Ухвала суду № 30352075, 19.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р.Справа № 2а/1570/6529/2011Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Волянський О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Південь» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Південь» звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2011 року №0000052310/0 та №0000042330.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Південь» задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області від 28.02.2011 року №0000052310/0 та №0000042330.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.02.2011 року №0000052310/0 та №0000042330.

Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме: неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Южному Одеської області замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Южному Одеської області Державної податкової служби, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

В судовому засідання представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Південь» заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник апелянта - Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду та телефонограмою (а.с.246, 252, 255), причини неприбуття суд не повідомив.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 28.01.2011 року по 10.02.2011 року на підставі направлення від 27.01.2011 року №2, виданого ДПІ у місті Южному Одеської області, посадовими особами ДПІ у місті Южному Одеської області згідно із п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України, відповідно до плану-графіка, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Південь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №13/3/23-1008/32500985 від 17.02.2011 року.

В висновках зазначеного акту перевірки зазначено, що позивачем порушено, зокрема, п.п.3.1 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, а саме: встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, у розмірі сплачених коштів; п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 90467 грн., у тому числі: за серпень 2010 року на суму 34500 грн., за липень 2010 року на суму 28 866,67 грн., за червень 2010 року на суму 6775 грн., за травень 2010 року на суму 6775 грн., за квітень 2010 року на суму 6775 грн., за березень 2010 року на суму 6775 грн.

На підставі акту перевірки №13/3/23-1008/32500985 від 17.02.2011 року ДПІ у м. Южному Одеської області прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року №0000052310/0 з податку на додану вартість на загальну суму 113083,75 грн., з яких за основним платежем - 90467 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 22616,75 грн., та податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року №0000042330, яким визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14500 грн. на підставі ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Не погоджуючись з означеними податковим повідомленням-рішень ДПІ у м. Южному Одеської області від 28.02.2011 року №0000052310/0 та №0000042330, позивач звернувся до суду з позовною заявою про їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області від 28.02.2011 року №0000052310/0 та №0000042330, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, відносини між TOB «Охорона-Комплекс-Південь» та TOB «Тандерон» ґрунтувались на укладеному договорі від 29.10.2009 року №29/10/09-ос на обслуговування технічних засобів сигналізації.

У зв'язку із наданням та оплатою вказаних послуг TOB «Тандерон2 були виписані податкові накладні: № 18/03/10-163 від 18.03.2010 року на суму 40650 грн., у т.ч. ПДВ 6775 грн., згідно рахунку № 18/03/10-163 від 18.03.2010 року; № 20/04/10-167 від 20.04.2010 року на суму 40650 грн., у т.ч. ПДВ 6775 грн., згідно рахунку № 20/04/10-167 від 20.04.2010 року; № 28/05/10-170 від 28.05.2010 року на суму 40650 грн., у т.ч. ПДВ 6775 грн., згідно рахунку № 28/05/10-170 від 28.05.2010 року; №11/06/10-173 від 11.06.2010 року на суму 40650 грн., у т.ч. ПДВ 6775 грн., згідно рахунку №11/06/10-173 від 11.06.2010 року.

Відносини між TOB «Охорона-Комплекс-Південь» та ПП «Кельміс» ґрунтувались на укладеному договорі №01/07-10 Ос від 01.07.2010 року про надання послуг по обслуговуванню систем, підключених до пульту централізованого спостереження.

У зв'язку з отриманням TOB «Охорона-Комплекс-Південь» послуг ПП «Кельміс» виписані податкові накладні № 385 на суму 173200 грн., у т.ч. сума ПДВ 28866,67 грн., № 438 від 31.08.2010 року на суму 101260 грн., у т.ч. сума ПДВ 16876,67 грн., № 428 від 30.08.2010 року на суму 15200 грн., у т.ч. сума ПДВ 2533,33 грн., № 427 від 27.08.2010 року на суму 16720 грн., у т.ч. сума ПДВ 2786,67 грн., № 423 від 26.08.2010 року на суму 18500 грн., у т.ч. сума ПДВ 3083,33 грн., № 419 від 25.08.2010 року на суму 15000 грн., у т.ч. сума ПДВ 2500 грн., № 409 від 13.08.2010 року на суму 40320 грн., у т.ч. сума ПДВ 6720 грн.

Надання контрагентами вказаних послуг за обслуговування комплексу систем сигналізації та по обслуговуванню систем, підключених до пульту централізованого спостереження також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Отримані послуги оплачені позивачем на підставі виставлених рахунків, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем та наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем послуг, оплати отриманих послуг, та спростовують твердження відповідача про відсутність підстав на віднесення сум сплаченого позивачем ПДВ до складу податкового кредиту. При цьому, колегія суддів наголошує, що ані в запереченнях на заявлений адміністративний позов, ані в апеляційній скарзі представником ДПІ у м. Южному Одеської області не вказано, чому зазначені первинні документи не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій позивачем, а також не зазначено, якими саме додатковими документами можливо підтвердити такі операції. Разом з тим, правильність складання позивачем цих документів відповідачем не заперечується.

Водночас, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку - TOB «Охорона-Комплекс-Південь», є неможливість підтвердження сум податку, включеного позивачем до складу податкового кредиту по ланцюги постачання.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Крім того, при прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем.

Крім того, колегія суддів наголошує, що роблячи висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з його контрагентами на підставі висновків актів інших ДПІ та на даних інформаційних баз податкової служби, відповідач під час проведення перевірки позивача не перевіряв безпосередньо обставини фактичності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі наявних у позивача первинних документів. Тобто, фактично відповідачем було використано під час перевірки інформацію про неможливість здійснення зустрічних перевірок господарських операцій контрагентів позивача, та на підставі цього зроблені висновки про нікчемність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами.

Однак, колегія суддів вважає недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок відносно контрагентів, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

Так, слід зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно про неправомірність донарахування відповідачем зобов'язань зі сплати ПДВ на загальну суму 113083,75 грн. оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2011 року №0000052310/0.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на порушення позивачем п.п.3.1 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, що стало підставою для застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій, оскільки необхідною умовою для настання відповідальності за вказане порушення відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 є проведення юридичними особами всіх форм власності готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Таким документом в даному випадку є квитанція ООД ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» від 08.02.2010 року № NOZ2T46347 на суму 14500 грн. Крім того, в матеріалах справи наявний меморіальний ордер № NOZ2T46347 від 08.02.2010 року ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», який у сукупності з квитанцією від 08.02.2010 року №NOZ2T46347 свідчить про сплату ТОВ «Охорона-Комплекс-Південь» через ОСОБА_4 14500 грн. на рахунок отримувача - ВАТ «Укртелеком», що не спростовується апелянтом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Південь» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/