Ухвала суду № 30350758, 20.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 36031/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року по справі за позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,-

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Земі-транс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції в якому просило, з урахуванням уточнень(а.с.76, 95) визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 517/230000082300/0 від 01.07.2010 р., та стягнути з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 548060,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 517/230000082300/0 від 01.07.2010 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті постанови суд дійшов до хибного висновку про те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прирівнено митну вартість до звичайної ціни, посилаючись на те, що чинне законодавство не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість» та «звичайна ціна» при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Однак такий висновок суду спростовується наступним.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що основним видом діяльності підприємства є імпорт вживаних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України. ( акт перевірки № 578/23/32626146 від 24.06.2010 року). Підприємством база оподаткування визначалася виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами.

Митна вартість при здійсненні митного оформлення імпортних товарів визначалась у відповідності до положень розділу XI Митного Кодексу України, відповідно до поданих до митного оформлення товарно-супровідних та комерційних документів (контрактів, інвойсів), висновків експертного дослідження спеціаліста-товарознавця. При цьому, під час ввезення автомобілів до митного оформлення підприємством надавались висновки експертного, дослідження спеціаліста-автотоварознавця. Експерт при виконанні досліджень

автомобілів використовував «Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затверджену наказом Міністерства юстиції та Фонду держмайна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок надодану вартість» база оподаткування: операцій з поставки товарів(послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків зборів, згідно із законами України з питань оподаткування . До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів. Відповідно до пп. 1.20.5 п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли ціни на товари(роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною ціною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Тому апелянт вважає, що під час перевірки при реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

В порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено базу оподаткування за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року в сумі 4 3931 00 грн. за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, яка підлягає державному регулюванню згідно із законодавством. Внаслідок вище вказаного порушення занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року в сумі 878 620 грн. За тих же підстав підприємством занижено базу оподаткування за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року в сумі 2 030 185 грн. за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, яка підлягає державному регулюванню згідно із законодавством. Внаслідок вище вказаного порушення занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року в сумі 406 037 грн.

ПП з II «Земі-транс» в декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року у рядку 26 декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» відображена сума від'ємного значення ПДВ у розмірі 5 887 695 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року встановлено: заниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету за березень 2010 року в сумі 601719 грн.; завищення сум податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку за березень 2010 року в сумі 271 159 грн.; завищення рядку 26 декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» станом на 31.03.2010 року в сумі 5 887 695 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено.

В декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року у рядку 26 декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» відображена сума від'ємного значення ПДВ в розмірі 5 887 695 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року встановлено: зниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету за квітень 2010 року в сумі 70852 грн.; завищення сум податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку за квітень 2010 року в сумі 276901 грн.; завищення рядку 26 декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» станом на 30.04..2010 року в сумі 5 887 695 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

У постанові суд першої інстанції безпідставно посилається на те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України транспортних засобів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, апелянт зазначає. що відповідно до пп. 3.1.4 п.3.1 п. 3 розділу Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. №584 ( із змінами та доповненнями) у разі встановлення порушення податкового законодавства у випадках, законодавчо передбачених для застосування звичайної ціни, додатково зазначається сума податкового зобов'язання, розрахованого у зв'язку із незастосуванням(невірним застосуванням) платником податків у податковому обліку звичайних цін. При цьому для дотримання передбаченої законодавством процедури нарахування податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін працівник, відповідальний за проведення перевірки, подає (направляє) керівнику податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) службову записку (лист, тощо) для прийняття рішення про застосування звичайних цін при визначенні таткових зобов'язань.

Рішення(наказ) про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань складається із зазначенням дати та номера наказу, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування звичайної ціни, передбачених законом з питань оподаткування тощо.

В ході проведення позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень та квітень 2010 року Новоселицькою МДПІ, відповідно до п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань №509/23 від 17.06.2010 року, згідно якого при подальшій реалізації імпортного товару ПП з ІІ «Земі-транс» податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими п.4.1 ст. 4 Закону

саме у разі якщо договірна(контрактна ) вартість буде нижче за звичайну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості.

Відповідно до абз.7 пп.3.1.4 п.3.1 п. 3 розділу 1 Наказу ДПА України від 11.09.08 р. №584 після підписання акта перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень до нього (у разі наявності), працівником, відповідальним за проведення перевірки, готується проект рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (далі - Рішення) за формою, встановленою додатком 9 до Наказу. Рішення складається в одному примірнику на розраховану суму податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу), підписується керівником (заступником керівника) податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) та скріплюється печаткою цього органу. Рішення реєструється в Журналі реєстрації рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, форма якого встановлена додатком 10 до наказу.

Заперечення до акту позапланової перевірки №578/23/32626146 від 24.06.2010 року ПП з II «Земі-Транс» не подавались. 01.07.2010 року начальником Новоселицької МДПІ прийнято рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін за № 516/23 від 01.07.2010 року, дане рішення прийнято на підставі рішення від 17.06.2010 року № 509/23 та згідно з актом перевірки №578/23/32626146 від 24.06.2010 року, яким встановлено порушення п.4.1 ст. 4 , п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.3.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим приватному підприємству з іноземними інвестиціями «Земі-транс» на підставі пункту 4.3 ст. 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 1 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у розмірі 1203959,2 грн.

Сума податкових зобов'язань ПП. з ІІ «Земі-транс» із застосуванням звичайних цін підтверджується також розрахунком штрафних санкцій по результатам позапланової виїзної документальної перевірки №578/23/32626146 від 24.06.2010 року.

Для забезпечення можливості добровільної сплати ПП з ІІ «Земі-транс» податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін нарахованих згідно рішення № 516/23 від 01.07.2010 року Новоселиць кою МДПІ, відповідно до вимог Наказу ДПА України від 11.09.08 №584 директору підприємства вручено під розписку лист-пропозицію № 59901/10/23-007 від 01.07.2010 року щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань в загальній сумі 1203959,2 гри., в якому також зазначалась орієнтована дата подання до суду позову про стягнення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1203959,2 грн.

Крім того апелянт зазначає, що відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину державного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законодавством України з питань оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури, на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером прямо чи побічно як умова їх ввезення.

Відповідно до п, 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, з огляду на фактори ціноутворення, наведені у нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за звичайних обставин справедлива ринкова ціна товару не може бути нижчою, ніж ціна придбання цього товару, якою в даному разі є його митна вартість.

Апелянт вважає, що ПП з II « 3емі-Транс» безпідставно при поставці товарів на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної(контрактної) вартості товару нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вище викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 517/23 0000082300/0 від 01.07.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок податкових платежів наступних періодів) з ПДВ у сумі 548 060 грн.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2010 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень-квітень 2010 р., за результатами якої складено акт № 578/23/32626146 згідно якого основним видом діяльності позивача є імпорт вживаних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України. Позивачем база оподаткування визначалась виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами. За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок: відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету в сумі 852201,00 грн., в т.ч. за лютий 2010 р. -179630,00 грн., за березень 2010 р. - 601719,00 грн., за квітень 2010 р. - 70852,00 грн.; відповідно до п. 4.1 ст. 4, пп. 7.7.2, 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 548060,00 грн., а саме: за березень 2010 р. в сумі 271159,00 грн., за квітень 2010 р. в сумі 276901,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на 30.04.2010 р. в сумі 5887695,00 грн. На підставі згаданого акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішеннями № 517/230000082300/0 від 01.07.2010 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість в розмірі 548060,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем в лютому 2010 р. імпортовано від фірми «Аuto LUХ» (Німеччина, контракт № 4 від 01.02.2009 р., загальна сума контракту 990000 євро) транспортні засоби на фактурну вартість 868710,60 грн., митна вартість становить 2644875,50 грн., мито - 264487,59 грн., сплачено ПДВ - 581873,00 грн. Згідно даних платника податків (позивача) обсяг продажу за березень 2010 р. становить 2665485,00 грн., податкове зобов'язання - 533097,00 грн. В березні 2010 р. позивачем імпортовано від фірми «Аuto LUХ» транспортні засоби на фактурну вартість 1223390,00 грн., митна вартість - 3681807,30 грн., мито - 368180,74 грн., разом сплачено ПДВ - 809998,00 грн. Згідно даних платника податків (позивача) обсяг продажу за квітень 2010 р. становить 1231258,00 грн., податкове зобов'язання - 652289,00 грн. В акті перевірки зазначено, що при реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна вартість) буде нижча за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), у тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно рішення начальника Новоселицької МДПІ про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань № 509/23 від 17.06.2010 р. та відповідно до п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.3.5. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при подальшій реалізації імпортного товару ПП з іноземними інвестиціями «Земі-транс» податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими п. 4.1 ст. 4 Закону, а саме у разі якщо договірна (контрактна) вартість буде нижчою за звичайну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Тому при здійсненні операцій купівлі-продажу товарів з нерезидентами та фізичними особами, дохід отриманий платником податку від продажу товарів, та витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів, визначаються виходячи із договірних цін, але не вищих за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого придбання, та не нижчих за звичайні ціні на такі товари, що діяли на дату такого продажу. Врахування митної вартості товарів як рівня звичайної ціни, що діяла на дату придбання таких товарів та дату їх продажу, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено.

З врахуванням зазначеного суд першої інстанції правильно вважав, що визначення витрат позивачем, понесених у зв'язку з придбанням товарів (автомобільної техніки) на дату придбання таких товарів, та доходу підприємства від продажу автомобілів, виходячи із договірних цін, що діяли на дату такого придбання та такого продажу, не суперечить вимогам чинного законодавства з оподаткування прибутку підприємств у разі, якщо такі ціни не вищі за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого придбання, та не нижчі за звичайні ціні на такі товари, що діяли на дату такого продажу. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Крім того судом вірно зазначено, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України, база оподаткування податком на додану вартість визначається, виходячи із договірної (контрактної) ціни, але не меншої за митну вартість, значену в ввізній митній декларації. При цьому, база оподаткування при здійсненні операцій з поставки товарів, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) ціни згідно з договорами купівлі-продажу, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У випадку, коли товари продаються за цінами, нижчими за звичайні ціни, незалежно від рівня цін придбання таких товарів, то база оподаткування податку на додану вартість має визначатися на рівні звичайних цін.

З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що визначення позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (імпортних автомобілів), виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, не суперечить вимогам чинного законодавства з оподаткування податком на додану вартість у разі, якщо ці ціни не нижчі за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. У разі, якщо ці ціни менші за звичайні ціни, незалежно від рівня цін придбання таких товарів, то база оподаткування податку на додану вартість має визначатися на рівні звичайних цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Врахувавши викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було допущено порушень норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при здійсненні ним операцій з купівлі-продажу товарів (автомобілів) за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами, оскільки врахування митної вартості товарів як рівня звичайної ціни, що діяла на дату придбання та дату продажу таких товарів, нормами вказаних Законів не передбачена, а відповідачем не доведено того, що ціна договорів не відповідала рівню звичайної ціни.

Крім того, в даній спірній ситуації судом правильно враховано, що згідно з положеннями наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 «Про затвердження інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики, а відтак вірним є твердження суду про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару є нетотожними, тому, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Оскільки позивачем саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізував автомобілі на внутрішньому ринку України, то суд підставно вважав, що спірне податкове повідомлення рішення відповідача не грунтується на нормах законодавства.

Розглядаючи спір в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 548060,00 грн., суд першої інстанції вірно врахував, що згідно підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної(документальної) перевірки з підстав, передбачених п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону. Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З врахуванням вказаного суд правильно вважав, що у разі оскарження в судовому порядку рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, податковий орган зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тільки у випадку набрання законної сили рішенням.

Оскільки на день розгляду справи в суді процедура оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 517/230000082300/0 від 01.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ ще не завершена, то суд першої інстанції вірно вважав, що у відповідача ще не виникло обов'язку надати до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача, а відтак останній не вчинив у відношенні до позивача бездіяльності та відповідно не порушив його права та інтереси.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року по справі № 2а-2468/10/2470 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 25.03.2013 року