Ухвала суду № 30349728, 28.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2362/12/2770

28.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф"- Крічун Марк Михайлович, довіреність № б/н від 13.06.12

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф"- Кудінов Віталій Миколайович, довіреність № б/н від 13.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.12

розглянувши матеріали справи № 2а-2362/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 12.11.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.11.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 вересня 2012 року № 0001390153 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Севморверф" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 204 670 грн. 00 коп.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя державної податкової служби 30 серпня 2012 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф"у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 серпня 2012 року № 1804/10/15-3/23664754, в якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф"пункту 102.5 статті 102 розділу ІІ, пункту 198.3 статті 98 розділу У Податкового кодексу України, а саме: встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 204670 грн. 00 коп., у тому числі за періодами строком більш ніж 1095 днів: за липень 2008 року на суму 8002 грн. 00 коп., за серпень 2008 року на суму 76687 грн. 00 коп., за листопад 2008 року на суму 61031 грн. 00 коп., за січень 2009 року на суму 58 950 грн. 00 коп.

13 вересня 2012 року позивачем до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя було надано заперечення на акт камеральної перевірки.

Листом від 20 вересня 2012 року за вих. № 6/10/15-3 Товариству з обмеженою відповідальністю "Севморверф"було відмовлено у задоволені заперечень до акту перевірки.

25 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001390153 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Севморверф" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 204 670 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф" вимог податкового законодавство є необґрунтованими.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 вказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено,

Так, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України встановлено право платника податків самостійно прийняти рішення щодо зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку або щодо повернення суми бюджетного відшкодування, а саме: платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів. У свою чергу право на податковий кредит з податку на додану вартість у платника податків виникає також за першою з подій: або списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або отриманням платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Отже, право на податковий кредит пов'язано з виникненням податкового зобов'язання у постачальника товару та не залежить від здійснення оплати за товар у разі, якщо першою з подій був факт відвантаження товару. Фактична сплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) має значення у разі прийняття рішення суб'єктом господарювання про повернення суми бюджетного відшкодування. Крім того, Податковий кодексу України містить у собі вичерпний перелік підстав, що виключають факт виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку позовної давності щодо сплати за раніше придбані товари. До того ж, суд зазначає, що такого поняття, як "втрата податкового кредиту з податку на додану вартість"Податковий кодекс України у собі не містить.

У ході камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року податковим органом було встановлено відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф"у даної декларації залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у сумі 1383452 грн. 00 коп., у тому числі по періодах строком більше ніж 1095 днів на загальну суму 204 670 грн. 00 коп., а саме: за липень 2008 року на суму 8002 грн. 00 коп., за серпень 2008 року - 76687 грн. 00 коп., за листопад 2008 року на суму 61031 грн. 00 коп. та за січень 2009 року - 58950 грн. 00 коп.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем суми податку на додану вартість у липні, серпні, листопаді 2008 року та січні 2009 року були включені до складу податкового кредиту за фактом першої з подій, а саме: за фактом відвантаження товарів контрагентами на підставі виданих останніми податкових накладних.

Правомірність включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф"сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зазначені податкові періоди було перевірено податковим органом, що підтверджується актами позапланової виїзної документальної перевірки від 30 березня 2009 року № 609/10/23-123/23664754/23 за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та планової виїзної перевірки від 06 червня 2011 року № 1131/10/23-123/23664754/73 за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами вказаних перевірок порушень з боку позивача щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено не було.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф"від'ємне значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 204 670 грн. 00 коп. не було заявлено до бюджетного відшкодування.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що включення позивачем вказаних сум податку до податкового кредиту, врахування них у розрахунку суми об'єкту оподаткування та зарахування від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань повністю узгоджується з вимогами податкового законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 вказаного кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору, згідно з частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті Кодексу закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сторони у господарських правовідносинах вільні у визначені умов договору, у тому числі строку договору, строків поставки та сплати. При цьому, за домовленістю сторін умови договору можуть бути змінені.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто початок перебігу строку позовної давності пов'язаний з умовами договору.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі зазначеного вбачається, що висновок щодо пропущення суб'єктом господарювання строку позовної давності, наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів (послуг) можливо зробити на підставі вивчення договорів, додаткових угод до них та інших документів виключено під час проведення документальної, а не камеральної перевірки.

Аналогічний висновок зроблено Державною податковою службою України у листі від 06 квітня 2012 року за вих. № 10155/7/15-3417-03.

Таким чином, висновок про несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф"за придбані товари з пропуском строку позовної давності зроблено відповідачем за результатами камеральної, а не документальної перевірки.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки фактично первинні документи при проведені даної перевірки не перевірялись, а тому висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф" вимог податкового законодавство є необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.11.12 у справі № 2а-2362/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна