Постанова № 30358498, 21.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р.

справа № 2а-2310/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Пасічнику Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «МЕНС», м.Дніпропетровськ

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2009р. у №2а-2310/09/0470

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «МЕНС», м.Дніпропетровськ

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головного відділення Державного казначейства у Дніпропетровській області

про: скасування податкового повідомлення-рішення та зобов’язання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «МЕНС»(далі по тексту –товариство, позивач) звернулось до суду з позовом про:

- скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 29.11.2007р. №0000692303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 132226,00грн.,

- визнання права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 132226грн.;

- зобов’язання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська надати Головному відділенню Державного казначейства у Дніпропетровській області висновок на суму 132226грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В обґрунтування позову зазначалось про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про порушення товариством пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вказує, що сумніви відповідача щодо відсутності у підприємства права на відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) в липні 2007 року в сумі 132226грн. у зв’язку з постачанням продукції на зазначену суму у попередніх податкових періодах, а також з тим, що придбання такої продукції не приймало участі у формуванні від’ємного значення в червні 2007 року, є необґрунтованими і такими, що не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ, надмірно сплачених ним постачальникам у складі вартості товарів (робіт, послуг). Позивач зазначав, що законною підставою для отримання відшкодування незалежно від періоду оплати податку на додану вартість є наявність факту сплати платником цього податку у складі вартості товарів (робіт, послуг), а також від’ємного значення сум податку; і відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Позивач вказував, що сума, заявлена ним до відшкодування, накопичувалась із залишків від’ємних значень сум податку за період з серпня 2005 року по квітень 2006 року, тому, з урахуванням вірності визначення сум податкового зобов’язання і податкового кредиту у вказаному періоді, є безпідставним зменшення заявленої до відшкодування суми податку в липні 2007 року; наполягає на скасуванні такого податкового повідомлення-рішення.

Постановою від 01.10.2009 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив позивачу в задоволенні позову. З посиланням на пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд визначився щодо відсутності права позивача на бюджетне відшкодування в сумі 132226грн. та законності податкового повідомлення-рішення від 29.11.2007р. №0000692303/0. Щодо решти вимог суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів неправомірності дій відповідача.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову від 01.10.2009 року в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана оцінка доводам, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми податку, заявленої до відшкодування; вважає, що обґрунтування висновків суду висновками акту перевірки виключає їх об’єктивністі та законність. Як стверджує апелянт, ним не було порушено вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки суми податкового кредиту формуються за накопичувальним принципом і бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення попереднього податкового періоду, фактично сплачена постачальникам в попередньому періоді, незалежно від терміну отримання товару (послуг). Апелянт вказує, що сума, заявлена ним до відшкодування, накопичувалась із залишків від’ємних значень сум податку за період з серпня 2005 року по квітень 2006 року. Тому, враховуючи відсутність помилок при визначенні податкового кредиту, сума бюджетного відшкодування сформована обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства. За таких обставин, стверджує апелянт, настали всі необхідні умови для бюджетного відшкодування вищезазначеної суми.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «МЕНС»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2007 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ за попередній податковий період з серпня 2005 року по квітень 2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2007 №2042/123-3/13463954, в якому зазначається, що позивачем в порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Податок на додану вартість»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2007р. на 132226грн. у зв’язку з включенням до рядка 3 Додатку 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування»до декларації з податку на додану вартість суми ПДВ по грошовим коштам, перерахованим за придбаний товар у попередніх податкових періодах, придбання яких не приймало участі у формуванні від’ємного значення червня 2007 року (а.с.11 зворотній бік,12 т.1).

На підставі зазначеного відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 29.11.2007р. №0000692303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132226грн. (а.с.7 т.1). Отже, спірним у даній справі є питання правомірності визначення суми відшкодування з бюджету суми ПДВ за липень 2007 року за умови оплати (погашення заборгованості) за отриманий товар у попередніх податкових періодах, а не в червні 2007 року.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Так, відповідно до п.1.3 ст.1 зазначеного Закону платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари через митну територію України. Пунктом 1.6 ст.1 встановлено, що податкове зобов’язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. За п.1.7 ст.1 зазначеного Закону податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. При цьому, бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадку, визначених цим Законом (1.8 ст.1 зазначеного Закону). Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає порядок сплати, утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, згідно з яким сплачені покупцем–платником податку суми податку безпосередньо не вносяться до бюджету, а включаються до суми податкових зобов’язань продавця–платника податку, де має значення обставина щодо характеру дій продавця як утримувача податку та відповідального за його внесення до бюджету.

Відповідно до частини першої пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Абзацом з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 даного Закону передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість та розрахунку суми бюджетного відшкодування, визначено наказом ДПА від 30.05.97р. № 166.

За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вищевказаними нормами право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не встановлює обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, навіть в тому випадку, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (робіт, послуг).

Слід також прийняти до уваги, що податковим органом не надано доказів будь-яких зловживань з боку позивача при визначенні даних на відшкодування ПДВ.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та матеріалів справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 132226грн., сплачених у відповідний звітний період за товар, який отримано в інший ніж цей звітний період. Такий висновок суперечить положенням зазначеного законодавства і не відповідає закріпленому в Законі України «Про податок на додану вартість»принципу бюджетного відшкодування –повернення платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв’язку з їх надмірною сплатою.

Згідно з положеннями пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України та п.5.12 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженої наказом ДПА від 30.05.1997р. №166, в редакції на момент спору, до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включаються окрім суми, зазначеній в рядку 17 декларації з податку на додану вартість за поточний звітний (податковий) період, і залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2. податкової декларації наступного звітного періоду).

Таким чином, суми податкового кредиту формуються за накопичувальним принципом, а бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких твоарів (послуг) або до Державного бюджету України.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази невірного визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за спірний звітний податковий період; більш того, згідно з висновками акту перевірки від 28.03.2007р. №375/23-3/13463954 відповідних порушень з боку позивача не виявлено (п.3 акту перевірки а.с.16-17 зв.бік, 26 зв.бік т.1).

З аналізу зазначеного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем неправомірно занижено позивачу суму бюджетного відшкодування на 132226грн., у зв’язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає чинному законодавству.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання податкового органу надати Головному відділенню Державного казначейства у Дніпропетровській області висновок на суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету, колегія суддів зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню з наступного. Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у 5-тиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку4 протягом 5-ти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону).

Підпунктом 7.7.8 п.7 ст.7 цього Закону передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов’язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом 5-ти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.

З урахуванням зазначеного, на день вирішення спору обов’язок відповідача щодо надання органу державного казначейства (третій особі у справі) висновку, на підставі якого здійснюється бюджетне відшкодування, не виник; відповідна вимога позивача передчасна.

Щодо визнання за позивачем права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 132226грн., колегія суддів вважає, що у цій частині провадження у справі слід закрити, оскільки такі вимоги непередбачені нормам КАС України.

Отже, судове рішення винесено з невірним застосуванням норм матеріального права та без врахування усіх обставин у справі, що є підставою для його скасування. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанову слід скасувати, позов - задовольнити частково, скасувавши податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 29.11.2007р. №0000692303/0. В частині позову про визнання права позивача на бюджетне відшкодування сум податку у розмірі 132226грн. провадження у справі слід закрити. В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «МЕНС»задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2009р. у №2а-2310/09/0470 скасувати.

Позов задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 29.11.2007р. №0000692303/0.

В частині позовних вимог щодо визнання права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 132226грн. провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник