Ухвала суду № 30348977, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/79784/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.,

представників сторін:

позивач - Лашевч В.С.

відповідач - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р.

у справі № 2а-75/12/2170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» (далі - позивач, ТОВ «НВП «Херсонський машинобудівний завод») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 р.: № 0003262301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 989 582,83 грн. та штрафними санкціями 247 395,71 грн. та № 0003272301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 791 666,67 грн. та штрафними санкціями 197 916,67 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. і залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р.

Позивач у судовому засіданні 27.03.2013 р. та в письмових поясненнях на касаційну скаргу № 01/06 від 21.01.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ на виконання постанови слідчого ПМ ДПІ у Деснянському районі в м. Києві Бишовець І.І. від 13.12.2010 р. було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «НВП «Херсонський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Компанія-Прогрес», за результатами якої складено акт перевірки № 3242/23-3/35788406 від 15.09.2011 р. та встановлено заниження податку на прибуток у сумі 989 582,83 грн. та податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 791 666,67 грн., внаслідок здійснення нікчемних правочинів з постачальником ТОВ «Компанія-Прогрес».

На підставі зазначеного акту відповідач 28.09.2011 р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення: № 0003262301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 989 582,83 грн. та штрафними санкціями 247 395,71 грн. та № 0003272301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 791 666,67 грн. та штрафними санкціями 197 916,67 грн.

Висновок щодо заниження податку на прибуток та ПДВ, податковий орган обґрунтовує висновком про нікчемність угод з контрагентом, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції і приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність операцій є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав із ТОВ «Компанія-Прогрес» договір про надання послуг від 01.07.2010 р. №01/07/10-425, за умовами п.1.1. якого виконавець (ТОВ «Компанія-Прогрес») зобов'язується надати замовнику (ТОВ «НВП «Херсонський машинобудівний завод») послуги, передбачені додатками до договору.

На підставі зазначеного договору ТОВ «Компанія-Прогрес» надало послуги по виготовленню комплектуючих деталей до зернозбирального комбайна та послуги з дослідження та надання методичних рекомендацій на розробку конструкторської документації, а позивач 14.07.2010 р. здійснив передплату у безготівковій формі на адресу ТОВ «Компанія-Прогрес», що підтверджується копією банківської виписки за 14.07.2010 р. у загальній сумі 4 750 000 грн. з ПДВ.

Надання послуг за умовами вказаного договору підтверджується актами прийому-здачі від 26.07.2010 р., від 26.08.2010 р. та від 27.09.2010 р., що укладені представником виконавця ТОВ «Компанія-Прогрес» - ОСОБА_7, з однієї сторони, та представником замовника ТОВ «НВП «Херсонський машинобудівний завод» - ОСОБА_8 з іншої сторони, в яких містилось посилання на документи, які обґрунтовують вартість послуг.

Наявність комплектуючих підтверджується їх фактичним використанням при виготовленні комбайнів. Вищевказаний перелік комплектуючих, який налічує загалом 698 найменувань, згідно бухгалтерської довідки ТОВ «НВП «Херсонський машинобудівний завод» було використано при збиранні комбайнів КЗС-9-1 «Славутич».

Судом апеляційної інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваних договорів, укладених платником податку з контрагентом, на що не було звернуто увагу судом першої інстанції.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ АА № 436100 від 06.09.2011 р. видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства (29.32.1); ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства (29.32.4); діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0).

Таким чином, спірна угода, що укладена повивачем з ТОВ «Компанія-Прогрес» щодо надання послуги по виготовленню комплектуючих деталей до зернозбирального комбайна та послуг з дослідження та надання методичних рекомендацій на розробку конструкторської документації направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності/недійсності зазначених правочинів як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, посилаючись на існування кримінальної справи №53-3668 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Компанія-Прогрес» та інших суб'єктів підприємницької діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на частини 1, 5 ст. 203, ст. 215, частину 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що відповідачем у порушення приписів п. 86.9. ст.86 Податкового кодексу України прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі, в межах якої слідчим податкової міліції було призначено дану перевірку.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податковий орган не довів при вирішенні справи того, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом першої інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку про невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень - рішень № 0003262301 та № 0003272301.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська