафних санкцій, передбачених ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідач не врахував, що передбачена вказаною нормою сума пені не є сумою податкового зобов'язання в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим застосування встановленого цим Законом порядку відрахування строку для стягнення пені є неправомірним.

Відповідно до підпункту 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлений ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування"та які не містять пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ГК України, іншими законодавчими актами.

В статті 239 ГК України міститься перелік адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватися до суб'єктів господарювання у порядку, який не є вичерпним, оскільки, зазначена стаття передбачає можливість застосування до суб'єктів господарювання інших адміністративно-господарських санкцій, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1 ,2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною природою.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Штрафні (фінансові) санкції (пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Виходячи з фактичних обставин справи вбачається, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16017,62 грн. за порушення ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 96/4К-3-1 від 01.03.1996 з фірмою "ЕТ-ІВЕТ" (пеня в сумі 16015,14 грн.), та договору купівлі-продажу №2688/06/20 від 03.02.2006 з ВАТ Корпорація Вологдалеспром (пеня в сумі 2,48 грн.), застосовані відповідачем оскаржуваним рішенням від 23.04.09 № 0000032241 з пропущенням строку, встановленого ст.250 Господарського кодексу України.

Щодо нарахування пені в розмірі 1104,93 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні контракту №R-ВЕ-РА-1-2006 від 07.06.2006 з фірмою "Carl Bechem Gmbh", колегія суддів погоджується з відповідачем, оскільки виявлений під час перевірки факт порушення підтверджений наявними матеріалах справи доказами, позивачем не спростований.

Стосовно нарахування пені в сумі 99581,21 грн. за зовнішньоекономічним контрактом № ZA 729027М від 19.02.2008 з AT a.s.»колегія суддів вважає помилковим твердження відповідача, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, слід вважати дату завершення оформлення ВМД.

Правовідносини, які виникають під час експортно-імпортних операцій резидентів, врегульовані Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Відповідно до ст.1 цього Закону імпорт товарів - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту статті 1 цього ж Закону визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під ввезенням в Україну та вивезенням з України розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України»збігається із «переміщенням товару через митний кордон України -ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою вантажною митною декларацією.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України, з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, вантажних митних декларацій, вбачається, що дати на штемпелі Чопської митниці - митниці на кордоні «під митним контролем»(що засвідчує факт перетину товаром митного кордону України, поміщення цього товару під митний контроль і початок адміністративних процедур посадових осіб митного органу), підтверджують, що поставка на митну територію України партій товару за укладеним позивачем зовнішньоекономічним контрактом № ZA 729027М від 19.02.2008 з AT a.s.»здійснена з дотриманням строків, встановлених ст.2 наведеного вище Закону.

Таким чином відсутні законні підстави для притягнення позивача до відповідальності, а саме: нарахування пені в розмірі 99581,21 грн. згідно оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення ст.ст.1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в загальному розмірі 115598,83 грн., у зв'язку з чим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.09 № 0000032241 в цій частині підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції під час вирішення спору неправильно застосував норми права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга позивача -підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павоградвугілля»задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.10 у справі № 2-а-14621/09/0470 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.09 № 0000032241 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 115598,83 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко