Постанова № 30345553, 07.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р.

справа № 2а-7127/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ворк»та державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року по справі «2а-7127/09/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ворк»до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Ворк»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення рішення: від 08.07.2009р. №0001042301/0/1545 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 280014,8 грн., з яких 186 676,53 грн. основного боргу та 93338,27 грн. штрафні санкції. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував на те, що посилання ДПІ на те, що відсутність фактичної сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентом позивача, позбавляє права позивача на податковий кредит, є необґрунтованим та суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» у частині підстав формування платником податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001042301/0/1545 від 08.07.2009р. в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем ПДВ за основним платежем у розмірі 61676 грн. 53 коп. та штрафних санкцій у розмірі 30838 грн. 27 коп. В іншій частині позову відмовлено. Постанова суду, в частині задоволених вимог, мотивована неправомірністю висновків податкового органу щодо залежності права покупця на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту від фактичної сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету. В частині відмови у задоволені позову, постанова суду мотивована тим, що податковим органом невірно визначено спірні суми ПДВ, які віднесено до складу податкового кредиту, у зв’язку з чим судом скасовано податкове повідомлення-рішення лише в частині сум ПДВ, які фактично було віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Ворк»та державна податкова інспекція у Заводському районі м.Запоріжжя подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просили скасувати постанову суду першої інстанції, при цьому ТОВ «Буд-Ворк»просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя просила відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга ТОВ «Буд-Ворк»обґрунтована невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, які свідчать про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для скасування такого рішення у повному обсязі.

Апеляційна скарга державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя обґрунтована тим, що постачальник позивача – ТОВ «Олекс Трейд»задекларувало суму податкових зобов’язань по податку на додану вартість меншу, ніж сума податку на додану вартість, що була віднесені позивачем до складу податкового кредиту, що на думку ДПІ, позбавляє позивача права на податковий кредит.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Буд-Ворк»підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Буд-Ворк»з питань дотримання діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.06.2006р. по 31.03.2009р. складено акт від 25.06.2009р.. №1458/23-023/34440902.

В зазначеному акті ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, зокрема, зроблено висновок про порушення ТОВ «Буд-Ворк»вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 186 676, 53 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що у перевіряємому періоді, а саме у липні 2008р., позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Олекс Трейд», яке задекларувало суму податкових зобов’язань по ПДВ за липень 2008р. меншу, ніж сума ПДВ, що була віднесена підприємством ТОВ «Буд Ворк»до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, про що свідчать наявні в матеріалах справи податкові накладні. В акті перевірки ДПІ зроблено запис про те, що право у покупця виникає на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов’язань у продавця. Обов’язковою підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України.

За результати проведеної перевірки та на підставі складеного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2009р. №0001042301/0/1545 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 280014,8 грн, з яких 186 676,53 грн. основного боргу та 93338,27 грн. штрафні санкції..

Правомірність та обґрунтованість оскарженого рішення відповідача про визначення податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають підстави та порядок формування платником податкового кредиту.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Олекс-Трейд»є неправомірними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»щодо підстав віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідачем, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, не заперечувалась реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олекс Трейд», не заперечувалась і сплата позивачем ПДВ у вартості поставлених товарів (послуг), що підтверджено відповідними податковими накладними, відносно складення яких податковим органом зауважень не висловлено.

Натомість, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягала у тому, що право у покупця виникає на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов’язань у продавця, при цьому обов’язковою підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, відповідачем поставлено право позивача на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету його постачальником.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 –ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 –ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність висновків ДПІ, які викладено в акті перевірки і відповідно про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким визначено спірні суми податкових зобов’язань. І такі висновки суду доводами апеляційної скарги відповідача не спростовуються.

В той же час, суд першої інстанції безпідставно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0001042301/0/1545 від 08.07.2009р. лише в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем ПДВ за основним платежем у розмірі 61676 грн. 53 коп. та штрафних санкцій у розмірі 30838 грн. 27 коп. При цьому обґрунтувавши рішення тим, що податковим органом невірно визначено спірні суми ПДВ, які віднесено до складу податкового кредиту, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині сум ПДВ, які фактично було віднесено позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Олекс Трейд».

Отже, якщо приймати до уваги позицію суду, то визнавши неправомірними висновки перевіряючи осіб, які викладено в акті перевірки та які стали підставою для прийняття спірного рішення у цілому, суд скасував ППР лише частково. Тобто, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а відтак у позивача виникає обов’язок сплатити узгоджені суми податкових зобов’язань за цим ППР.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, які свідчать про протиправність оскарженого рішення відповідача в цілому, з огляду на підстави для його прийняття, яким суд першої інстанції надав вірну правову оцінку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вказані обставини є підставами для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В той же час, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на не відповідність її доводів вимогам законодавства.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ворк»- задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року по справі №2а-7127/09/0870 –скасувати та прийняти нову постанову.

Податкове повідомлення-рішення від 08.07.2009р. №0001042301/0/1545 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, у сумі 280014,8 грн. –визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 16.06.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк