Постанова № 30348376, 25.03.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/675/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Михайлова О.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису.З урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області №57/06 від 24.12.2012 року в частині виконання пунктів 2, 3, 4, 5, 7, 9, 12, 13.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, подали до суду клопотання про слухання справи за їхньої відсутності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи із підстав, наведених нижче.

Судом встановлено, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" є суб'єктом підприємницької діяльності - юридична особа, код ЄДРПОУ 36681090, ІПН 366810922207.

ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" відповідно до укладених договорів із ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" орендує у останнього нерухоме майно, що підтверджується доданими позивачем до справи договорами оренди нерухомого майна та обладнання.

Посадовими особами Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області проведена позапланова перевірка виконання попередніх приписів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 01.06.2012 року №23/06 та від 01.11.2012 року №251/01. 8 січня 2013 року на адресу позивача надійшла копія акта Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 20 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 82/06 від 20.12.2012 р., яким зафіксовано, що діяльність ТОВ "ТД Шепетівський цукор" здійснюється із порушеннями вимог природоохоронного законодавства.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності врегульовано Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону № 877-V передбачено право органу державного нагляду (контролю) в межах, передбачених законом, надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Згідно з ч. 7, 8 ст. 7 Закону №877-V, на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Положення про державну екологічну інспекцію в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 року за № 134/20085, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 20 грудня 2012 року (акт №82/06 від 20.12.2012 року) державними інспекторами з ОНПС складено припис №57/06 від 24.12.2012 року.

Вказаним приписом позивача зобов'язано:

1. розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків. Копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області;

2. отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

3. оформити паспорти на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру;

4. провести інвентаризацію відходів в розрізі матеріально-сировинного балансу, розробити реєстрові картки ОУВ та технічні паспорти на відходи, що утворюються в складі вод стічних та ліміт на розміщення цих відходів;

5. усунути порушення ведення первинного обліку відходів у відповідності до типової форми №1-ВТ;

6. вирішити питання щодо утилізації відходів стружки деревини, можливість утворення яких має місце;

7. провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити план-графік контролю за дотриманням нормативів ГДВ;

8. усунути порушення ведення первинного обліку скиду зворотних та стічних побутово-господарських каналізаційних вод на поля фільтрації;

9. розробити та затвердити паспорт гідротехнічної споруди системи гідравлічного вилучення та складування відходів;

10. внести корективи до паспорту на поля фільтрації;

11. розробити заходи із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території підприємства;

12. представити проектну документацію з висновками ОВНС на будівництво земляних відстійників, що з'єднані із резервуарами вод другої та третьої категорії, та проект зливової каналізації з висновком ОВНС;

13. здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічне обґрунтування видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Не погоджуючись з зазначеними вимогами припису від 24.12.2012 року №57/06, а саме пунктами 2, 3, 4, 5, 7, 9, 12, 13 позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Суд вважає позовну вимогу щодо скасування пункту 2 припису, яким відповідач вимагає отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі Закон) підставами для анулювання документа дозвільного характеру є: припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом. У даному випадку мала місце перереєстрація юридичної особи у відповідності з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" відкритого акціонерного товариства відповідно в публічне акціонерне товариство, організаційно - правова форма не змінилась, тобто перетворення, як підстави для анулювання документа дозвільного характеру не відбувається.

Разом з цим, відповідно до ч.8 ст. 4-1 Закону однією з підстав для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує зазначені зміни (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлений на новому бланку документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

Строк дії переоформленого документа дозвільного характеру не може перевищувати строк дії, зазначений у документі дозвільного характеру, що переоформлявся.

Що стосується вимоги оформити паспорти на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру (пункт 3 припису) суд вважає дану вимогу позивача необґрунтованою виходячи з наступного.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено коло обов'язків підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Зокрема, вказаною нормою встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, поміж іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Судом встановлено, що основною діяльністю позивача є виробництво цукру. Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, не перебуває на державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6810700000/40 від 01.12.2008 року до 01.12.2013 року виданий для ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат".

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", суд вважає обґрунтованою вимогу відповідача щодо оформлення паспортів на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру.

Суд вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню пункт 4 припису, а саме: провести інвентаризацію відходів в розрізі матеріально-сировинного балансу, розробити реєстрові картки ОУВ та технічні паспорти на відходи, що утворюються в складі вод стічних та ліміт на розміщення цих відходів виходячи з наступного.

