увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| "21" листопада 2006 р. | Справа № 4/323
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/ 323 за позовом приватного підприємства фірма “Хоббіт” м.Дніпропетровськ до фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Олександрія Кіровоградської області про стягнення 33046 грн. 40 коп. Представники сторін: від позивача - Ревединський О.Г. , довіреність № 34 від 31.10.06 ; від позивача - Федоров С.Л. , довіреність № 84 від 07.09.06 ; від відповідача: участі не брав. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Однак, направлена відповідачу за місцем його реєстрації як фізичної особи-підприємця та при укладенні договору НОМЕР_1 з позивачем ( АДРЕСА_1) поштова кореспонденція повернута до суду без вручення через закінчення терміну зберігання та неявку адресата за її отриманням. Іншими адресами відповідача суд не володіє.
СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов про стягнення заборгованості в розмірі 33494 грн. 86 коп. з фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Олександрія за поставлений товар, з яких 24915 грн. сума заборгованості, 4760 грн.40 коп. пеня, втрати від інфляції в розмірі 2466 грн.69 коп., проценти за користування коштами в сумі 934 грн. 31 коп.
Представник позивача вимоги підтримав повністю. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , проаналізувавши встановлені факти та відповідні до них правовідносини, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
15.02.2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу борошна, згідно до якого покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти та оплатити товар по цінах та в терміни, що викладені в специфікації до договору, що є невід'ємною частиною договору. Згідно до специфікації та за накладною НОМЕР_2 відповідачу було поставлено 22650 кг борошна на суму 24915 грн., вартість якого відповідач повинен був оплатити готівкою в день поставки. До цього часу вартість отриманого борошна відповідачем не оплочена, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 27.03.06 р.
Згідно з пунктом 6.2. Договору оплата за отриманий товар проводиться в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця. Можливі інші форми розрахунків, які не протирічать чинному законодавству України. Відповідач не розрахувався за товар, поставлений за накладною НОМЕР_2 на загальну суму 24915 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 4983 грн. За прострочення оплати товару (п.7.2. Договору) покупцю нарахована пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня в розмірі 4730 грн. 40 коп. Крім того, за розрахунками позивача з відповідача підлягає до стягнення 2466 грн. 69 коп. втрат від інфляції та 3 проценти річних в розмірі 934 грн. 31 коп. Дослідивши правовідносини, що виникли між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідача належить стягнути суму основного боргу в розмірі 24915 грн. Такий висновок суд робить на підставі детального аналізу правових актів, що регулюють спірні правовідносини. За приписом ст.265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України. Так, згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений позивачем товар та не вжив заходів для повернення товару позивачу. Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в накладній (а.с. 14). На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ. Позивач передав майно повністю в кількості, передбаченій умовами договору, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права. Відповідач вимоги позивача в частині заборгованості в розмірі 24915 грн. фактично визнав, але доказів належного виконання зобов'язання суду не надав. Відповідачем не оспорюється факт отримання товару.
Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату отриманого від позивача та використаного на власний розсуд товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг в розмірі 24915 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає 24915 грн. Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4730 грн. 40 коп. на підставі п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару господарський суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення виходячи з слідуючого. За приписом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Фактично відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар безпосередньо в день отримання товару, тобто не пізніше 15.02.2005 року. Таким чином, починаючи з 16.02.05 року та по 03.10.2006 року (день звернення позивача до суду) відповідач не провів оплату поставленого товару та повинен сплатити пеню. Позивач заявив позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4730 грн.40 коп. та навів свої власні розрахунки (а.с.18), однак позивач не врахував при цьому вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, пеня може бути нарахована та підлягає до стягнення за період з 16.02.2005 року по 16.08.2005 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період та складає 2228 грн. 70 коп. При такому розрахунку період за який стягується пеня перебуває в межах передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України 6 місячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення пені суд виходить також з того, що договір купівлі-продажу НОМЕР_1 сторони визнають повністю, питання про його невідповідність вимогам закону ними не ставиться, вказаний договір належним чином оформлений, підписаний представниками сторін в особі керівників та скріплений їх печатками. Умови договору позивач виконав повністю, передавши відповідачу передбачену кількість товару. Виходячи з викладеного суд прийшов до висновку, що сторонами визнано умови договору та вони повністю прийняли їх до виконання. Позивачем обгрунтованно заявлені вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 2466 грн. 69 коп. та 3% річних в розмірі 934 грн. 31 коп. За приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю. При цьому господарський суд вважає за необхідне використати своє право та покласти на відповідача державне мито та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду ґрунтується на п.7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів” та п.1 Роз'яснення від 04.03.1998 року №02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу V1 Арбітражного процесуального кодексу України”. Керуючись ст.ст. 34,49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1АДРЕСА_1 р/р ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_3 заборгованість за поставлений товар в розмірі 24915 грн., 2228 грн. 70 коп. пені, втрати від інфляції в розмірі 2466 грн.69 коп., 3 проценти річних в сумі 934 грн. 31 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 330 грн. 46 коп. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. на користь приватного підприємства фірма “Хоббіт” м.Дніпропетровськ вул. Паторжинського 11/19 р/р 26008118305001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 20308680. Наказ видати. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
|
