Рішення № 30349406, 19.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2013 р. Справа № 911/85/06/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі газопромислового управління „Шебелинкагазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надра Геоцентр" про стягнення суми,

за участю представників сторін:

позивача : Хлопузян Р.Д. (дов. № 2-65д від 28.12.2012),

відповідача: Шляхтун А.П. (дов. № 9 від 25.01.2013).

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2013 року Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління „Шебелинкагазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надра Геоцентр" (далі -відповідач) про стягнення суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 45-12 на виконання робіт по прийому та підготовці вуглеводневої сировини від 15.03.2010 та додаткову угоду № 4 від 01.11.2011 з оплати вартості отриманих послуг, який укладений згідно договору про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 159292,65 грн пені, 14550,05 грн втрат коштів від інфляції та 31744,86 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2013 порушено провадження у справі № 911/85/13-г та призначено її до розгляду на 29.01.2013.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2013 здійснено заміну позивача його правонаступником на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі газопромислового управління „Шебелинкагазвидобування" у зв'язку з його реорганізацією.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 2-2070 від 08.02.2013, відповідно до якої суд розглядає остаточні позивні вимоги про стягнення з відповідача 159292,65 грн пені, 14550,05 грн втрат коштів від інфляції та 31658,11 грн 3% річних.

Відповідачем подано відзив від 12.02.2013 на позов в якому він зазначив, що позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у цьому відзиві.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2013 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

В судових засіданнях 12.02.2013, 04.03.2013, 04.03.2013 та 12.03.2013 суд оголошував перерви в засіданнях на інший час.

У судовому засіданні 19.03.2013 представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у них.

Відповідач проти позову заперечував.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

15.03.2010 між року Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Надра Геоцентр" (далі - замовник) було укладено договір № 45-12 (далі -договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) виконавець зобов'язується виконати послуги по прийому та підготовці вуглеводневої сировини із надр Юліївського родовища (Золочівський блок), власником спеціального дозволу на користування якого за № 4343 від 22.08.2007 є замовник, свердловинами № 4, № 81 Юліївського НГКР (Золочівський блок), що знаходиться у власності виконавця, з обладнанням та спорудами, що забезпечують видобуток, а замовник зобов'язується прийняти вказані послуги і оплатити їх на умовах, передбачених договором.

За умовами додаткової угоди № 3 від 31.12.2010 у преамбулі договору № 45-12 у всіх його додатках слова ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Харківгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування".

Окрім того, в матеріалах справи міститься додаткова угода № 4 від 01.11.2011 до договору № 45-12 від 15.03.2010, укладена між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Надра Геоцентр".

Однак, відповідач вважає, що додаткова угода № 4 від 01.11.2011 не може бути додатковою угодою до договору № 45-12 від 15.03.2010, оскільки дати договорів різні (15.03.2010 і 15.03.2011).

Дійсно, судом встановлено, що у додатковій угоді міститься посилання про те, що вона укладена до договору від 15.03.2011, проте як позов заявлено на підставі договору № 45-12 від 15.03.2010 та додаткової угоди № 4 від 01.11.2011.

Водночас, суд приходить до висновку, що додаткова угода № 4 від 01.11.2011 є новацією зобов'язань за договором № 45-12 від 15.03.2010, оскільки предметом даної угоди є послуги на значно більшій кількості родовищ включаючи і ті, які були предметом договору № 45-12 від 15.03.2010.

Так, за умовами п. 1.1. додаткової угоди № 4 від 01.11.2011 виконавець надає замовнику на свердловинах № 4, № 81 Золочівського блоку Юліївського НГКР, № 33 Добропільського блоку Юліївського НГКР та №№ 50, 56, 68, 3, 110, 85 Юліївського блоку Юліївського НГКР, які є об'єктами спільної діяльності, послуги з прийому та підготовки вуглеводневої сировини, а замовник зобов'язується прийняти вказані послуги і оплати їх на умовах, передбачених договором.

Сторони додаткової угоди № 4 від 01.11.2011 передбачили, що:

· ціна договору включає всі витрати виконавця, пов'язані з наданням послуг, що є предметом цього договору і визначена згідно з додатком № 1:

· 3а 1000 м.кв. - 250 грн в т.ч. ПДВ, 3а 1 т. газового конденсату - 500 грн в т.ч. ПДВ;

· замовник здійснює попередню оплату наданих послуг до 5-го числа поточного місяця в обсязі 50% згідно заявленого обсягу в плановому балансі газу, а у 10-ти денний термін після підписання стонами акту здачі-приймання наданих послуг здійснює кінцевий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця;

· відшкодування витрат інгібітору гідраутворення засновником здійснюється по фактично використаному обсягу після підписання акту використання інгібітору гідра утворення шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий розрахунок виконавця в 10-ти денний термін після підписання сторонами даного акту.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виконані а відповідачем прийняті роботи за період з січня по вересень 2012 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи щомісячними актами здачі-прийому виконаних робіт та актами відшкодування витрат інгібітору гідра утворення (метанолу) від 31.01.2012, 29.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012, 31.07.2012, 31.08.2012, 30.09.2012.

Наявні акти здачі-прийому виконаних робіт та акти відшкодування витрат інгібітору гідратоутворення (метанолу) підписані уповноваженими представниками як позивача так і відповідача, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Жодних претензій щодо якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт відповідачем заявлено не було. Господарський суд зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем не надано суду актів чи інших документів, в яких були б зафіксовані виявлені відповідачем недоліки в роботі і терміни їх усунення.

Отже, із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти здачі-прийому виконаних робіт та актами відшкодування витрат інгібітору гідра утворення (метанолу) без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідачем не виявлено помилок та порушень умов договору; відповідач не заперечував щодо ціни за виконані роботи, щодо обсягів, якості виконаних робіт та строків їх виконання за підписаними актами, що вказує на належне виконання позивачем умов договору та вимог чинного законодавства і які були повністю прийняті відповідачем.

Водночас, судом встановлено, що при розрахунку пені, 3% річних та втрат коштів від інфляції позивачем безпідставно взято за основу прогнозовані обсяги газу та газового конденсату на підставі одноособово складених позивачем довідок, позаяк позивач не є оператором спільної діяльності та не уповноважений на складення прогнозованих показників видобутку, а також те, що використані позивачем в розрахунку прогнозовані обсяги видобутку різняться від показників зазначених у додатку до протоколу засідання комітету управління спільною діяльністю за договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007, яким було визначено бюджет доходів і витрат на 2012 рік.(а/с 181)

Так, вбачається, що за договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007, укладеним між Філією Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Надра Геоцентр" саме Товариство з обмеженою відповідальністю „Надра Геоцентр" є оператором спільної діяльності і саме на відповідача згідно п.6.10.2 покладено обов'язок по складанню та поточному контролю виконання Бюджету спільної діяльності, а отже і визначенню прогнозованих обсягів видобутку газу та газового конденсату.

Відтак судом до уваги можуть бути взяті лише прогнозовані показники видобутку, які зазначені в протоколі засідання комітету управління спільною діяльністю за договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007, яким було визначено бюджет доходів і витрат на 2012 рік.(а/с 181)

Як вбачається з позовної заяви та бюджету доходів і витрат на 2012 рік позивачем за період з березня по жовтень застосовано значно вищий показник прогнозованого видобутку газу ніж закладений в бюджеті спільної діяльності тоді як у січні та лютому позивач поклав в основу розрахунку показники, які нижчі ніж закладені в бюджеті, що є правом позивача та не виходить за межі обсягів визначених бюджетом спільної діяльності. Що стосується прогнозованих показників конденсату, то показники за січень, лютий, червень - жовтень застосовані судом перебувають в межах визначених бюджетом, оскільки є нижчими останніх. Що стосується прогнозованих показників конденсату застосованих позивачем у березні, квітні та травні то останні є завищеними та не відповідають даним бюджету спільної діяльності.

Так, судом встановлено, що при визначенні авансових платежів, які повинні були сплачуватись відповідачем, враховуючи подані позивачем розрахунки та бюджет спільної діяльності на 2012 р. повинні бути застосовані наступні прогнозовані показники видобутку: січень (газ-8006м3, конденсат 310т)(менше бюджету проте застосований позивачем у розрахунку, що є правом позивача); лютий (газ-7487м3, конденсат-289т) (менше бюджету проте застосований позивачем у розрахунку); березень (газ-8060 м3, конденсат -330т.)(згідно бюджету); квітень (газ-7800м3, конденсат -330т.)(згідно бюджету); травень (газ-8060м3, конденсат - 330т.)(згідно бюджету); червень (газ-7800м3 (згідно бюджету), конденсат-325т (менше бюджету проте застосований позивачем у розрахунку); льпень (газ - 8060м3(згідно бюджету), конденсат - 325,2т (менше бюджету проте застосований позивачем у розрахунку); серпень (газ - 8060м3(згідно бюжету), конденсат - 325,5т. (менше бюджету проте застосований позивачем у розрахунку); вересень (газ-7800м3 (згідно бюджету), конденсат-325,5т (менше бюджету проте застосований позивачем у розрахунку); жовтень (газ-8060м3 (згідно бюджету), конденсат-307,78т (менше бюджету проте застосований позивачем у розрахунку).

Також, судом встановлено, що позивачем безпідставно нараховується пеня на прострочення оплати витрат інгібітору гідратоутворення (метанолу), оскільки, враховуючи граматичні, логічні та системні правила тлумачення та надавши правову оцінку змісту додаткової угоди № 4 від 01.11.2011, суд прийшов до висновку, що в контексті п. п. 1.1, 1.3, 5.1, 5.2, 5.3 договору витрати інгібітору гідратоутворення (метанолу) не відносяться договором до послуг, а є лише витратами на матеріали, в розумінні п. 1.3 договору, які позивач використовує для надання послуг по підготовці газу та по підготовці газового конденсату, тоді як пеня згідно п. 7.2 договору нараховується лише за порушення строків оплати послуг.

Таким чином, надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та втрат коштів від інфляції є необґрунтованими.

Встановлено, що позивач просить стягнути заявлені нарахування в період з 06 січня по 17 жовтня 2012 року.

Так, здійснивши власний розрахунок авансових платежів, згідно наведених вище даних, суд встановив, що за виокремленими судом прогнозованими обсягами видобутку у розрахунку мали бути використані наступні авансові платежі: січень з оплатою до 05.01 - 1078250грн; лютий з оплатою до 06.02 - 1008125грн; березень з оплатою до 05.03 - 1090000 грн; квітень з оплатою до 05.04 - 1057500 грн; травень з оплатою до 07.05 - 1090000 грн.; червень з оплатою до 05.06 - 1056300 грн.; липень з оплатою до 05.07 - 1088800 грн; серпень з оплатою до 06.08 - 1088875 грн; вересень з оплатою до 05.09 - 1056375 грн; жовтень з оплатою до 05.10 - 1084445 грн.

Зі змісту укладених між сторонами договору № 45/12 від 15.03.2010р. та додаткової угоди №4 додоговору №45-12 від15.03.2011р також вбачається, що за своєю правовою природою додаткова угоди №4 до договору №45-12 від15.03.2011р є новацією договору № 45/12 від 15.03.2010р. та носить ознаки договору підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З аналізу наведеної норми вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника,- достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі встановлених в договорі.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено його сторонами у статті 5 договору, з якого вбачається, зокрема п. 5.2. згідно якого замовник здійснює попередню оплату наданих послуг до 5-го числа поточного місяця в обсязі 50% згідно заявленого обсягу в плановому балансі газу, а у 10-ти денний термін після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг здійснює кінцевий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вважає, що сторони визначили порядок та строки оплати робіт а у позивача відповідно виникло право нараховувати пеню 3% річних та інфляційні на прострочені суми та періоди.

Відповідно до частини другої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини першої - третьої статті 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення у відповідачем оплати вартості підрядних робіт повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Позивачем надано суду копії банківських виписок за спірний період заявлений останнім, з яких вбачається, що відповідачем сплата авансових платежів та основних сум платежів визначених на підставі актів здачі-прийому виконаних робіт за 2012 рік дійсно здійснювалась з порушенням строків визначених договором.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати авансових платежів та вартості виконаних робіт позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні статі 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення своєчасних та в належному розмірі оплат авансових платежів та кінцевих оплат за виконані підрядні роботи по договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно частини другої статті 217 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умови щодо настання відповідальності у вигляді пені сторони виклали у п. 7.2 договору, відповідно до якого, за порушення строків оплати послуг відповідач сплачує позивачу за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені заявлений позивачем, з урахуванням сум авансу визначених судом, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 7.2. договору та вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично невірним.

Відтак здійснивши перерахунок пені на основі вихідних даних встановлених судом, суд встановив, що розмір пені за простроченя оплати авансових платежів та сум основних платежів, враховуючи дані встановлені судом та не виходячи за межі показників вказаних позивачем в розрахунку, становить 146 882 грн. 68 коп.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 146 882 грн. 68 коп.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення відповідщачем оплат за договором, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за заявлений до стягнення період, а відтак і наявність у позивача права на стягнення вказаних нарахувань.

Водночас, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягненя 3% річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню з підстав того, що при розрахунку 3% річних та втрат коштів від інфляції позивачем безпідставно взято за основу прогнозовані обсяги газу та газового конденсату визначені на підставі одноособово складених позивачем довідок, позаяк позивач не є оператором спільної діяльності та не уповноважений на складення прогнозованих показників видобутку, а також те, що використані позивачем в розрахунку прогнозовані обсяги видобутку різняться від показників зазначених у додатку до протоколу засідання комітету управління спільною діяльністю за договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007, яким було визначено бюджет доходів і витрат на 2012 рік.(а/с 181)

Водночас підставним є також нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції на прострочення відшкодування вартості інгібітора гідратоутворення (метанолу), оскільки вказані нарахування, на відміну від пені, в данному випадку, не ставляться в залежність від умов договору.

Відтак здійснивши перерахунок 3% річних та втрат коштів від інфляції на основі вихідних даних встановлених судом, суд встановив, що розмір 3% річних за прострочення оплати авансових платежів, сум основних платежів та витрат по оплаті інгібітору, враховуючи дані встановлені судом та не виходячи за межі показників вказаних позивачем в розрахунку, становить 30684 грн. 76 коп., а розмір втрат коштів від інфляції становить - 14296 грн 19 коп.

Отже судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення 146 882 грн. 68 коп. пені, 30684 грн. 76 коп. 3% річних та 14296 грн 19 коп. втрат від інфляції.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4111,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1786 від 28.12.2012р.

Витрати по сплаті судового збору, розраховується за формулою пропорційно розміру задоволених вимог:

191863,63грн (сума задоволена судом) * 4111,76 грн (сума судового збору) / 205587,56 грн (заявлена сума позивачем) = 3837,28 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Надра Геоцентр" (код 34763705) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі газопромислового управління „Шебелинкагазвидобування" (код 00153146) 146 882 грн. 68 коп. пені, 30684 грн. 76 коп. 3% річних та 14296 грн 19 коп. втрат від інфляції, а також 3837 грн. 28 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.04.2013 р.

Суддя Черногуз А.Ф.