У відповідності до пункту «г» частини 1 статті 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності в сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 року №342 затверджена типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та інструкція щодо її заповнення. Дана звітність створена на виконання ст.ст. 5, 17, 26 Закону України «Про відходи», пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 №2034, та з метою створення єдиної інформаційної основи для обліку у сфері поводження з відходами, раціонального використання ресурсів та запобігання негативному впливу відходів на довкілля і здоров'я населення.

У відповідності до п. 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року № 2034 первинний облік ведуть підприємства відповідно до типової форми первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів обумовлюються системою показників необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності.

Підприємством ведеться дана форма первинної облікової документації в повному обсязі та регулярно подається до органів статистики у визначені терміни. В типовій формі №1-ВТ відображаються усі наявні на підприємстві відходи, їх види, кількість, порядок утворення та видалення на підставі даних отриманих з журналів, карток, документів бухгалтерського обліку та іншої документації підприємства.

Крім того, підприємством отриманий дозвіл на ліміт на утворення та розміщення відходів та ліміт на 2012 рік, в якому також про інвентаризовані відходи підприємства, наданий дозвіл № 6812277 від 11.08.2011 року на розміщення відходів у 2012 році та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік. При його оформленні проводилось обстеження території підприємства Шепетівською СЕС щодо наявності відходів та їх видів. Актом санітарно-гігієнічного обстеження від 24 червня 2011 року встановлені види відходів, класи небезпеки, досліджений порядок розміщення та утилізації, а також ведення обліку відходів, наявність відповідних карток.

Судом встановлено, що паспорти на відходи, що утворюються на підприємстві розроблені і наявні.

Таким чином, законодавчо встановлений порядок ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються в процесі діяльності ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" ведеться, картки та технічні паспорти на відходи розроблені.

Крім того, при посиланні на адміністративно-правовий акт який порушено відповідачем вказано ст.ст. 17, 26, 27, 28 Закону України "Про відходи", суд зазначає, що дані статті не передбачають проведення інвентаризації.

Щодо зобов'язання позивача виконати ст.ст. 27, 28 Закону України "Про відходи" суд зазначає, що ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, а також реєстру місць видалення відходів відноситься до компетенції виконавчих органів місцевих рад, а тому дана вимога є незаконною.

Суд вважає неправомірним пункт 5 припису відповідача, щодо зобов'язання позивача усунути порушення ведення первинного обліку відходів у відповідності до типової форми №1-ВТ виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підприємстві ведеться первинний облік відходів в повному об'ємі, що відображається у типовій формі первинної облікової документації №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", ведуться необхідні журнали та картки, а саме представником позивача надавалися звіт за 2012 рік та примірник журналу обліку відходів структурного підрозділу підприємства.

Крім того, ані із змісту акта перевірки, ні зі змісту припису неможливо встановити, які саме недоліки встановлені у веденні первинного обліку відходів у відповідності до типової форми №1-ВТ.

Суд також не приймає посилання Державної екологічної інспекції на ст. 33 Закону України "Про відходи", оскільки ця стаття встановлює вимоги до зберігання та видалення відходів, а не до порядку ведення статистичної звітності.

Відносно зобов'язання позивача провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити план-графік контролю за дотриманням нормативів ГДВ (пункт 7 припису), суд вважає дану вимогу обґрунтованою.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на звіт інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВАТ "Шепетівський цукрокомбінат", а також на те, що за період дії дозволу даному підприємству на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, перелік стаціонарних джерел викидів та обсяги викидів не змінювались, оскільки вказаний звіт був поданий саме ВАТ "Шепетівський цукрокомбінат", а не ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор".

Щодо вимог припису про розробку та затвердження паспорту гідротехнічної споруди системи гідравлічного вилучення та складування відходів, а також внесення коректив до паспорту на поля фільтрації (пункт 9 припису), суд встановив наступне.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказівка на відсутність паспорту гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування відходів, як порушення норм природоохоронного законодавства, суперечить вимогам Наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від "19"грудня 1995 року N 252 "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів". Зокрема, суд посилається на п. 2.1 Положення про паспорт гідротехнічних споруд системи гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, що є додатком №3 до Наказу, де передбачено обов'язковість паспорту, як обліково-інвентаризаційного документу екологічно небезпечних об'єктів, що дає право на експлуатацію хвостосховища і діє при наявності відповідної ліцензії, порядок отримання якої встановлено діючими нормативними документами.

Позивач зазначає, що так як на поля фільтрації підприємства здійснюється видалення відходів лише 4-го класу небезпечності (малонебезпечні), відносити місце видалення відходів до екологічно небезпечного об'єкту немає підстав.

Проте, суд не погоджується з посиланнями представника позивача та зазначає, що Наказом Держкоммістобудування №165 від 10.09.1996 року внесено зміни і доповнення до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів. Зокрема, пунктом 1.7. Методики встановлено, що планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 1 та 2 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в три роки, а планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 3 та 4 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в п'ять років.

З акту перевірки встановлено, що паспорт місця видалення відходів не переглядався з 2002 року.

На підставі викладеного, суд наявні усі підстави відносити місце видалення відходів до екологічно небезпечного об'єкту.

Щодо пункту 12 припису, яким позивача зобов'язано представити проектну документацію з висновками ОВНС на будівництво земляних відстійників, що з'єднані із резервуарами вод другої та третьої категорії, та проект зливової каналізації з висновком ОВНС суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що проектна документація, яку вимагає надати відповідач на підприємстві наявна та надавалася для огляду перевіряючим. Дана документація затверджена у 1978 році.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" затверджені екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів.

Вище зазначений Закон був введений в дію 01.07.1991 року.

Так, ч. 6 ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

При цьому вимоги щодо необхідності отримання висновків щодо оцінки впливу на навколишню середовище введених в експлуатацію підприємств до прийняття вище вказаного Закону відсутні.

Зважаючи на вище викладене, суд вважає пункт 12 припису неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки закон не має зворотної сили в часі, просторі та відносно кола осіб, а також не містить вимог щодо необхідності виготовлення нової проектної документації з висновками оцінки впливу на навколишнє середовище підприємствам, які введені в експлуатацію до набуття чинності Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Пунктом 13 припису відповідач вимагає здійснювати організаційні, науково - технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічне обґрунтування видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, визначає Закон України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР "Про відходи".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Статтею 17 Закону України "Про відходи" визначено обов'язки суб'єктів господарської діяльності в сфері поводження з відходами. Пункти "б" та "є" частини 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" зазначає обов'язок суб'єкта господарської діяльності забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Підпунктом "а" частини 1 ст.32 Закону України "Про відходи" визначено, що забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Стаття 33 Закону України "Про відходи" передбачає, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних та екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Крім того, правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України визначаються відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. №1218.

Згідно з п.1 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218 (в редакції постанови КМУ від 11.10.2002), ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; нормативно допустимі обсяги утворення відходів - максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту; ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику. Відповідно до пункту 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218 (в редакції постанови КМУ від 11.10.2002), від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів звільняються власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства.

ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" здійснює діяльність в результаті якої утворюються відходи. А саме: земля, яка залишається після промивання, жом, шини, зіпсовані перед початком експлуатації, відпрацьовані, пошкоджені чи забруднені під час експлуатації, масла та мастила моторні, трансмісійні, інші відпрацьовані або зіпсовані відпрацьовані, батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані, лампи люмінесцентні відпрацьовані, стружка деревна, карбонат кальцію, брухт чорних металів, меляса некондиційна, дефекат, залишки очищення резервуарів для зберігання, що містять нафтопродукти, відходи рідкі очищення вод стічних, комунальні побутові відходи.

Відтак, позивачу видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області дозвіл на розміщення відходів за № 6812277 від 11.08.2011 року та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.

Суд акцентує увагу, що позивачем укладено договори щодо вивозу та утилізації відходів підприємства, а саме: договір № 219 від 20.05.2011 року із КП "Шепетівське РЕП", договір № Д - 051/6 від 20.05.2011 року із ТОВ "НВП"Запоріжпромекологія", договір № ХМ 62/1 від 21.05.2012 року із ТОВ "Українсько-Німецька компанія "Біос".

Окрім того, у ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" наявні технічні паспорти відходів, ведеться їх облік відповідно до вимог встановлених Наказом Мінприроди від 07.07.2008 року № 342.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не знайдено, а відповідачем не доведено обставин, які б підтверджували порушення позивачем вимог законодавства встановлених п.п. 4, 5, 12, 13 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області №57/06 від 24 грудня 2012 року, а тому винесення припису за даними пунктами є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати п.п. 4, 5, 12, 13 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області №57/06 від 24.12.2012 року.

В решті адміністративного позову відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" судові витрати по справі у сумі 17 грн. 21 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/О.О. Михайлов"Згідно з оригіналом" Суддя О.О. Михайлов