Постанова № 30349986, 28.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м.ПолтаваСправа № 816/518/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Сидоренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2013 року Фізична особа- підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0000121701 від 15.01.2013 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 691,11 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в сумі 128 182,78 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000111701 від 15.01.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 38 953 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7 352,5 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту документальної планової перевірки №2713/17-НОМЕР_1 від 28.12.2012 року щодо порушення ФОП ОСОБА_3 , з - поміж іншого, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216,228, 662,655,656 Цивільного кодексу України, ст. 164,177, 185,187,196,198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 38 953 грн. та податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 691,11 грн.

Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ТОВ "ТВК "Град", ТОВ "Луганськпестицид 2009", ТОВ "Союз - електро" у відповідному звітному періоді зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагенти, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами, що були досліджені податковим органом у ході перевірки. Стверджував про те, що жодною нормою закону не передбачено відповідальність платника податків за недотримання та невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суми податкових зобов'язань сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, куплений товар був використаний у господарській діяльності позивача. Відтак, оскільки в діях ФОП ОСОБА_3 відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі, надав додаткові пояснення по суті оподаткованих господарських операцій.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджувала про те, правочини, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "ТВК "Град", ТОВ "Луганськпестицид 2009", ТОВ "Союз - електро", не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а діяльність вказаних підприємств має фіктивний характер. У вказаних підприємств відсутні необхідні умови для здійснення своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань в силу відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відтак, угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами є фіктивними, а податковий кредит та валові витрати недійсними. Зазначала , що для перевірки позивачем не надано доказів на підтвердження реальності передачі товару, що ставить під сумнів реальність його купівлі у вказаних контрагентів. Перевірками вказаних підприємств встановлено відсутність первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово - господарської діяльності останніх, відтак і відсутні об'єкти оподаткування. Крім того, перевіркою встановлено факт отримання позивачем коштів, які не були задекларовані як валовий дохід у відповідному звітному періоді. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними, обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) був зареєстрований як фізична особа-підприємець розпорядженням Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області 07.05.2009 року. (а.с. 11)

Позивач з 13.05.2009 року перебуває на обліку у Лубенській ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 12.08.2009 року. (а.с. 10)

Лубенською ОДПІ з 03.12.2012 року по 21.12.2012 року проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт (надалі - Акт перевірки) №2713/17-НОМЕР_1 від 28.12.2012 року , у висновках якого зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст. 185,187,196, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 38 953 грн. та податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 691,11 грн. , завищено склад валових витрат на суму 2 082 091, 88 грн. (а.с. 14-48)

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства, Лубенською ОДПІ року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000121701 від 15.01.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 691,11 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в сумі 128 182,78 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000111701 від 15.01.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 38 953 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7 352,5 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Лубенської ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та законність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст. 164, 177, 185, 187, 196, п. 198.1, 198.4ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.187.1. ст.187, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п.п.164.1.3. ст. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно ст. 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Вказуючи на порушення означених норм, відповідач стверджує про заниження позивачем у відповідному звітному періоді валового доходу в сумі 930747,49 грн. та завищення валових витрат на суму 2 082 091,88 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 691,11 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу обґрунтованими та законними, погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на таке.

У ході перевірки позивача Лубенською ОДПІ було встановлено факт взаємовідносин останнього, з - поміж інших, з ТОВ «Луганськпестицид 2009», ТОВ «Союз- Єлектро», ТОВ «ТВК Град», зокрема, встановлено, що спірний податковий кредит та податкові зобов'язання позивачем у 2011 році сформовано за рахунок операцій щодо купівлі у вказаних контрагентів товарно - матеріалних цінностей та отримання послуг. ( засоби захисту рослин та обладнання, перевезення товару ).

Суд звертає увагу на те, що позивачу на підтвердження реальності вказаних оподаткованих господарських операцій було запропоновано надати докази такого.

Однак достатніх доказів на підтвердження правомірності формування відповідних показників податкового обліку позивачем не було надані ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи, у тому числі на запит суду.

Так, з приводу операцій, які ставив під сумнів податковий орган, суд зазначає наступне.

Взаємовідносини позивача із контрагентом, ТОВ "ТВК "Град" полягали, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, у купівлі-продажу обладнання та засобів захисту рослин).

Суд пропонував позивачу надати письмові договори, за якими куплявся товар у ТОВ «ТВК Град», однак таких договорів надано не було.

За умовами наданого договору купівлі - продажу №285-33Р від 28.03.2011 року, укладеного між позивачем ( Покупець) та ТОВ «Луганськпестицид 2009» (Постачальник), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця для використання у його підприємницькій діяльності та для власних потреб, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Предметом поставки є засоби захисту рослин та посівний матеріал, згідно заявки Покупця. Вартість продукції визначається у відповідності з прайсовою ціною на момент відвантаження . Оплата за товар відбувається у безготівковому порядку з попередньою оплатою 10% вартості та остаточним розрахунком протягом 6 місяців з моменту відвантаження . (а.с. 223)

За умовами наданого суду договору про надання транспортних послуг №128- ТП від 01.07.211 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 ( Замовник) та ТОВ «Союз - електро» ( Виконавець) , Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати транспортні послуги в порядку та на умовах визначених цим договором. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах наданих послуг. Оплата за надані послуги проводиться перерахуванням коштів на рахунок Виконавця або внесенням готівки в його касу. (а.с.239)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій представником позивача надано суду податкові накладні , видаткові накладні, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладні та акт приймання передачі транспортних послуг. (а.с. 224-238)

Суд не вважає вказані документи достатніми доказами реальності означених господарських операцій.

Незважаючи на пропозицію суду, незважаючи на задані у стадії надання пояснень запитання щодо наявності чи відсутності належних документів бухгалтерського та податкового обліку, ФОП ОСОБА_3 не було надано докази оплати куплених товарів та отриманих послуг, докази отримання товару посадовими особами позивача, оприбуткування товару на складі та його обліку, використання у власній господарській діяльності, що позбавляє можливості встановити реальний характер операцій. Ті документи, що надані були позивачем (видаткові й податкові накладні, акти прийому - передачі транспортних послуг), не підтверджені іншими доказами, про надання яких просив суд, не дають можливості ідентифікувати куплений товар та не можуть бути беззаперечним доказом надходження товару, купівля якого податковим органом ставиться під сумнів.

Суд звертає увагу, що згідно умов вищевказаних договорів, поставка засобів захисту рослин відбувається згідно заявок Покупця. Разом з тим, копій таких письмових заявок на поставлення товару позивачем надано не було.

На пропозицію суду надати докази використання куплених у ТОВ «Луганськпестицид 2009», ТОВ «Союз- Єлектро», ТОВ «ТВК Град» товарів та послуг представником позивача жодних первинних документів бухгалтерського обліку надано не було. Не було підтверджено факт використання придбаних у ТОВ "ТВК "Град" транспортних послуг, як взагалі не було пояснено, що, ким і куди перевозилося в результаті цих послуг.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що перевезення обладнання та надання оподаткованих послуг мали місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. ( а.с. 139-192)

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

З - поміж іншого, суд звертає увагу на те, що у ході перевірки відповідачем було встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з купівлі - продажу насіння кукурудзи, яка в подальшому була продана як звільнена від оподаткуванням податком на додану вартість, чим, на думку податкового органу, порушено вимоги п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з такими висновками Лубенської ОДПІ, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Суд наголошує на тому, що позивачем не було спростовано належними доказами висновків в акті перевірки Лубенської ОДПІ від 28.12.2012 року, де зазначено про подальшу реалізацію ФОП ОСОБА_3 купленого у ПСП «Колос» насіння кукурудзи СТОВ «Воскобійники», ТОВ «Беєве». Відтак, відповідні суми ПДВ за березень, січень та листопад 2011 року до податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 віднесено безпідставно.

Крім того, позивачем не було спростовано висновки податкового органу про порушення платником п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині не включення до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 416,67 грн. від перерахованих позивачу коштів від Філії ТОВ «Юнігрейн - агро » в сумі 2 500 грн.

У ході перевірки податковим органом було встановлено, згідно податкових накладних №9,10 від 30.03.2011 року, факт реалізації позивачем ФОП ОСОБА_5 піску та гранвідсіву на загальну суму 927 980 грн. Разом з тим, як стверджує податковий орган, означена сума не була задекларована позивачем як валовий дохід у відповідному звітному періоді.

В спростування даних висновків представником позивачем було зазначено, що ФОП ОСОБА_3 кошти отримано від ФОП ОСОБА_5 як поворотна фінансова допомога за відповідним договором позики від 20.03.2011 року, на підтвердження чого надано копію означеного договору та прибутковий касовий ордер на суму 1 113 576 грн. (а.с.202, 206)

Як пояснив представник позивача, вказана сума була повернута ФОП ОСОБА_5 товаром, зокрема піском та гранвідсівом за договором купівлі - продажу №6 від 11.04.2011 року. ( а.с. 207)

Суд погоджується із позицією відповідача про те, що таке пояснення платника, так само як і надані документи, є сумнівними.

Перш за все, ні ці документи, ні такі пояснення не були надані платником у ході проведення перевірки і вперше були надані тільки у суді.

Крім того, суду на його прохання не було надано докази відображення отримання поворотної фінансової допомоги від ФОП ОСОБА_5 в бухгалтерському обліку платника, не підтверджено факту отримання платником цих коштів та факту використання коштів у господарській діяльності. Представник позивача пояснив, що кошти, отримані як поворотна фінансова допомога за прибутковим ордером від 30.03.2012 року (а.с.206) від ФОП ОСОБА_5 ( 1 млн. 113 тис. 576 грн.), були ОСОБА_3 у той же день витрачені на придбання товарів, а повернення цієї допомоги відбувалося товаром (піском та ін.).

Однак, доказів придбання таких товарів ніяких суду не було надано, у той же час повернення коштів, наданих як поворотна фінансова допомога не потребує укладення договору купівлі-продажу, який існує між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5

Таким чином, суд, приймаючи рішення, виходить з того, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат та податкового кредиту, а частково є взагалі сумнівними.

За даних обставин, суд не може вважати доведеним позивачем факту реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, а тому погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняті ним рішення є правомірними, у свою чергу позивач належних доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков