Ухвала суду № 30345563, 05.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р.

справа № 2а-17842/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу житлового комунального підприємства «Північне»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у справі № 2а-17842/09/0470 за позовом прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до житлового комунального підприємства «Північне», про звернення стягнення на активи,-

в с т а н о в и л а:

Прокурор Індустріального району м.Дніпропетровська, в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, звернувся до суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень (т.1 а.с.160), просив звернути стягнення на активи житлового комунального підприємства «Північне»у сумі податкового боргу у розмірі 712 534,71грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2010р. адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем надані належні докази, які свідчать про податкову заборгованість житлового комунального підприємства «Північне»перед бюджетом, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачується.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на п.11.1 ст.11 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено порядок погашення податкового боргу платниками податків, які перебувають у державній або комунальній власності. Крім цього, відповідач вказував на те, що при погашенні податкових зобов’язань, позивач можливо самостійно змінював визначені підприємством призначення платежів, що могло вплинути на розмір податкової заборгованості.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що житлового комунального підприємства «Північне»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області 21.03.2003 р. за № 04052092ю0030747 та знаходиться на обліку у Лівобережній міжрайонної державної інспекції м. Кривого Рогу як платник податків.

Станом на 29.06.2010р. відповідач мав податковий борг з податку на додану вартість у сумі 712 534,71грн., який складається як із сум самостійно узгоджених позивачем податкових зобов’язань, шляхом подання відповідних декларацій до ДПІ так і визначених податкових зобов’язань з ПДВ податковим органом.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що окрім самостійного узгодження відповідачем податкових зобов’язань, шляхом подання декларацій з ПДВ, податковим органом були прийнятті податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов’язання з ПДВ: №0009500501/0 від 07.04.2008 р., №0010741501/0 від 26.05.2009р., №00146601501/0 від 23.09.2008р., №0041291501/0 від 06.11.2008р., №0001031501/0 від 09.02.2009р., №0003411501 від 13.05.2009р., №0013961505/0 від 01.07.2009р., №0004971501/0 від 22.07.2009р., 0007161501/0 від 25.09.2009р., №0008221501/0 від 02.11.2009р., №0009681501/0 від 11.12.2009р., № 0001791501/0 від 01.03.2010р. Вказані повідомлення-рішення були отримані відповідачем, що підтверджується доказами у справі та не оскаржувалися у встановленому законом порядку.

Наявність податкового боргу, який в добровільному порядку не було сплачено відповідачем, стало підставою для звернення прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська до суду в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості та направлені податкові вимоги (перша вимога №1/305 від 14.03.2007р. та друга вимога №2/431 від 20.04.2007р).

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач має податкову заборгованість у розмірі 712 534,71грн., яка виникла внаслідок як самостійного узгодження відповідачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу такі і визначення податкових зобов’язань з ПДВ податковим органом, за наслідком проведених перевірок.

Обставини виникнення податкового боргу, як і його розмір відповідачем не оскаржувались, натомість в апеляційній скарзі відповідач вказував на неправильне застосування судом першої інстанції вимог ст..11 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами та яким встановлено особливий порядок погашення податкової заборгованості платниками податків, які перебувають у державній або комунальній власності.

Такі доводи відповідача колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону №2181 –ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Підпунктом 11.1 статті 11 Закону №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

За встановленого законом судового порядку, як єдиного способу примусового стягнення податкового боргу, передбачений наведеною нормою права порядок погашення податкового боргу стосується лише не примусового порядку (тобто такого, що здійснюється за згодою державного або комунального підприємства) звернення стягнення на майно, що не входить до складу цілісного майнового комплексу. Будь-яких інших застережень щодо іншого майна таких підприємств, включаючи грошові кошти, стаття 11 Закону №2181-ІІІ не містить.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, щодо самостійної зміни ДПІ визначених підприємством призначень платежів, що могло вплинути на розмір податкової заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані доводи було висловлено відповідачем і під час розгляду справи у суді першої інстанції, у зв’язку з чим відповідачем було заявлено клопотання про витребування витягу з особового рахунку (зворотній бік облікової картки платника). Вказані обставини судом першої інстанції досліджувалися та було витребувано у ДПІ витяг з особового рахунку платника, з огляду на який суд першої інстанції вказав на підтвердження сум податкової заборгованості у розмірі 712 534,71грн.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачу також надавалась можливість надати суду докази твердженням про можливу зміну ДПІ призначень платежів, які визначалися підприємством, у зв’язку з чим у справі оголошувалась перерва. Натомість, жодних цьому доказів відповідачем надано не було, в той же час, податковим органом надано до суду копію облікової картки платника з якої вбачається, як розмір поточної податкової заборгованості відповідача так і платежі, які направлені на погашення такої заборгованості. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що такі доводи відповідача є лише припущеннями, які не підтверджені належними доказами у справі.

Будь-яких інших доводів, якими б відповідач ставив під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу житлового комунального підприємства «Північне»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у справі № 2а-17842/09/0470 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк