Ухвала суду № 30358118, 21.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 р. Справа № 157872/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у адміністративній справі №2а-1970/2390/12 за позовом ТзОВ «Західтранссервіс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західтранссервіс» звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових-повідомлень рішень №0000182210, №0000172210, №0000061750 та №0000162210 від 21.05.2012 року.

Позивні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000182210 від 21.05.2012 р., яким визначено ТзОВ «Західтранссервіс» суму податкового зобов'язання в розмірі 191386,00 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу на постанову суду, в якій зазначає, що постанова суду в частині задоволення позовних вимог є незаконною та необґрунтованою, тому просить її в цій частині скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що підприємство занизило валовий дохід в результаті продажу автомобілів нижче митної вартості і митних зборів, тобто нижче звичайної ціни.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому просив залишити скаргу без задоволення. а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Відповідачем з 27.02.2012 р. по 19.03.2012р. проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Західтранссервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2010р. по 31.12.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2010р. по 31.12.2011 р., по що складено акт від 03.05.2012 р. № 886/23-04/37076735.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем: п.п. 1.20.5, п.п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2011р. в сумі 22540,00 грн., у т.ч. у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» за 1 квартал 2011р. в сумі 22540,00 грн.; п.п.1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України, в результати чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 168845,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. - 35001,00 грн., за 2-3 квартали 2011р.-91589,00 грн., за 2-4 квартали 2011р. -168845,00 грн., у т.ч. у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на загальну суму168845,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. -35001,00 грн., за 2-3 квартали 2011р.-91589,0 грн., за 2-4 квартали 2011р. -168845,00грн.; п. 137.1 ст.137, п. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, не включено до доходу, в результати чого донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2011р. в сумі 2428,00 грн.; п.87.1. ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) за грудень 2011р. в сумі 55683,00 грн.; п.п.168.1.1. пункту 168.1. статті 168, пункту 171.2. статті 171, пункту 177.8. ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано 334,86 грн. податку на доходи фізичних осіб.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення: №0000182210 від 21.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 191386 грн. за платежем Податок на прибуток приватних підприємств, у зв'язку з порушенням відповідачем п.п.1.20.5., п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування підприємств», п.137.1, ст. 137 Податкового Кодексу України.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість, як база оподаткування застосовується виключно при розмитненні імпортованих товарів, однак не може застосовуватися при подальшому продажі раніше імпортованого товару.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.п.2 п.2 розділу XIX «Прикінцевих положень» Податкового кодексу України, при застосуванні звичайної ціни до 1 січня 2013 року діє пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Згідно із п.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

\

Відповідно до 1.20.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Податковим органом не представлено суду доказів звернення до платника податку з таким запитом та не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у адміністративній справі №2а-1970/2390/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер