Ухвала суду № 30349025, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К/9991/69736/12

Колегія Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Стрелець Т.Г.,

Голяшкіна О.В.,

Зайця В.С.

розглянувши в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року

у справі № 0670/4129/12

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області від 07.02.2012 року № Ф-144У про сплату боргу в сумі 4010,30 грн. На думку позивача, оскаржувана вимога Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області є незаконною та підлягає скасування, так як боргу перед Пенсійним фондом у неї не має. При цьому зазначає, що особи, які досягли пенсійного віку не можуть бути платниками страхових внесків. Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на добровільних засадах.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 року, в задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про скасування вимоги відповідача від 07.02.2012 року № Ф-144У - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, Приватним підприємцем ОСОБА_4 подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа. Листом-повідомленням Олевського відділення Лугинської МДПІ Житомирської області від 20.08.2012 року №3669/17, підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року перебувала на загальній системі оподаткування з фіксованою сплатою прибуткового податку за патент.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частина 5 вказаної статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно із частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було встановлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Таким чином, мінімальний страховий внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з січня по березень 2011 року становив по 326,53 грн., з квітня по вересень 2011 року по 333, 12 грн., з жовтня по листопад 2011 року - по 341, 80 грн., з грудня 2011 року - 348,39 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції позивач протягом 2011 року сплачувала лише плату за патент у розмірі 80, 00 грн., звітності про отримані доходи не подавала, а тому, сума єдиного внеску для неї не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць 2011 року. Внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань у неї утворилась заборгованість перед відповідачем зі сплати єдиного внеску за січень - грудень 2011 рік у розмірі 4010, 30 грн.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно із частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Встановлено, що 07лютого 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-144У, в якій зазначено, що сума боргу (недоїмка) приватного підприємця ОСОБА_4 становить 4010, 30 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, щодо правомірності відмови в позові Приватного підприємця ОСОБА_4, оскільки у 2011 році ОСОБА_4 перебувала на загальній системі оподаткування, що підтверджується листом-повідомленням Олевського відділення Лугинської МДПІ Житомирської області від 20.08.2012 року №3669/17, а тому приписи частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на неї не поширюються.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вчиненні процесуальних дій -

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.