Ухвала суду № 30357073, 25.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8200/12/0170/20

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 21.12.12 у справі № 2а-8200/12/0170/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління-49" (вул. Промислова, 15, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління-49"задоволено частково: визнані протиправними дії відповідача щодо оформлення результату позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління-49" актом від 25.06.2012 №766/22-03/32/32188239, у задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інстанції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині задоволених вимог та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статті 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління-49" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними дій.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в умовах відсутності доказів порушення платником податків положень чинного законодавства відповідно до статті 86 Податкового кодексу України та вимог Порядку оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1003, відповідач за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки мав скласти довідку, якою підтвердив би факт проведення перевірки діяльності платника податків. Проте, відповідач, склавши за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача акт, діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, упереджено, зробивши висновки щодо господарської діяльності позивача за певний період на підставі припущень, без з'ясування всіх обставин справи, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу по оформленню такого результату перевірки від 25.06.2012 актом №766/22-03/32/32188239.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з: ТОВ БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 3666165656), ПП "Габарит Груп" (ЄДРПОУ 35941644), ПП "Гранд -М" (код ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (код ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (код ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (код ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкрим торг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімідж" (код ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройіндустрія" (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (код ЄДРПОУ 32836776), ПП "Єароградстрой" (код ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (37081991), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 55096833), ПП "Мастреторг" (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 25.06.2012 №766/22-03/32188239, яким встановлено порушення позивачем: підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податку на прибуток по Декларації з податку на пруток підприємств на загальну суму 1599960,00грн.; частини першої, п'ятої статті 203, статей: 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 1280162,06 грн.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та правильно надана юридична оцінка встановленим обставинам, що призвело до правильних висновків суду про протиправність дій відповідача щодо оформлення результату позапланової виїзної перевірки позивача актом від 25.06.2012 №766/22-3/32/32188239, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки №766/22-03/32/32188239 від 25.06.2012 наведені в них суми заниження податку на прибуток та податку на додану вартість відповідачем визначаються за наслідками перевірки господарських відносин позивача з: ТОВ "Бренд Строй", ТОВ "Визит торг", КП "Альянс", ТОВ БВП "Строитель Плюс", ПП "Пан Буд" за період з 01.01.2009 до 31.12.2012.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що виписані: ТОВ БВП "Строитель Плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Визит Торг", КП "Альянс", ПП "Пан Буд" первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості, виходячи з даних порушеної кримінальної справи, актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, через наступне.

В пункті 2 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Отже, застосувавши норми цивільного законодавства до податкових відносин, відповідач порушив положення статті 1 Цивільного кодексу України.

Проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок регламентується пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України та відповідним порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232. Вказаний порядок та Податковий кодекс України не містить відомостей про такий вид акту як акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Аналогічні норми містяться у пункті 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Якщо податковий орган нібито не міг здійснити відповідне співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, то яким чином здійснено висновок щодо порушення статей: 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зустрічна звірка не може містити висновки щодо порушення платником податків діючого законодавства, особливо цивільного.

Таким чином посилання в апеляційній скарзі на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не спростовують товарність господарських операцій з придбання товарів та виконаних робіт у контрагентів позивача.

Як вбачається з акту перевірки, матеріалів справи, здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з контрагентами: ТОВ БВП "Строитель Плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Визит Торг", КП "Альянс", ПП "Пан Буд" підтверджується укладеними між позивачем та зазначеними контрагентами договорами, рахунками, виписаними на їх виконання податковими накладними, актами виконаних робіт на виконання цих договорів, платіжими дорученнями.

Зазначене також підтверджується наявним в матеріалах справи висновком судово-економічної експертизи № 51 від 28.11.2012, в якому зазначено, що первинними бухгалтерськими документами та податковими документами ТОВ "Шляхове-будівельне управління-49" не підтверджено: висновки Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в частині заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1599960,00грн. (розбіжності з актом по сумі донарахування податку на прибуток склали в сумі 1599960,00грн. в сторону зменшення); в частині завищення позивачем податкового кредиту по податку на додангу вартість на суму 1280162,06 грн. Товари (роботи, послуги), придбані позивачем у контрагентів: ТОВ БВП "Строитель Плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Визит Торг", КП "Альянс", ПП "Пан Буд" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, використовувалися в господарській діяльності позивача, що підтверджується їх подальшим списанням в рамках господарської діяльності підприємства (45.23.0-будівництво доріг, аеродромів та облаштування поверхні спортивних споруд та інш.) з метою реального отримання прибутку.

Судова колегія, дослідивши висновок судово-економічної експертизи № 51 від 28.11.2012, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповіднимирозрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачає, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (підпункт 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

Як встановлено у пункті 201.11. статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Як свідчать матеріали справи 30.07.2010 між позивачем(замовник) та ТОВ "Бренд Строй" (підрядник) був укладено договір №467, згідно якому замовник доручає, а підрядник зобов'язаний виконати відповідно до умов договору кошторисну документацію та роботи по ремонту покрівлі адміністративної будівлі ТОВ "Шляхове-будівельне управління-49" з використанням матеріалів замовника. Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання цього договору в підтвердження виконання робіт ТОВ "Бренд Строй" на адресу позивача було виписано: податкова накладна №1373 від 31.08.2010 на суму 121123,33 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 20187,22грн.; рахунок №1040 від 31.08.2010 на загальну суму 121123,33 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 20187,22грн.; акт прийомки виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ БВП "Строитель Плюс" були укладені договори: договір оренди №610 від 30.04.2009, згідно якому позивач(орендодавець)передає, а БВП "Строитель Плюс" (орендар) приймає в оренду основні фонди, у відповідності з наданим до договору переліком; договір купівлі-продажу №02/01-2009 від 05.01.2009, згідно якому (продавець) ТОВ БВП "Строитель Плюс" зобов'язаний поставляти та передавати у власність позивача (покупця) будівельні матеріали, паливно - мастильні матеріали, в асортименті та за цінами, відповідно рахунку та накладних, а покупець зобов'язаний приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору;договір №2268 від 28.09.2009,згідно якому позивач(замовник) доручає, а ТОВ БВП "Строитель Плюс" (підрядник) зобов'язаний виконати відповідно до умов договору кошторисну документацію та роботи по ремонту АБЗ; договір №2471 від 24.12.2009, згідно якому позивач (підрядник) доручає, а ТОВ БВП "Строитель Плюс" (субпідрядник) зобов'язаний виконати відповідно умов зазначеного договору роботи з поточного ремонту автомобільних доріг місцевого значення в Автономній Республіці Крим (8,1 км.);договір купівлі-продажу №б/н від 05.01.2010, згідно якому ТОВ БВП "Строитель Плюс" (продавець) зобов'язаний поставляти та передавати у власність позивача (покупця) будівельні матеріали, паливно - мастильні матеріали, в асортименті та за цінами, відповідно рахунку та накладних, а покупець зобов'язаний приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору;договір №956 від 30.07.2010, згідно якому позивач(замовник) доручає, а (підрядник) ТОВ БВП "Строитель Плюс" зобов'язаний виконати відповідно до умов договору кошторисну документацію та роботи по ремонту АБЗ; договір №1583 від 01.12.2010, згідно якому позивач (підрядник) доручає, а ТОВ БВП "Строитель Плюс" (субпідрядник) зобов'язаний виконати відповідно умов зазначеного договору роботи по об'єкту: "капітальний ремонт вул. Е. Крпана в смт. Первомайське, Первоміайського району"; договір №1582 від 01.12.2010, згідно якому позивач (підрядник) доручає, а (субпідрядник) ТОВ БВП "Строитель Плюс" зобов'язаний виконати відповідно умов зазначеного договору роботи по об'єкту: "реконструкція дороги по вул. Водопроводной в місті Джанкой"; договір №1581 від 01.12.2010, згідно якому позивач(замовник) доручає, а ТОВ БВП "Строитель" (підрядник) зобов'язаний виконати відповідно до умов договору роботи по благоустрою території продовольчої бази. Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання зазначених договорів, ТОВ БВП "Строитель Плюс" були виписані відповідні накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та КП "Альянс" були укладені договори: договір купівлі-продажу №01/01-2009 від 05.01.2009, згідно якому КП "Альянс" (продавець)зобов'язаний поставляти та передавати у власність позивача(покупця) будівельні матеріали, паливно-мастильні матеріали, в асортименті та за цінами, відповідно рахунку та накладних, а покупець зобов'язаний приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору; договір №2338 від 04.01.2010, згідно якому КП "Альянс" (продавець) зобов'язаний поставляти та передавати у власність позивача (покупця) будівельні матеріали, паливно - мастильні матеріали, в асортименті та за цінами, відповідно рахунку та накладних, а покупець зобов'язаний приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання зазначених договорів, продавцем виписані відповідні податкові накладні, рахунки-фактури,видаткові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи стосовно взаємовідносин з ПП "Визит Торг", то оплату придбаних в нього товарів (спецодягу) було здійснено позивачем без укладання договору в письмовому вигляді згідно відповідних рахунків. Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання зазначених договорів, продавцем виписані відповідні податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи стосовно взаємовідносин з ПП "Пан Буд", то оплату придбаного у нього товару (пічне паливо) було здійснено позивачем без укладання договору в письмовому вигляді згідно відповідних рахунку, накладної та податкової накладної.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що наявність у платника податків (позивача у справі) виданих йому продавцем товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно з положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Слід зазначити, що при визначенні же оподатковуваного прибутку не можуть бути враховані, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відсутність таких документів не визначалася в акті перевірки, а навпаки такі документи перевірялися, але оцінку їм було надано відповідно до даних перевірки контрагентів позивача.

Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на використання під час перевірки постанови слідчого групи слідчих-старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України ОСОБА_2 від 15.05.2012, оскільки сама по собі постанова не призводить до автоматичної недійсності всіх правочинів позивача і не є належним доказом факту визнання недійсними (фіктивними) правочинів з позивачем, а також не визначена законом як підстава для визнання правочину нікчемним. Крім цього, за своїм змістом постанова не містить жодних фактичних даних щодо ухилення від сплати податків, заниження податкових зобов'язань.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на нікчемність укладених позивачем з контрагентами: ТОВ БВП "Строитель Плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Визит Торг", КП "Альянс", ПП "Пан Буд" договорів на підставі статті 228 та частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено. Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з контрагентами договорів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Будь-яких достовірних доказів нікчемності угод між позивачем та контрагентами заявником апеляційної скарги не зазначено. Жодною нормою законодавства державні податкові інспекції не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними. Угоди з контрагентами позивача недійсними не визнавалися. Підстави вважати її нікчемними відсутні.

Слід зазначити, що актом перевірки відповідача також підтверджується факт оформлення зазначених документів між позивачем та його контрагентами на виконання укладених договорів, поряд з цим, акт перевірки не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

Судова колегія, з урахуванням норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат до складу матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для невключення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що документи, створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу приписів Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.Оскільки законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, то у позивача існують достатні підстави для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Судова колегія відмічає, що доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого формування матеріальних витрат та включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів засновані лише на факті порушення кримінальної справи, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємовідносин. Проте в акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача, а також не виконання робіт підрядними організаціями по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про встановлення досудовим слідством по кримінальній справі даних, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема, показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства,оскільки показання не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, тому що наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України. В даному ж випадку, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність контрагентів ґрунтувались на постанові слідчого про порушення кримінальної справи та протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Згідно приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Обставини встановлені у ході досудового слідства не можуть бути прийняті в якості доказів, оскільки на час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах.

Порядок оформлення результатів перевірки визначений у статті 86 Податкового кодексу України. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

Пунктом 4 Порядку оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України №1003 від 24.12.2010, передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка-службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Під час розгляду справи за наслідками вивчення, в тому числі, експертного висновку, судом встановлено безпідставність та необґрунтованість викладених в акті перевірки №766/22-03/32188239 від 25.06.2012 висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні позивачем в період з 01.01.2009 по 31.03.2012 господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з контрагентами.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операції позивача з вказаними контрагентами.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в умовах відсутності доказів порушення платником податків положень чинного законодавства відповідно до статті 86 Податкового кодексу України та вимог Порядку оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України №1003 від 24.12.2010, відповідач за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки мав скласти довідку, якою підтвердив би факт проведення перевірки діяльності платника податків. Отже, існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо оформлення результату позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» актом від 25.06.2012 №766/22-03/32/32188239.

Неспроможними визнаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі про те, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо оформлення результату позапланової виїзної перевірки позивача актом від 25.06.2012 №766/22-03/32/32188239 не відповідають встановленому законом способу захисту права, оскільки частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено про обґрунтованість дій щодо оформлення результату позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» актом від 25.06.2012 №766/22-03/32/32188239, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інстанції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо оформлення результату позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» актом від 25.06.2012 №766/22-03/32/32188239, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при оформленні результату позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» актом від 25.06.2012 №766/22-03/32/32188239, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, а повністю повторює зміст акту документальної перевірки та заперечення відповідача проти позову.

Судова колегія не надає оцінку висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо включення в акт позапланової виїзної перевірки №766/22-03/32/32188239 від 25.06.2012 висновків: про заниження податку на прибуток в загальній сумі 1599960,00грн.; про порушення частини першої, частини п'ятої статті 203, статей: 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільств, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків,оскільки відповідно до приписів статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інстанції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2012 у справі № 2а-8200/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко